Анамнез і фізикальне обстеження

Ключові діагностичні чинники

Повідомлялася у приблизно 78% пацієнтів.[396] У деяких серіях випадків поширеність симптому вища. В одній серії випадків тільки у 44% пацієнтів спостерігалася висока температура під час маніфестації клінічної картини, а у 89% пацієнтів температура виникала після госпіталізації.[397] Протікання може бути тривалим та інтермітуючим, а деякі пацієнти можуть мати озноб/тремтіння. У дітей гарячки може не бути або вона швидко проходить.[398]

Повідомлялося приблизно у 57% пацієнтів.[396] У деяких серіях випадків поширеність симптому вища. Кашель зазвичай сухий; проте у деяких пацієнтів спостерігається продуктивний кашель.

Спостерігається приблизно у 23% пацієнтів.[396] У деяких серіях випадків поширеність симптому вища. За оцінками ВООЗ діапазон становить 31–40%.[2] Середній час від початку симптомів до розвитку задишки становить 5–8 днів.[32][33][399] Вона менш поширена у дітей, але найчастіше спостерігається у новонароджених.[345] Може тривати протягом тижнів від моменту початку симптомів. Свистяче дихання спостерігається у 17% пацієнтів.[396]

Загальна поширеність нюхової дисфункції (аносмія/гіпоосмія) становить 53%, причому загальна поширеність розладів смаку складає 44% (агевзія/дисгевзія).[400] Поширеність, вочевидь, вища у європейських дослідженнях; в одному дослідженні 87% пацієнтів повідомило про втрату нюху та 56% – дисфункцію смаку.[401]

Початкові дані із інструменту повідомлення про аносмію при COVID-19 від Американської академії отоларингології – Хірургії голови та шиї виявили, що 73% пацієнтів повідомляли про аносмію до встановлення діагнозу й у 26,6% пацієнтів це був початковий симптом.[402]

Є сумнівні докази, що порушення відчуття нюху/смаку може бути раннім симптомом COVID-19 до виникнення інших симптомів, або ж, що це може бути єдиним симптомом у пацієнтів із легким−середнім перебігом захворювання.[403]

На сьогодні уряд Великобританії включає порушення відчуття смаку/нюху в загальне визначення клінічного випадку і рекомендує, щоб пацієнти самоізолювалися, якщо у них виникає порушення відчуття нюху/смаку. Проте поточна база даних має погану якість унаслідок здебільшого ретроспективної та крос-секційної природи наявних досліджень.[404][405]

Повне зникнення або покращення симптомів реєструвалося у 89% пацієнтів через 4 тижні після виникнення.[406]

Інші діагностичні чинники

Повідомлялося приблизно у 31% пацієнтів.[396] У деяких серіях випадків поширеність симптому вища. Також пацієнти можуть повідомляти про загальну слабкість. Навіть у пацієнтів із легким захворюванням втома та виснаження можуть бути сильно вираженими та затяжними.

Спостерігалося у близько 17% (міалгія) та 11% (артралгія) пацієнтів.[396] У деяких серіях випадків поширеність вища. 

Спостерігається приблизно у 22,73% пацієнтів.[357] У деяких серіях випадків поширеність симптому вища.

Спостерігається приблизно у 22,73% пацієнтів.[357] Поширеність у деяких серіях випадків більша.

Спостерігається приблизно у 22,9% пацієнтів.[357] У деяких серіях випадків поширеність симптому вища.

Спостерігається приблизно у 12% пацієнтів.[396] Зазвичай проявляється на ранньому етапі захворювання.

Діарея повідомлялася у близько 10% пацієнтів, нудота у 6%, блювання у 4% та біль у животі – у 4%.[396] Сумарна поширеність шлунково-кишкових симптомів становить 15%, однак у пацієнтів із тяжким захворюванням зустрічаються частіше. Близько 10% пацієнтів мають тільки шлунково-кишкові симптоми.[407] Симптоми з боку шлунково-кишкового тракту більш поширені поза межами Китаю.[408]

Симптоми з боку шлунково-кишкового тракту не пов’язані з підвищеною імовірністю позитивного результату аналізу на COVID-19; проте в одному проспективному дослідженні випадок−контроль відсутність апетиту та діарея в поєднанні з втратою нюху/смаку та гарячкою мали 99% специфічність щодо COVID-19 .[409]

Були повідомлення про кров у калі.[410]

Спостерігається у приблизно 11% пацієнтів.[396]

Повідомлялося приблизно у 13% пацієнтів.[396]

Сплутаність свідомості фіксувалася приблизно у 11% випадків.[396] Частота сплутаності/делірію та збудження висока (65 та 69% відповідно) у пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії.[411] Делірій пов’язаний із підвищеним ризиком смерті, а раннє його виникнення може вказувати на клінічне погіршення.[412] Також спостерігалися тривожність, депресія та розлади сну.[33]

В одному італійському крос-секційному обсерваційному дослідженні шкірні прояви спостерігалися у 7,8% госпіталізованих дорослих пацієнтів.[413]

У дорослих та дітей повідомлялося про різноманітні маніфестації, зокрема еритематозний або макулопапульозний чи морбіліформний висип, папуло-везикулярну екзантему тулуба, подібну до вітряної віспи, петехії, кропив’янку, везикули, ішемічні та екхімотичні ураження кінцівок як прояв розладів згортання, рожевий лишай, пальцеві папуло-сквамозні висипання та ураження, які нагадують багатоформну еритему.[414][415][416][417][418][419][420][421][422]

Дослідження, яке займається збором зображень та клінічних даних випадків, класифікувало ураження як: макулопапульозний висип (47%); ділянки еритеми з везикулами або пустулами або псевдообмороженнями (19%) на кінцівках; кропивниця (19%); інший везикулярний висип (9%); та ліведо або некроз (6%). Везикулярні ураження часто з’являються рано протягом перебігу захворювання, до появи інших симптомів, а ознаки псевдообмороження часто з’являються пізніше протягом перебігу захворювання, після появи інших симптомів.[423]

Ураження, подібні на обмороження, особливо на пальцях ніг або стопах, особливо у молодих людей з відсутністю в анамнезі подібних уражень, феномену Рейно або колагенозів (наприклад, системного червоного вовчака).[424][425][426]  Однак на основі даних із невеликої серії випадків, ураження шкіри за типом обморожень або опіків не є прямо пов’язане з COVID-19.[427][428]

Незрозуміло, чи ураження шкіри спричинені вірусною інфекцією, системними наслідками інфекції або ж ліками, на яких може бути пацієнт. Для кращого розуміння уражень шкіри потрібно більше даних.

Ринорея спостерігається у близько 8% пацієнтів, а закладеність носа – у близько 5% пацієнтів.[396]

Повідомлялося приблизно у 7% пацієнтів.[396] Може вказувати на пневмонію. 

Повідомлялося приблизно у 2% пацієнтів.[396] Частіше зустрічається у пацієнтів із тяжким перебігом захворювання.[429] У деяких пацієнтів це може бути єдиним симптомом.[430] Також спостерігалася офтальмалгія та фотофобія.[396]

Повідомлялося приблизно у 2% пацієнтів.[396] Може бути симптомом ТЕЛА.[431]

Може вказувати на пневмонію.

Може бути наявним у пацієнтів із гострим респіраторним захворюванням.

Може бути наявним у пацієнтів із гострим респіраторним захворюванням.

Може бути наявним у пацієнтів із гострим респіраторним захворюванням.

Може бути наявним у пацієнтів із гострим респіраторним захворюванням.

Чинники ризику

Діагноз потрібно підозрювати у пацієнтів із гострим респіраторним захворюванням (гарячка та щонайменше одна ознака/симптом респіраторного захворювання, як-от кашель або задишка) та анамнезом подорожі або проживання в регіоні, де повідомлялося про локальну передачу COVID-19, протягом 14 днів до початку симптомів.[154]

Діагноз потрібно підозрювати у пацієнтів із будь-яким гострим респіраторним захворюванням, якщо вони були в контакті з підтвердженим або підозрюваним випадком COVID-19 протягом останніх 14 днів до початку симптомів.[154]

Старший вік є фактором ризику інфекції.[155] Дані з крос-секційного дослідження у Великобританії вказують, що люди віком 40−64 роки мають найвищий ризик інфекції, за ними пацієнти віком 75 років і старше, а далі − люди віком 65−74 роки.[156] Ризик тяжкого перебігу захворювання у дорослих підвищується з віком, старші люди (віком 65 років і більше) мають вищий ризик.[157][158] Найвищий показник смертності спостерігали у пацієнтів віком 80 років і старше.[159] У США пацієнти віком ≥65 років становлять 31% випадків, 45% госпіталізованих, 53% госпіталізованих у відділення інтенсивної терапії, 80% смертей, з найвищою частотою тяжких наслідків у пацієнтів віком ≥85 років.[7] Хоча вік і є незалежним фактором ризику, ризик у старших людей також частково пов’язаний із імовірністю, що у старших людей більший ризик мати супутню патологію. 

