Основні підходи

Виявлення станів, відповідальних за структурні та/або функціональні серцеві порушення може бути важливим, оскільки деякі стани, які ведуть до лівошлуночкової дисфункції є потенційно виліковними та/або зворотніми.[2] Спроби ідентифікації причини часто дозволяють виявляти супутні стани, що можуть привносити або посилювати тяжкість симптомів. Проте не завжди є можливим розгледіти причину серцевої недостатності у багатьох пацієнтів із цим синдромом, а в інших першопричина може не піддаватися лікуванню.

Характеристики пацієнта

Серцева недостатність передусім поширена серед старших осіб. Частота і поширеність серцевої недостатності зростає з віком. У 2014 році зафіксовано 1 мільйон нових випадків серед пацієнтів віком >55 років.[8] Серед пацієнтів віком >80 років поширеність серцевої недостатності становить 14,1% серед чоловіків і 13,4% – серед жінок.[8] Старіння послідовно зв'язане із вищим ризиком.[3][12][13][14][15][16][25] Чоловіча стать також пов’язана з вищим ризиком розвитку серцевої недостатності.[3][12][13][14][15][16][17][25] Надмірна маса тіла є встановленим фактором ризику.[46]

Численні сприятливі фактори можуть призводити до порушення функції серця, потенційно ведучи до епізодів гострої серцевої недостатності. Виявлення та лікування таких факторів грає важливу роль у лікуванні пацієнтів. Серед сприятливих факторів виділяють надмірне споживання солі, недотримання призначень лікаря (щодо медикаментозного лікування та раціону харчування), інфаркт міокарду, тромбоемболію легеневої артерії, неконтрольовану артеріальну гіпертензію, серцеві аритмії, інфекції, гіпотиреоз, гіпертиреоз, порушення функції нирок і зловживання алкоголем і наркотиками.[1]

Анамнез пацієнта

Складність та різноманітність потенційних етіологічних факторів означають, що безліч анамнестичних факторів пацієнта можуть мати значення. Анамнез гіпертензії; цукровий діабет; дисліпідемія; куріння; коронарні, клапанні та периферичні судинні захворювання; ревматична гарячка; серцеві шуми та вроджені серцеві захворювання; персональний або сімейний анамнез міопатії; опромінення середостіння; порушення дихання уві сні - цими фактами варто поцікавитися. Щодо анамнезу прийому препаратів, слід вияснити використання нелегальних наркотиків; алкоголю; ефедри; або антинеопластичних препаратів, зокрема антрациклінів, трастузумаба або високих доз циклофосфаміду, оскільки серцева недостатність може виникнути через роки після прийому доксорубіцину та циклофосфаміду. Анамнез та фізикальне обстеження повинне включати специфічну підозру щодо несерцевих захворювань, таких як колагенозні та судинні захворювання, бактеріальні або паразитичні інфекції, ожиріння, тиреоїдна недостатність або гіперфункція, амілоїдоз та феохромоцитома.

Слід зібрати детальний сімейний анамнез, не тільки задля визначення сімейної схильності до ішемічної хвороби серця, але також для виявлення родичів із кардіоміопатіями, раптовими непояснюваними смертями, хвороби провідної системи серця та скелетними міопатіями.

Задишка під час фізичного навантаження або в спокої є найчастішим симптомом лівошлуночкової серцевої недостатності. Із посиленням недостатності, у пацієнта може розвинутися набряк нижніх кінцівок або збільшення живота через асцит.

Фізикальне обстеження

Особливу увагу слід приділити основним ознакам та симптомам серцевої недостатності. Їхня наявність (і ступінь) можуть залежати від тяжкості серцевої недостатності та бути пов'язаними із супутніми захворюваннями.

Загальний огляд може виявити тахікардію та ціаноз. Прицільне обстеження серцево-судинної системи може показати збільшений югулярний венозний тиск, набряк гомілок, та зміщений верхівковий поштовх, що наштовхує на думку про кардіомегалію. При аускультації, окрім наявності легеневих хрипів або крепітації, може бути наявним ІІІ тон галопа (S3), що має прогностичне значення.

Особливу увагу слід приділити таким факторам як блідість (може бути проявом анемії), нерегулярний пульс (прояв фібриляції передсердь), систолічний шум аортального стенозу й середньодіастолічний шум мітрального стенозу, або явні ознаки тиреотоксикозу. Велика артеріовенозна фістула іноді може бути сприятливим фактором у пацієнтів, що перебувають на діалізі.

Обстеження

Початкове обстеження всіх пацієнтів має передбачати ЕКГ, рентгенографію органів грудної клітки, трансторакальну ехокардіографію й основні дослідження крові, зокрема загальний аналіз крові, визначення електролітів сироватки (разом із кальцієм і магнієм), рівня сечовини і креатиніну в сироватці, печінковими функціональними пробами й рівня натрійуретичного пептиду типу В/N-термінального про-мозкового натрійуретичного пептиду. Анемія і лімфоцитоз є сильними факторами ризику і маркерами несприятливого прогнозу щодо виживання. Визначення біомаркерів натрійуретичного пептиду серед пацієнтів із задишкою інформативне для підтвердження діагнозу або виключення серцевої недостатності. Проте підвищений рівень натрійуретичних пептидів у плазмі може спостерігатися на фоні різноманітних серцевих і позасерцевих причин; тому клінічна оцінка завжди необхідна.[73]

Глюкоза крові, тиреоїдні функціональні тести та ліпіди крові корисні для оцінки типових супутніх хвороб.

Наступні дослідження, що допомагають оцінити тяжкість серцевої недостатності та функціональний статус, охоплюють пробу з дозованим фізичним навантаженням (велосипед або бігова доріжка), тестування серцево-легеневими вправами із VO₂ max, 6-хвилинний тест із ходою, катетеризацію правих відділів серця та ендоміокардільну біопсію. З огляду на клінічний анамнез, може бути проведений скринінг на ВІЛ та вимірювання рівня заліза й насичення трансферину натщесерце для виявлення гемохроматозу. МРТ серця є особливо інформативною в разі обстеження на предмет міокардитів або інфільтративної кардіоміопатії.


Пункція вени та флеботомія, анімована демонстраціяПункція вени та флеботомія, анімована демонстрація

Як провести анімовану демонстрацію ЕКГЯк провести анімовану демонстрацію ЕКГ

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності