Відмова від куріння

Запитання: у кожній клініці мають бути організовані системи, які визначають статус куріння кожного пацієнта і потім про статус повідомляють лікаря.

Рекомендація: потрібно розробити індивідуальне, відкрите і рефлективне обговорення, націлене на пацієнта, щодо того, як відмова від куріння може допомогти пацієнтам досягти своїх цілей.

Оцінювання: потрібно визначити, чи готові пацієнти розглядати спроби відмови від куріння і, якщо готові, наскільки впевнені в успішності.

Допомога: для тих, хто ще не готовий припинити курити, лінії комунікації мають бути відкритими для мотиваційних повідомлень, аби пацієнти знали, що допомога буде доступна одразу, як тільки вони будуть готові. Для тих, хто готовий, потрібно запропонувати доступні фармакотерапевтичні та консультаційні опції. Фармакотерапія першої лінії подвоює успішність спроби припинення куріння.

Організація спостереження: пацієнти мають перебувати під контролем консультантів протягом тижня з моменту відмови від куріння. Це може бути як телефонна консультація, так і групове чи індивідуальне консультування, з відвідуванням клініки або з телефонним зв’язком.

Куріння сигарет – найпоширеніша причина смерті та захворювань, яких можна було б уникнути.[1]Mokdad AH, Marks JS, Stroup DF, et al. Actual causes of death in the United States, 2000. JAMA. 2004 Mar 10;291(10):1238-45. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15010446?tool=bestpractice.com Терапевти й інші медичні працівники мають відігравати провідну роль у мотивації та допомозі пацієнтам, які хочуть припинити курити.[2]Fiore MC, Jaén CR, Baker TB, et al. Treating tobacco use and dependence: 2008 update. May 2008 [internet publication]. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK63952/ Лікарі є надійним джерелом консультацій щодо припинення куріння, вони мають можливість надати інформацію щодо цього більшості курцям і можуть залучити пацієнтів до консультацій щодо відмови від паління та призначити відповідну фармакотерапію. Ці дії економічно вигідні й ефективні у збільшенні відмов від куріння.[3]Maciosek M, Coffield A, Edwards N, et al. Priorities among effective clinical preventive services: results of a systematic review and analysis. Am J Prev Med. 2006;31:52-61. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/16777543?tool=bestpractice.com