Про значне поширення було повідомлено у закладах тривалого догляду.[59] Люди, котрі проживають у будинках пристарілих або в закладах довготривалого догляду, мають вищий ризик тяжкого перебігу захворювання.[158] Мешканці будинків тривалого догляду становлять близько третини загальної кількості смертей у Англії та Уельсі; інші країни також повідомили про аналогічну ситуацію. Це, ймовірно, через дефіцит засобів індивідуального захисту, вразливість популяції та відсутність тестування.[160] Більш, ніж одна третина будинків догляду в Англії мали випадки.[161] Дослідження чотирьох будинків для літніх людей у Великобританії виявило, що 26% жителів померли протягом 2-місячного періоду, причому смертність від усіх причин підвищилася на 203% порівняно з попередніми роками. Приблизно 40% мешканців мали позитивні результати аналізів на SARS-CoV-2, з них 43% були безсимптомними, а 18% мали атипові симптоми.[162]

Чоловіча стать є фактором ризику інфекції.[155] Дані крос-секційного дослідження із Великобританії виявили, що скориговані шанси на позитивний результат тесту серед чоловіків були вищими (18,4%) порівняно із жінками (13,3%).[156] Чоловіча стать також є фактором ризику тяжкого перебігу захворювання, прогресування захворювання, потреби в штучній вентиляції легень і підвищеної смертності.[4][163][164] Було висунуто гіпотезу, що це може бути зумовлене наявністю андрогенів або нижчим рівнем антитіл до вірусу SARS-CoV-2 порівняно із жінками; однак потрібні подальші дослідження.[165][166] 

Люди з афроамериканських, азійських та етнічних меншинних (BAME) груп мають вищий ризик інфікування та гірші наслідки, зокрема підвищений ризик смерті, порівняно із загальною популяцією. Причини цього незрозумілі та вимагають подальших досліджень.[167] Дані крос-секційного дослідження із Великобританії виявили, що скориговані шанси на позитивний результат тесту серед чорношкірих людей були вищими (62,1%), ніж серед білошкірих людей (13,3%).[156] Середній вік пацієнтів з етнічних меншин був значно нижчим, ніж серед світлошкірих пацієнтів.[168] Госпіталізовані представники етнічних меншин у Великобританії (зокрема південноазійці, східноазійці, чорношкірі й інші етнічні меншини) порівняно з білошкірими пацієнтами мали вищу ймовірність бути госпіталізованими до відділення інтенсивної терапії та потребувати штучної вентиляції легень, попри однакову тяжкість захворювання на момент госпіталізації та молодший вік разом із меншою кількістю супутніх патологій.[169] Дані зі США також підтверджують це спостереження. Дані від Центрів з контролю та профілактики захворювань, скориговані на вік (станом на 25 червня) показують, що корінних американців, корінних жителів Аляски та афроамериканців госпіталізують у 5 разів частіше, а латиноамериканців – у 4 рази частіше, ніж білошкірих людей.[170] У дослідженні понад 10 тис. померлих пацієнтів у США вік 35% латиноамериканців та 30% осіб, які не є білими, становив менше 65 років, порівняно з 13% білих не латиноамериканців.[171]

Люди із супутніми патологіями мають вищий ризик тяжкого захворювання та смертності.[172] Що більше супутніх захворювань має особа, то вищий ризик тяжкого перебігу хвороби.[173] Серед супутніх патологій у дорослих із COVID-19 найчастіше зустрічається артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, діабет, хронічне респіраторне захворювання, злоякісні новоутворення, хронічне захворювання нирок, цереброваскулярне захворювання та ожиріння.[174][175][176] У проспективному обсерваційному когортному дослідженні понад 20 тис госпіталізованих пацієнтів у Великобританії із усіх супутніх хвороб найчастіше спостерігалися хронічні серцево-судинні захворювання (31%), неускладнений діабет (21%), неастматичне хронічне захворювання легень (18%) та хронічне захворювання нирок (16%).[6] Так само в США найбільш поширеними супутніми захворюваннями були серцево-судинні захворювання (32%), діабет (30%) і хронічні захворювання легень (18%). Серед пацієнтів із супутніми захворюваннями, порівняно з такими без них, госпіталізація була вищою в шість разів, а смертність у 12 разів.[177] Згідно з оцінками, близько 56% дорослого населення у США має ризик потребувати госпіталізації через COVID-19 унаслідок наявності принаймні одного супутнього захворювання. Ці супутні стани пов’язані з модифікованими факторами ризику, які за покращення шляхом модифікації способу життя можуть поліпшити статус ризику особи.[178]

Поміж 345 випадків у дітей із інформацією про супутні стани, 23% мали не менше 1 супутньої патології, зокрема найчастіше це були хронічне захворювання легень, серцево-судинні захворювання або імуносупресія.[10] В одному дослідженні близько 39% госпіталізованих дітей мали супутні захворювання. Найбільш поширеними супутніми патологіями були астма, неврологічні захворювання, діабет, ожиріння, серцево-судинні захворювання та злоякісні новоутворення/гематологічні захворювання.[11]

Близько 32% молодих дорослих (віком 18–25 років) у США мали супутні захворювання, через які їх відносили до групи ризику тяжкого захворювання, зокрема серцеву патологію, цукровий діабет, астму, імунні порушення, захворювання печінки та ожиріння. Куріння (включно із електронними сигаретами) протягом останніх 30 днів також підвищувало ризик. У разі включення тільки не курців, кількість молодих дорослих у групі ризику тяжкого захворювання знижувалася до 16%.[179]

Люди з тяжкими серцевими захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, кардіоміопатія, легенева гіпертензія) мають підвищений ризик тяжкого перебігу захворювання.[173] Серцево-судинне захворювання пов’язане з підвищенням у 3 рази шансів на тяжкий перебіг захворювання та підвищенням в 11 разів смертності з усіх причин.[180]

Люди з гіпертензією можуть мати підвищений ризик тяжкого перебігу хвороби.[173] Гіпертензія пов’язана з погіршенням комбінованих наслідків, зокрема смертністю, тяжким перебігом захворювання, гострим респіраторним дистрес-синдромом, потребою в госпіталізації до відділення інтенсивної терапії та прогресуванням захворювання.[181] Пацієнти із гіпертензією мають у 2,27 разу вищий ризик тяжкого захворювання та у 3,48 разу вищий ризик смерті порівняно з пацієнтами без гіпертензії.[182]

Люди з цукровим діабетом 2-го типу мають підвищений ризик тяжкого перебігу хвороби. Люди з цукровим діабетом 1-го типу або гестаційним діабетом також можуть мати підвищений ризик тяжкого захворювання, для цих груп пацієнтів докази обмежені.[173] Загальна поширеність діабету серед пацієнтів із COVID-19 становить близько 10%. Поширеність значно вища серед пацієнтів старшого віку із тяжким захворюванням.[183][184][185] Діабет пов’язаний із підвищеним ризиком смерті, прогресування захворювання та гострого респіраторного дистрес-синдрому.[186] Пацієнти з діабетом мають у 2 рази вищий ризик розвитку тяжкого захворювання та в 2 рази вищий ризик смерті.[184] Фактори ризику поганого прогнозу та вищої смертності охоплюють старший вік, підвищений С-реактивний білок і використання інсуліну.[187] Третина всіх смертей серед госпіталізованих пацієнтів у Англії трапилася в пацієнтів із діабетом. Люди з цукровим діабетом 1-го типу мають в 3,5 рази вищі шанси померти в стаціонарі з COVID-19, причому у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу шанси в 2,03 разу вищі.[188] Пацієнти із погано контрольованою гіперглікемією мають підвищений ризик тяжкого захворювання та смерті.[189][190] Індекс маси тіла у пацієнтів із діабетом має позитивний та незалежний зв’язок із інтубацією та/або смертю протягом 7 днів.[191] Пацієнти із щойно встановленим діагнозом цукрового діабету мають вищий ризик смертності з усіх причин порівняно з пацієнтами із тривалим діабетом, гіперглікемією або нормальним рівнем глюкози.[192] Несприятливий прогноз для таких пацієнтів, імовірно, спричинений синдромним характером цукрового діабету з такими факторами як гіперглікемія, похилий вік та наявність супутніх захворювань (як-от ожиріння, артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання), – усе це сприяє збільшенню ризику.[193]

Чітких доказів того, що люди з астмою або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) мають вищий ризик інфекції, немає.[194][195] Люди з ХОЗЛ (зокрема емфізема та хронічний бронхіт) мають підвищений ризик тяжкого перебігу хвороби.[173] ХОЗЛ асоціюється із 5-кратним підвищенням ризику тяжкого захворювання.[196] Незрозуміло, чи пацієнти з астмою мають вищий ризик тяжкого перебігу захворювання; проте статистично значущого зв’язку між астмою та вищим ризиком смерті у пацієнтів із COVID-19 немає.[197][198][199] Люди з іншими хронічними захворюваннями легень можуть мати вищий ризик тяжкого перебігу захворювання; проте докази обмежені.[173] Немає даних щодо того, чи дитячі респіраторні захворювання (зокрема астма у дітей) є факторами ризику інфекції або тяжкості її перебігу.[200]

Люди з хронічним захворюванням нирок можуть мати вищий ризик інфекції. Дані крос-секційного дослідження з Великобританії виявили, що скориговані шанси на позитивний результат тесту вищі серед пацієнтів із хронічним захворюванням нирок (32,9%) порівняно з особами без нього (14,4%).[156] Люди з хронічним захворюванням нирок мають підвищений ризик тяжкого перебігу хвороби.[173] Поширеність супутнього захворювання нирок у пацієнтів із COVID-19 склало 5,2% (2,3% – захворювання нирок на термінальній стадії) і є незалежним фактором ризику розвитку гострого пошкодження нирок як ускладнення.[201]

Люди з раком мають вищий ризик інфекції, що, ймовірно, зумовлено імуносупресивним лікуванням та/або повторними відвідуваннями лікарні.[202] Загальна поширеність раку серед пацієнтів із COVID-19 становить близько 2,3% і має тісний зв’язок з тяжким перебігом захворювання.[203] У пацієнтів із раком імовірність тяжкого захворювання на 76% більша порівняно з пацієнтами без онкологічних захворювань.[204] Вони також мають підвищений ризик гірших клінічних результатів, зокрема госпіталізацію до відділення інтенсивної терапії та смертність з усіх причин (зокрема в осіб із метастатичним захворюванням, гематологічним раком або раком легень), і виглядає, що їхній стан погіршується швидше, ніж у пацієнтів без раку.[205][206] Пацієнти, яким проводили оперативне втручання через рак, мали вищу смертність.[207] Фактори, пов’язані з підвищеною смертністю у дорослих, охоплюють похилий вік, чоловічу стать, куріння, численні супутні стани, загальний стан за шкалою Eastern Cooperative Oncology Group 2 чи більше, проходження хіміотерапії протягом 4 тижнів до виникнення симптомів та активний рак.[208][209][210] Проте аналіз підгрупи пацієнтів віком 65 років і старше виявив, що смертність з усіх причин була порівнюваною із такою у пацієнтів без раку.[206] Діти з раком можуть не бути більш вразливими до інфекції порівняно з дітьми без раку. Обмежені дані свідчать, що загальна морбідність у пацієнтів дитячого віку із раком низька, причому тільки 5% потребують госпіталізації через симптоми.[211] У дорослих із раком повідомлялося про загальні рівні захворюваності 6,8–21%, хоча інтерпретувати ці рівні варто з обережністю.[212]

Люди з ожирінням (індекс маси тіла ≥30) мають вищий ризик інфекції. Дані крос-секційного дослідження з Великобританії виявили, що скориговані шанси на позитивний результат тесту серед пацієнтів з ожирінням були вищими (20,9%) порівняно з особами без нього (13,2%).[156] Люди з ожирінням також мають підвищений ризик тяжкого захворювання.[173][213] Згідно з даними із Франції, поширеність ожиріння серед пацієнтів із тяжким захворюванням в 1,35 рази вища порівняно із загальною популяцією.[214] Ожиріння є фактором ризику госпіталізації до відділення інтенсивної терапії, розвитку дихальної недостатності, яка призводить до штучної вентиляції легень, і смерті.[215] Ожиріння може бути значним фактором ризику розвитку тяжкого захворювання або смертності у людей молодшого віку (у деяких дослідженнях це особи віком до 50 років, у інших – до 60 років).[216][217][218][219][220] Підвищений індекс маси тіла є значним фактором ризику тяжкого перебігу захворювання у вагітних жінок.[221] В одному ретроспективному одноцентровому дослідженні у Нью-Йорку ожиріння було найбільш поширеною супутньою патологією серед дітей та мало значний зв’язок із штучною вентиляцією легень у дітей віком 2 роки і старше.[222]

Люди з серповидноклітинною анемією мають підвищений ризик тяжкого захворювання; люди з іншими гемоглобінопатіями (наприклад, таласемія) можуть мати підвищений ризик тяжкого захворювання.[173] З-поміж 178 пацієнтів із серповидноклітинною анемією та COVID-19 у США (середній вік пацієнтів <40 років) 69% були госпіталізовані, 11% були переведені у відділення інтенсивної терапії та 7% – померло.[223] У пацієнтів із серповидноклітинною анемією інфекція може викликати гострий грудний синдром.[224][225] 

Люди з імуносупресією після трансплантації паренхіматозного органу мають підвищений ризик тяжкого захворювання.[173] У реципієнтів пересаджених органів унаслідок хронічної імуносупресії та наявності супутніх захворювань може бути вищий ризик тяжкого перебігу захворювання або ускладнень, швидше клінічне прогресування та подовжений клінічний перебіг порівняно із загальною популяцією.[226][227][228][229][230][231]

Люди, які на даний момент палять, або ж палили в минулому, можуть мати підвищений ризик тяжкого захворювання.[173] Наявні дані свідчать, що куріння пов’язане з тяжчим перебігом захворювання та вищою смертністю у госпіталізованих пацієнтів.[232] Курці мають у 1,91 рази вищі шанси тяжкого перебігу захворювання порівняно з людьми, які ніколи не палили.[233] Активні курці мають вищі шанси несприятливого результату лікування порівняно з не курцями, однак менші порівняно з колишніми курцями.[234] Це може бути зумовлено підвищеною експресією рецепторів ангіотензин-перетворювального ферменту 2 у дихальних шляхах курців.[235] Всесвітня організація охорони здоров’я переглянула наявні докази та зробила висновок, що тютюнопаління пов’язане із підвищеною тяжкістю захворювання та смертю у госпіталізованих пацієнтів.[236]

Люди з цереброваскулярним захворюванням можуть мати підвищений ризик тяжкого перебігу хвороби.[173] Пацієнти з інсультом в анамнезі порівняно з пацієнтами без нього, мають підвищений ризик поганих результатів лікування, зокрема потребу в переведенні у відділення інтенсивної терапії та штучній вентиляції легень, підвищений ризик смертності.[237]

Люди з хронічним захворюванням печінки, особливо з цирозом, мають підвищений ризик тяжкого перебігу хвороби.[173] Пацієнти з попередньо наявним захворюванням печінки мають підвищений ризик госпіталізації, поганих результатів і смертності.[238][239][240] Рівень смертності протягом 30 днів вищий серед пацієнтів із цирозом, при цьому основними причинами смерті є респіраторні ускладнення та раптове погіршення функції печінки, що призводить до термінальної стадії захворювання печінки.[241] Сумарна поширеність супутнього захворювання печінки у пацієнтів із COVID-19 становить 1,9%.[242]

Пацієнти із тяжким перебігом COVID-19 можуть мати вищу ймовірність стеатозу печінки, асоційованого з порушенням обміну речовин (MAFLD; також відомого як неалкогольна жирова хвороба печінки) порівняно з пацієнтами із нетяжким перебігом COVID-19.[243] MAFLD пов’язаний із у 4–6 разів підвищеною тяжкістю COVID-19.[244] Тяжкість COVID-19 була пов’язана з молодшим віком (<60 років) і середнім або високим показником за шкалою фіброзу-4 (FIB-4) у пацієнтів із MAFLD.[245][246]

Хірургічна смертність та кількість ускладнень у пацієнтів із COVID-19 вищі порівняно з пацієнтами без COVID-19.[247] Ретроспективне дослідження 34 пацієнтів у Китаї, які перенесли планові хірургічні втручання протягом інкубаційного періоду COVID-19, виявило, що в усіх пацієнтів після операції розвинулася пневмонія. Приблизно 44% цих пацієнтів потребували госпіталізації у відділення інтенсивної терапії, 20% померли.[248] Постопераційні легеневі ускладнення виникають у половини пацієнтів із периопераційною інфекцією SARS-CoV-2 і пов’язані з вищою смертністю, особливо в чоловіків та пацієнтів старше 70 років.[249]

Вагітні жінки можуть мати підвищений ризик тяжкого захворювання та негативних наслідків вагітності.[173] Згідно з аналізом 8200 інфікованих вагітних жінок, вагітні жінки мають вищу ймовірність бути госпіталізованими, бути госпіталізованими до відділення інтенсивної терапії й отримати штучну вентиляцію легень порівняно з невагітними жінками; проте рівні смертності не відрізняються.[20]

Люди з імуносупресією (наприклад, ВІЛ, трансплантація крові або кісткового мозку, імунна недостатність, тривале використання кортикостероїдів або інших імуносупресивних лікарських засобів) можуть мати підвищений ризик тяжкого перебігу захворювання; проте докази обмежені.[173] Пацієнти із запальним захворюванням кишківника, які перебувають на тривалій біологічній або іншій імуномодуляторній терапії, не мають підвищеного ризику поганих результатів; проте нещодавнє використання кортикостероїдів може бути пов’язаним із гіршими результатами.[250] Приймання глюкокортикоїдів у дозі ≥10 мг/добу (преднізолону) пов’язане з вищими шансами госпіталізації у пацієнтів із ревматологічним захворюванням.[251] Коінфекція ВІЛ вагомо не впливає на клінічний перебіг захворювання чи результати лікування пацієнтів порівняно з не пов’язаними пацієнтами без ВІЛ.[252] Особи з ВІЛ із добре контрольованим захворюванням не мають ризику гіршого результату захворювання порівняно із загальною популяцією. Невідомо, чи мають особи з гірше контрольованим захворюванням або СНІД гірший результат.[253]

Докази свідчать, що може бути асоціація між довготривалим впливом забрудненого повітря та COVID-19.[254][255][256][257] Найвищу кількість випадків було зафіксовано в найбільш забруднених регіонах Італії, причому пацієнти зверталися з більш тяжким перебігом захворювання і потребували госпіталізації. В забруднених регіонах порівняно з іншими регіонами смертність була в 2 рази вищою.[258] Одне дослідження виявило, що серед смертей від COVID-19 у 66 адміністративних регіонах Італії, Іспанії, Франції та Німеччини 78% смертей сталися лише в п’яти регіонах, які були найбільш забрудненими за рівнем діоксиду азоту.[259] Препринт-дослідження Гарвардського університету виявило, що люди, які проживають у регіонах США із високим рівнем забруднення повітря, мали більше шансів померти від COVID-19, ніж ті, які проживають у менш забруднених регіонах. Дослідники виявили, що підвищення на 1 мкг/м³ дрібних твердих частинок пов’язане з 8% підвищенням у рівні смертності від COVID-19.[260]

Розподіл спалахів у суспільстві за певних значеннях географічної широти, температури та вологості відповідають поведінці сезонного респіраторного вірусу.[261] Докази свідчать, що холодні та сухі умови можуть збільшувати передачу, а теплі та вологі – знижувати; проте доказової бази все ще недостатньо для доведення причинно-наслідкових зв’язків.[262] Однак інші дані свідчать, що температура зовнішнього середовища не має значущого впливу на передачу вірусу, особливо під час пандемічної стадії нового патогену.[263][264][265] Потрібні подальші дослідження щодо того, як погодні умови впливають на передачу, оскільки більш холодні температури були пов’язані з підвищеною передачею інших коронавірусів. Більша широта у деяких країнах теж може бути пов’язана з підвищеним ризиком смерті.[266] Було виявлено позитивний зв’язок між нижчим рівнем смертності та близькістю країни до екватора, що вказує на кореляцію між впливом сонячного проміння (та рівнями вітаміну Д) та зниженою смертністю.[267]

Дані крос-секційного дослідження з Великобританії виявили, що скориговані шанси на позитивний результат тесту вищі у людей, які проживають у містах (26,2%) порівняно з людьми, які проживають у сільській місцевості (5,6%), і в людей, які проживають в бідніших районах (29,5%) порівняно з такими у людей, які проживають в менш бідних районах (7,7%).[156]

Є занепокоєння, що люди, котрі приймають ці лікарські засоби, можуть мати підвищений ризик інфекції чи більш тяжкого перебігу захворювання внаслідок підвищеної експресії рецепторів ангіотензинперетворювального фермента-2 (АПФ2).[268] Деякі дослідження показали, що зв’язку між використанням цих лікарських засобів та позитивними результатами аналізів на COVID-19 немає.[269][270] Метааналіз понад 24000 пацієнтів виявив, що використання цих ліків пов’язане з вищим ризиком внутрішньолікарняної смертності та/або тяжкого перебігу захворювання серед гіпертензивних пацієнтів із COVID-19.[271] У вкладеному аналізі випадок-контроль близько 500000 пацієнтів із гіпертензією використання цих лікарських засобів не мало суттєвого зв’язку з діагнозом COVID-19 порівняно з іншими антигіпертензивними засобами.[272] Згідно з даними Національного інституту здоров’я та досконалості медичної допомоги Великобританії, на основі наявних на сьогодні доказів не можна зробити висновок про те, що ці лікарські засоби підвищують або знижують ризик розвитку COVID-19 або тяжкого перебігу захворювання.[273] Професійні спільноти рекомендують, щоб пацієнти, які вже приймають ці препарати, продовжували їх прийом.[274][275][276] 

Є занепокоєння, що люди, які приймають ці препарати, можуть мати підвищений ризик інфікування чи більш тяжкого перебігу захворювання, оскільки статини підвищують експресію АПФ2 у лабораторних тварин, і можуть сприяти активації запального механізму за гострого респіраторного дистрес-синдрому, що веде до більш тяжкого захворювання.[268] Проте ретроспективне дослідження близько 14000 пацієнтів виявило, що використання статинів у пацієнтів із COVID-19 було асоційоване з нижчим ризиком смертності з усіх причин, можливо внаслідок імуномодулюючої дії статинів. Потрібне подальше дослідження потенційної терапевтичної чи згубної дії статинів.[277]

Загалом аутоімунні захворювання не пов’язані з вищим ризиком інфікування.[278][279] Пацієнти з аутоімунним ревматичним захворюванням можуть бути більш сприйнятливими до інфекції порівняно із загальною популяцією, хоча даних щодо цього небагато.[280] Аутоімунні захворювання асоціюються з дещо підвищеним ризиком тяжкого перебігу захворювання та смертності; проте це не було статистично значущим.[281] Ризик смертності, як видається, асоціюється швидше зі старшим віком та наявністю супутніх захворювань навіть у пацієнтів з аутоімунним захворюванням, ніж із самим по собі аутоімунним захворюванням або використанням імуносупресивних ліків.[282] У пацієнтів із розсіяним склерозом факторами ризику тяжкого захворювання є виражений неврологічний дефіцит, вік та ожиріння.[283] Слабкі докази свідчать, що люди із запальним захворюванням кишківника можуть мати деякий захист від інфікування, ймовірно через їхнє поточне лікування.[284] Оскільки є стурбованість щодо ризику інфікування у таких пацієнтів, необхідні подальші дослідження.

Люди з неврологічними станами (наприклад, деменцією) можуть мати підвищений ризик тяжкого перебігу захворювання; проте докази обмежені.[173]

Люди з таласемією можуть мати підвищений ризик тяжкого перебігу захворювання; проте докази обмежені.[173]

Діти можуть мати підвищений ризик тяжкого перебігу захворювання, якщо в них наявні певні стани (наприклад, ожиріння, діабет, астма та хронічне захворювання легень, імуносупресія); якщо вони є медично складними; або якщо мають тяжкі генетичні, неврологічні або метаболічні захворювання; або якщо мають вроджені вади серця. Проте докази обмежені.[173]

Є нові докази, що люди з групою крові A (ІІ) можуть мати вищий ризик тяжкого перебігу COVID-19 та госпіталізації, а група крові О (І) може бути пов’язаною із захисним ефектом.[285][286] Дослідження, яке вивчало зв’язок з геномом, виявило, що пацієнти з A (II) групою крові мають на 45% підвищений ризик дихальної недостатності порівняно з іншими групами крові. Воно також виявило захисний ефект О (I) групи крові. Два хромосомні локуси були пов’язані з дихальною недостатністю й один із них збігся з локусом груп крові за системою АВО.[287]

Є деякі нові докази, що дисфункція кишкової мікробіоти може бути пов’язана з патогенезом COVID-19, хоча це ще треба підтвердити. Видається, що пацієнти протягом госпіталізації мають виснаження кількості корисних коменсалів (Eubacterium ventriosum, Faecalibacterium prausnitzii, Roseburia та Lachnospiraceae taxa) та посилений ріст опортуністичних патогенів (Clostridium hathewayi, Actinomyces viscosus, Bacteroides nordii). Конфігурація мікробіому кишківника пов’язана з тяжкістю захворювання.[288][289][290]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності