Етіологія

Анемія виникає тоді, коли знижується продукування еритроцитів, прискорюється руйнування еритроцитів чи відбувається втрата еритроцитів унаслідок кровотечі. У багатьох випадках наявне поєднання цих механізмів. Анемія – найбільш поширене гематологічне захворювання, що виявляється в загальній лікарській практиці. Фактори ризику охоплюють крайні вікові категорії, жіночу стать, період лактації та вагітності.

Дефіцит поживних речовин, набуті захворювання кісткового мозку, генетичні розлади, споживання наркотичних речовин, токсини і хронічні системні захворювання можуть призвести до зниження продукування еритроцитів.

Гемолітична анемія являє собою групу анемій, що зумовлені підвищеним руйнуванням еритроцитів, унаслідок чого рівень циркулюючого в крові непрямого білірубіну підвищується.[9][10][11] Клінічні прояви жовтяниці з’являються в разі перевищення рівня білірубіну 34,2–68,4 ммоль/л (2–4 мг/дл). Можуть бути наявні додаткові специфічні симптоми. Залежно від причини, анемія, що виникає в результаті, може бути мікроцитарною або гіперпроліферативною нормоцитарною. 

Мікроангіопатичні гемолітичні анемії часто розглядають як одну групу. Вони спричиняють гіперпроліферативну нормоцитарну анемію. Первинний патологічний процес викликає пошкодження ендотелію і активує каскад згортання, що призводить до відкладання фібрину на пошкодженій поверхні ендотелію. У дрібних судинах відкладання фібрину на поверхні ендотелію викликає механічну фрагментацію та деформацію еритроцитів, що призводить до гемолізу. Фрагменти еритроцитів неправильної форми, що виникли внаслідок цього, називаються шистоцитами і можуть бути виявлені у мазку крові.

Після збільшення об’єму плазми може відбуватися гемодилюція. У цьому разі зниження концентрації гемоглобіну відоме як «анемія розведення». Це явище часто ятрогенне (наприклад, після введення внутрішньовенної рідини) і може призвести до непотрібних трансфузій.

Втрата крові

Гостра кровотеча

  • Будь-яка гостра кровотеча може викликати нормоцитарну анемію. Ретикулоцитоз з'являється протягом 6 годин після початку кровотечі. На відміну від цього, хронічна повільна кровотеча призводить до постійних втрат заліза і спричиняє появу мікроцитарної анемії через недостатність заліза.

  • Найбільш поширеними причинами є травма (зокрема вогнепальні поранення, переломи великих кісток, травми з розчавлюванням тканин), гостра шлунково-кишкова кровотеча, розрив судинної аневризми (особливо аневризми черевної частини аорти) і нещодавно перенесене хірургічне втручання.

  • Пацієнтів відносять до групи підвищеного ризику кровотечі, якщо вони приймають антикоагулянти, мають відповідне порушення гемостазу або мають коагулопатію споживання або розведення в результаті повторних трансфузій препаратів крові.

Поступова, тривала кровотеча

  • Кровотеча з будь-якої причини викликає виснаження запасів заліза, оскільки дві третини всього заліза організму міститься в циркулюючому гемоглобіні.

  • Надмірні втрати під час менструації є поширеною причиною у жінок.

  • ШКТ є частим місцем кровотечі. Поширені причини включають геморой, прийом саліцилатів, пептичну виразку, килу стравохідного отвору діафрагми, дивертикульоз, неопластичні хвороби та виразковий коліт.

  • Як рідші причини можуть виступати анкілостомоз, алергія на коров’яче молоко у немовлят, дивертикул Мекеля, шистосомоз, трихоцефальоз і спадкова геморагічна телеангіоектазія. Рідкісні джерела кровотечі з інших місць охоплюють легеневу кровотечу (наявна в разі ідіопатичного легеневого гемосидерозу та синдрому Гудпасчера), донорство крові та заподіяння собі шкоди. На додачу до цього будь-яке основне захворювання, що порушує гемостаз, підвищує ризик кровотечі та залізодефіцитної анемії.

Недостатність харчування або виснаження

Залізодефіцитна анемія[6][12][13][14][15]

  • Є найбільш поширеною причиною анемії у всьому світі. Вона включає низку основних причин. Приблизно 4% жінок в США віком від 20 до 49 років були оцінені на предмет дефіциту заліза.[16] Формування функціональної групи гему в молекулі гемоглобіну, міоглобіну та цитохромах потребує заліза; неадекватне споживання або всмоктування заліза, або надмірні втрати заліза призводять до мікроцитарної анемії.

  • М'ясо забезпечує основним джерелом заліза гему та дефіцит заліза поширений в тих географічних регіонах, де м'ясо вживають рідко і харчове споживання заліза збіднене. Існує чіткий взаємозв'язок між парорексією (порушення, при якому у дітей з'являється апетит до неїстівних речовин) та залізодефіцитом.

  • Поступова тривала кровотеча з будь-якої причини викликає виснаження запасів заліза, оскільки дві третини всього заліза організму міститься в циркулюючому гемоглобіні.

  • Порушення всмоктування заліза виникає через ахлоргідрію, хірургічне втручання на шлунку, пошкодження зони всмоктування в тонкому кишківнику при хронічних хворобах, таких як целіакія або подальшої розширеної резекції проксимального відділу тонкого кишківника.

  • Анемія бігунів викликана збільшенням об'єму циркулюючої крові, що супроводжується підвищеним руйнуванням еритроцитів через постійні удари ніг об землю.

  • Гемоглобінурія (втрати заліза з сечею) є рідкісною. Звичайною причиною є пароксизмальна нічна гемоглобінурія, але гемоглобінурія може виникнути внаслідок швидкого внутрішньосудинного гемолізу, незалежно від його причини.

  • Вагітність підвищує фізіологічну потребу у залізі, яке необхідне для розвитку мозку плода і плаценти.

Нестача вітаміну В12[8]

  • Вітамін В12 є основним кофактором в синтезі ДНК, що отримується тільки з харчуванням або з харчовими добавками. Джерела харчування включають тваринні та молочні продукти такі як м'ясо, птицю, молоко та яйця. Недостатність призводить до неврологічних порушень та мегалобластної анемії.

  • Причини охоплюють збіднений харчовий раціон (наприклад, хронічне порушення харчування, алкоголізм, суворе вегетаріанство), знижене розщеплення дієтичного вітаміну В12 (унаслідок перніціозної анемії, попереднього хірургічного втручання на шлунку або кишківнику, атрофічного гастриту) або порушення всмоктування (шлункова мальабсорбція, хвороба Крона, целіакія, надмірний бактеріальний ріст). Під час систематичного огляду літератури було зроблено висновок, що немає очевидних доказів зв’язку між анемією та субнормальним рівнем вітаміну В12 у групі людей похилого віку.[17]

Дефіцит фолатів[8][18]

  • Фолієва кислота є основним кофактором в синтезі ДНК, що отримується тільки з харчуванням або з харчовими добавками. Харчові джерела включають овочі з зеленим листям, цитрусові та продукти тваринного походження. Недостатність викликає низку симптомів, включаючи запалений, червоний, болючий язик; ангулярний стоматит; вогнищеву гіперпігментацію шкіри та слизових, постійний субфебрилітет (за відсутності інфекції) та мегалобластну анемію.

  • Поширені причини включають збіднений харчовий раціон (наприклад хронічне порушення харчування, алкоголізм, дієту з обмеженням білків), порушення всмоктування (ахлоргідрія, целіакія, спру, дефіцит цинку, надмірний бактеріальний ріст) та підвищену потребу у фолатах (грудний вік, вагітність, період лактації, злоякісні захворювання).

  • У пацієнтів з недостатністю вітаміну В12 може бути підвищене виведення фолатів нирками. Так само хронічне зловживання алкоголем може призвести до підвищеного виведення фолатів з жовчю.

  • Рідко гіпотиреоїдизм та спадкова недостатність ферментів можуть порушувати метаболізм солей фолієвої кислоти.

Загальна недостатність харчування

  • Часто викликає дефіцит заліза. Пацієнти часто мають супутній дефіцит вітаміну В12 та/або фолієвої кислоти, що в такому випадку призводить до нормоцитарної анемії. Супутній дефіцит міді є рідкісним, але має бути розглянутий у пацієнтів, що отримують тривале повне парентеральне харчування (ППХ).

самовиліковне захворювання:

Мієлодиспластичний синдром[19]

  • Гетерогенна група порушень клональних стовбурових клітин. Неконтрольована проліферація та клональне розмноження неопластичних полівалентних гемопоетичних стовбурових клітин порушує продукцію нормальних клітин, спричиняючи низку цитопеній.

  • Зазвичай через набуті хромосомні аномалії, але може бути спричинена хіміо - або радіотерапією.

  • Така анемія є немегалобластною макроцитарною, але в мазку крові можуть бути наявні гіперсегментовані нейтрофіли, такі як при мегалобластних макроцитарних анеміях. Нормальний рівномірний розподіл ширини еритроцитів при макроцитарній анемії у людей похилого віку повинен викликати настороженість.

Лейкози

  • Гострий лімфолейкоз, гострий мієлобластний лейкоз та хронічний мієлобластний лейкоз спричинені неконтрольованою проліферацією та клональним розмноженням патологічних клітин-попередників. Дані захворювання вражають клітини-попередники на різних стадіях диференціації, але всі призводять до анемії шляхом порушення продукції нормальних еритроцитів.

Інфільтрація кісткового мозку вторинними метастазами

  • Метастази солідних пухлин в кістковий мозок можуть викликати анемію, шляхом інфільтрації кістковомозкового простору. Будь-яка пухлина може метастазувати в кістковий мозок, але найбільш поширеними є нейробластома у дітей, рак молочної залози, простати та легень у дорослих. Метастази в кістковий мозок є поганою прогностичною ознакою.

Апластична анемія (АА)[20][21]

  • Захворювання з недостатністю стовбурових клітин, що призводить до панцитопенії за відсутності спленомегалії.

  • Може виникати через спадковий або набутий (викликаний різноманітними порушеннями, наприклад аутоімунний або токсичний) синдром недостатності кісткового мозку, при якому імунні механізми з місцевою активацією інтерферону гамма можуть бути стандартним етіологічним шляхом.

  • Пацієнти типово скаржаться на рецидивуючі інфекції, через нейтропенію, випадки кровотеч через тромбоцитопенію, та рідше, на загальну слабкість через анемію.

  • Токсичні причини включають бензол, метамізол натрію, левоміцетин, пеніциламін та препарати золота.

  • У пацієнтів з пароксизмальною нічною гемоглобінурією може розвинутись апластична анемія, хоча механізм її невідомий.

  • Заключний діагноз встановлюють після пункції та біопсії кісткового мозку. При апластичній анемії специфічні виявлені дані включають:[20]

    • Повністю гіпоцелюлярний кістковий мозок, зі зниженою кількістю всіх елементів, кістковомозковий простір складається з жиру та кістковомозкової строми

    • Залишкові гемопоетичні клітини з нормальною морфологією

    • Відсутність злоякісних інфільтратів або фіброзу

    • Немегалобластний гемопоез.

Істинна еритроцитарна аплазія

  • Викликана спадковим або набутим пошкодженням еритроїдних клітин-попередників. Набуті форми можуть бути самовиліковними або хронічними.

  • Самовиліковна форма набутого захворювання може бути спричинена інфекцією або прийомом медикаментів. Найбільш частою інфеційною причиною є парвовірус В19. Інші інфекційні причини включають інфекційний мононуклеоз, вірусний гепатит, малярію, респіраторні інфекції, гастроентерит, первинну атипову пневмонію та епідемічний паротит.

  • Медикаменти спричиняють токсичний ефект на еритроїдні клітини-попередники, який зникає при припиненні прийому препаратів. Наприклад, антиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, вальпроат натрію), азатіоприн, хлорамфенікол (який може також викликати апластичну анемію), сульфаніламіди, ізоніазид та прокаїнамід.

  • Хронічне набуте захворювання викликається аутоімунними хворобами (наприклад, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий поліартеріїт, склеродермія), персистуючою інфекцією (персистуюча парвовірусна інфекція В19 в імуноскомпрометованих пацієнтів, хронічний активний гепатит) і тимомами.

  • Набуті форми спричинені внутрішньоутробним пошкодженням еритроїдних клітин-попередників. Причина невідома.

  • Аутоімунні захворювання можуть також викликати аутоімунну гемолітичну анемію.

Контакт із токсинами

Медикаментозні препарати

  • Певні препарати можуть викликати гемоліз еритроцитів імуноопосередковано або безпосередньо; безпосередньо пошкоджувати синтез ДНК; порушувати всмоктування, метаболізм або дію важливих кофакторів для синтезу ДНК; або мати токсичний ефект на клітини-попередники в кістковому мозку.

  • Відомий широкий спектр прерапатів, що викликають гемолітичну анемію. Типові приклади включають пеніцилін, метилдопу, леводопу, хінідини, цефалоспорини та деякі нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП).

  • Препарати, що можуть безпосередньо впливати на синтез ДНК, включають аналоги пуринів (6-меркаптопурин, тіогуанін, ацикловір), аналоги піримідинів (5-фторурацил, азацитинід, зидовудин) та інгібітори рибонуклеотидредуктази (гідроксикарбамід, цитарабін арабінозид).

  • Антифолати діють шляхом порушення функції фолієвої кислоти та включають метотрексат та триметоприм. Протисудомні препарати (фенітоїн, фенобарбітал, примідон) впливають на всмоктування фолатів. Інші препарати, що можуть знижувати рівень фолатів, включають оральні контрацептиви та циклосерин.

  • Препарати, що порушують метаболізм вітаміну В12 включають парааміносаліцилову кислоту, метформін, колхіцин, неоміцин та бігуаніди.

  • Препарати та хімічні речовини, що спричиняють токсичний ефект на низку клітин-попередників, викликаючи апластичну анемію, включають бензол, хлоамфенікол, пеніциламін та препарати золота.

  • Препарати, що спричиняють токсичний ефект на еритроїдні клітини-попередники, викликаючи істинну еритроцитарну аплазію, включають протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, вальпроат натрію), азатіоприн, хлорамфенікол (який також може викликати апластичну анемію), сульфоніламіди, ізоніазид та прокаїнамід.

  • Препарати, які інгібують еритроїдну стимуляцію та пригнічують продукування еритропоетину, охоплюють інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину-II.[22]

радіаційний вплив

  • Опромінення може викликати панцитопенію.

Отруєння свинцем

  • Виникає при професійному або побутовому контакті зі свинцем. Анемія може виникнути, оскільки свинець є конкурентом цинку, важливого кофактору в синтезі гему. Деякі пацієнти також мають супутню залізодефецитну анемію.

Зловживання алкоголем

  • Тривале вживання алкоголю безпосередньо пригнічує кістковий мозок, незалежно від будь-якого супутнього захворювання печінки або вітамінної недостатності. Ефект проходить лише після місяця повної відмови від споживання алкоголю та навіть може зберігатися після нормалізації рівнів вітаміну В12 та фолієвої кислоти.

Хронічне системне захворювання

Анемія хронічного захворювання[6][23]

  • Може бути легка гіпопроліферативна нормоцитарна анемія або, у важких випадках, мікроцитарна анемія в разі одночасного існування з залізодефіцитною анемією. Вона спричинена хронічним запальним процесом. Прозапальні цитокіни, особливо інтерлейкін-6 (ІЛ-6), запускають каскад реакцій, опосередкований активацією гепсидину, що знижує продукування еритроцитів (знижуючи рівень сироваткового заліза та еритропоетину) і підвищує руйнування еритроцитів (через стимуляцію фагоцитозу еритроцитів та формування вільних кисневих радикалів).[24]

  • Поширені основні процеси включають інфекцію, новоутворення, аутоімунні реакції та пошкодження тканин в результаті травми або об'ємного хірургічного втручання.

Хронічна хвороба нирок[25]

  • Викликає нормоцитарну або мікроцитарну анемію. Етіологія складна та мультифакторна. Основною причиною є зниження продукування еритропоетину, що, у свою чергу, призводить до зниження продукування еритроцитів та гіпопроліферативної нормоцитарної анемії. Інгібітори еритропоезу накопичуються, в подальшому обтяжуючи ефекти зниженого рівня еритропоетину. Рівень сироваткового феритину за хронічної ниркової недостатності може бути підвищеним, але пацієнтам все одно слід отримувати супутню нутритивну підтримку препаратами заліза та еритропоетин-стимулюючі агенти (ЕСА), доки сироватковий феритин зберігається на рівні <500 мкг/л.[26]

  • Також можуть бути наявні інші причини анемії. Вторинний гіперпаратиреоз обтяжує анемію у пацієнтів з нирковою недостатністю, але механізм цього недостатньо ясний. Супутній гіперпаратиреоз має бути розглянутим, оскільки лікування покращує контроль анемії в цих умовах.[26] Хронічна крововтрата, запалення та недостатність харчування викликають залізодефіцитну анемію (що скоріше буде мікроцитарною, аніж нормоцитарною). Часто пацієнтам потрібно знизити споживання білка, що призводить до зменшення м'ясних продуктів в раціоні та збідненого споживання заліза. Також може виникнути погіршення всмоктування заліза. Терапія еритропоетином та хронічний запальний процес можуть викликати функціональний залізодефіцит, обумовлений неможливістю ефективно мобілізувати запаси заліза.

Хронічне захворювання печінки

  • Немегелобластна анемія легкого та помірного ступеня важкості є поширеною ознакою ряду захворювань печінки і є результатом поєднання внутршньосудинного розведення через перенавантаження об'ємом, підвищеного руйнування еритроцитів та порушення компенсаторних реакцій кісткового мозку.

Гіпотиреоїдизм

  • Викликає гіпопроліферативну нормоцитарну анемію легкого ступеня важкості через втрату стимуюючого ефекту гормонів щитоподібної залози на процес еритропоезу.

Імунні реакції

Аутоімунна гемолітична анемія[27][28]

  • Еритроцити атакуються аутоантитілами та підлягають позасудинному руйнуванню. Цей процес зазвичай виникає або в межах інших аутоімунних станів (наприклад, системного червоного вовчака, ревматоїдного артриту, склеродермії), або пов’язаний з лімфопроліферативним захворюванням (зазвичай неходжкінською лімфомою або хронічним лімфолейкозом).

  • Аутоімунні захворювання можуть також викликати істинну еритроцитарну аплазію.

Алоімунна гемолітична анемія

  • Може бути спричинена трансфузійними реакціями, зазвичай через несумісність по системі АВО.

Інфекції

Низка інфекцій, зокрема цитомегаловірусну інфекцію (ЦМВ), інфекційний мононуклеоз та токсоплазмоз, може викликати гемолітичну анемію. Лейшманіоз одночасно призводить до гемолізу еритроцитів, пригнічення кісткового мозку та крововтрати.

Причини істинної еритроцитарної аплазії охоплюють парвовірусну інфекцію В19, інфекційний мононуклеоз, вірусний гепатит, малярію,[29] респіраторні інфекції, гастроентерит, первинну атипову пневмонію та епідемічний паротит.

генетичні порушення

Таласемії[30][31]

  • Гемолітичні анемії. Група аутосомно-рецесивних спадкових станів, результатом яких є зниження або відсутність утворення ланцюгів альфа-глобіну (альфа-таласемія) або бета-глобіну (бета-таласемія) в молекулі гемоглобіну. Зниження або відсутність утворення глобіну призводить до порушення еритропоезу. Виникає підвищене руйнування еритроцитів, викликаючи гемолітичну анемію.

  • Альфа-таласемія має щонайменше 4 окремі форми: безсимптомне носійство (один уражений ген альфа-глобіну), що не викликає анемії; схильність до альфа-таласемії (два уражених гени альфа-глобіну); гемоглобінопатія Н (зазвичай три уражені гени альфа-глобіну); та синдром водянки плода з гемоглобіном Барта (зазвичай делеція всіх чотирьох генів альфа-глобіну), що несумісний з життям. Проведення полімеразної ланцюгової реакції (ПЦР) ДНК та саузерн-блоттингу можуть бути використані для визначення специфічних дефектів у разі схильності до альфа-таласемії.[32]

  • Бета-таласемію класифікують на безсимптомне носійство, малу бета-таласемію, проміжну бета-таласемію або велику бета-таласемію, в залежності від клінічних та гематологічних ознак. Тяжкість захворювання залежить від мутації, що лежить в основі, та варіює від безсимптомного перебігу (безсимптомні носії та мала бета-таласемія) до важкої анемії, що потребує гемотрансфузій зі змінами скелету (велика бета-таласемія). Відзначено, що за наявності дефіциту заліза, нормальний гемоглобін А2 не дозволяє виключити схильність до бета-таласемії. Генетичний аналіз рідко проводиться поки підвищення рівня гемоглобіну F не буде явно виявлятися під час електрофорезу.

Серповидноклітинна анемія[30]

  • Гемолітична анемія, спричинена окремим аутосомно-рецесивним генетичним дефектом у бета ланцюзі гемоглобіну (HbA), в результаті якого утворюється гемоглобін S. Еритроцити, що містять гемоглобін S стають жорсткими та деформованими у формі серпа.

  • Пацієнти мають тенденцію до епізодів судинної оклюзії в зв'язку з жорсткими, деформованими еритроцитами та протромботичного стану, що зумовлений супутнім лейкоцитозом, який підвищує вивільнення цитокінів. Постійний біль у животі, грудній клітці або кістках та дактиліт є ключовими скаргами.

Спадковий сфероцитоз

  • Гемолітична анемія, що зумовлена аутосомно-домінантним набутим дефектом еритроцитів що викликає дефект білків, які формують цитоскелет мембрани еритроциту. У результаті еритроцити втрачають свою двоввігнуту структуру та стають кулеподібними (сфероцити). Сфероцити не є міцними та вибірково видаляються та руйнуються в селезінці. Підвищене руйнування еритроцитів призводить до анемії з гіпербілірубінемією та спленомегалією.

  • Тяжкість захворювання варіює від безсимптомного перебігу до важкої анемії, що потребує гемотрансфузій з жовтяницею, залежно від вираженості дефекту мембрани, що лежить в основі.

Недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (Г6ФД)[33]

  • Спадкова (зчеплена з Х-хромосомою) гемолітична анемія, пов'язана з недостатністю ферменту, що є поширеною в популяціях, що походять з тих частин світу, де поширена малярія, таких як Африка, південніше Сахари, Азія, середземноморський регіон та Близький Схід.

  • Г6ФД каталізує реакцію, що пов'язана з утворенням відновленого глутатіону, ключового антиоксиданту для захисту клітин. Дефіцит ферменту робить клітини чутливими до оксидантного пошкодження ближче до кінця їхнього терміну життя. Антиоксидантний захист еритроцитів залежить лише від відновленого глутатіону, тому дефіцит Г6ФД підвищує руйнування еритроцитів.

  • Тяжкість захворювання варіює, в залежності від вираженості мутації, що лежить в основі. Більшість пацієнтів асимптоматичні. Захворювання з клінічними проявами викликає епізоди гострого гемолізу, з блідістю та жовтяницею після перенесеного оксидантного стресу. Пускові фактори включають кінські боби (фавізм), сульфаніламідні препарати, аспірин, нітрофурантоїн, нафталін та захворювання, що перебігають з гарячкою. Гемоліз, що виникає в результаті, зазвичай проходить самостійно. Симптоми, що загрожують життю, більш характерні для Середземноморського варіанту.

Вроджені синдроми недостатності кісткового мозку

  • Анемія Фанконі є найбільш поширеною. Зазвичай вона є аутосомно-рецесивною, але може також бути зчепленою з Х-хромосомою. Були виявлені мутації в 13 генах. Гени кодують білки, що формують ядерний комплекс, що бере участь у відповіді на пошкодження ДНК. Однак точні механізми, за допомогою яких мутації спричиняють недостатність кісткового мозку, не відомі.

  • Вроджений дискератоз характеризується тріадою: патологія нігтів, сітчастий шкірний висип та лейкоплакія. Спостерігаються зчеплений з Х-хромосомою, аутосомно-домінантний та аутосомно-рецесивний варіанти наслідування. Всі генетичні порушення знижують функцію теломерази. Теломери підтримують стабільність хромосом, а кістковий мозок є вкрай залежним від збереження теломерів для підтримки високої швидкості клітинної проліферації. Втрата теломерази викликає недостатність кісткового мозку.

  • Синдром Швахмана-Даймонда є рідкісним аутосомно-рецесивним захворюванням, що проявляється екзокринною дисфунцією підшлункової залози, анемією, нейтропенією (що може бути періодичною) та аномаліями скелету. Близько 90% пацієнтів мають приховані мутації в гені, що відомий як ген синдрому Швахмана-Бодіана-Даймонда (СШБД), але зв'язок мутацій з недостатністю кісткового мозку не зрозумілий.

Захворювання малих судин (мікроваскулярне)

гемолітико-уремічний синдром (ГУС)[34]

  • Пошкодження ендотелію гломерулярного ложа викликає гемолітичну анемію (через фрагментацію та деформацію еритроцитів), тромбоцитопенію (через споживання тромбоцитів) та нефропатію.

  • Причини включають веротоксини, що продукуються кишковою паличкою; нейрамінідазу, що продукується штамами стрептококу, вроджені дефекти білків, що контролюють систему комплементу; та медикаменти (циклоспорини та деякі препарати для хіміотерапії).

Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові (ДВЗ)[34][35]

  • Набутий синдром, що спричинений активацією шляхів згортання, в результаті чого формуються внутрішньосудинні тромби та виснажуються запаси тромбоцитів та факторів згортання.

  • ДВЗ може бути викликане великою травмою; опіками; органною недостатністю (панкреатит, гостра печінкова недостатність); сепсисом[36] або тяжкою інфекцією, тяжкими акушерськими порушеннями (емболією навколоплідними водами, еклампсією, передчасним відшаруванням плаценти, синдромом затримки мертвого плода); злоякісними новоутвореннями (гострим мієлобластним лейкозом або метастазами муцин-секретуючої аденокарциноми); розладами великих судин (гемангіомами, великими аневризмами аорти); і тяжкими токсичними або імунними реакціями.

  • Гемолітична анемія викликається фрагментацією та деформацією еритроцитів на тлі утворення тромбів у дрібних судинах.

Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП)[34][37]

  • Клінічний синдром, що складається з мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоцитопенічної пурпури.

  • Вважається спричиненим продукуванням аномально великих мультимерів фактору фон Віллебранда. Аномальний ФВ запускає процес агрегації циркулюючих тромбоцитів у місцях високого внутрішньосудинного напруження зсуву, що, в свою чергу, спричиняє утворення тромбів в мікроциркуляторному руслі.

  • Гемолітична анемія викликається фрагментацією та деформацією еритроцитів на тлі утворення тромбів у дрібних судинах. Тромбоцитопенія спричинена надмірним споживанням тромбоцитів; пурпура та інші ознаки кровоточивості проявляються у незначного відсотка пацієнтів. Формування тромбів у мікроциркуляторному руслі також зумовлює тяжкі симптоми з боку ЦНС та ниркову недостатність.

Гемангіоми[34]

  • Судинні пухлини, які виникають унаслідок патологічного ангіогенезу та надмірної проліферації кровоносних судин. Вони варіюють від явних поверхневих уражень до гемангіом внутрішніх органів.

  • Місцева коагулопатія споживання (синдром Казабаха-Меріта) може виникнути, як ускладнення, що призводить до формування тромбів та тромбоцитопенії. Деформація та фрагментація еритроцитів на фоні утворення тромбів у дрібних судинах гемангіоми може призвести до гемолітичної анемії.

  • У тяжких випадках синдром Казабаха-Меріта може також викликати ДВЗ.

Злоякісна гіпертензія

  • Гіпертонічний криз із систолічним АТ > 210 мм.рт.ст. та діастолічним АТ> 130 мм.рт.ст., пов'язаний з різким погіршенням функцій життєвоважливих органів. Типові причини включають неліковану артеріальну гіпертензію, захворювання нирок, еклампсію, використання симпатоміметиків та використання інгібіторів моноаміноксидази. Хвороба є більш характерною для людей похилого віку, чоловіків та представників негроїдної раси.

  • Викликає ушкодження ендотелію та ендотеліальне відкладання фібрину. Механічна деформація та фрагментація еритроцитів у результаті високого тиску та відкладень фібрину в дрібних судинах викликає гемолітичну анемію.

Штучні клапани та поверхні[38]

  • Напруження зсуву та турбулентність, спричинені чужорідною поверхнею викликають деформацію та фрагментацію еритроцитів. Поліпшені ендопротези знизили частоту цього ускладнення, і якщо анемія виникає, то перебігає в легкій формі.

Інші причини

Вагітність[39]

  • Анемія під час вагітності може бути бути обумовленою ефектом розведення, оскільки об'єм плазми збільшується невідповідно масі еритроцитів. Враховуючи цей ефект, анемію під час вагітності визначають як рівень гемоглобіну <10 г/дл. Залізодефіцит є причиною у 95% випадках, через підвищену потребу в залізі, одна третина жінок матимуть або дефіцит заліза або фолатів до третього триместру.[40]

  • Попри те, що це становить важливу проблему під час вагітності за наявності ефективного лікування, немає високоякісних даних про переваги національної програми скринінгу анемії під час вагітності зі зменшення захворюваності матері та дитини.[41]

Термічні опіки

  • У пацієнтів з опіками площею більше ніж 10% поверхні тіла може спостерігатися гемолітична анемія, пов'язана з внутрішньосудинним гемолізом еритроцитів (на місці опіку та системно), втрата еритроцитів через формування тромбів та пошкодження еритроцитів системно вивільненими протеазами та вільними кисневими радикалами.[42]

Внутрішньолікарняна анемія

  • Вперше виявлена анемія у госпіталізованих пацієнтів, які до цього мали нормальний рівень гемоглобіну. Внутрішньолікарняна анемія зазвичай пов’язана з розширеною флеботомією та ятрогенною крововтратою за інвазивних втручань або внаслідок гемодилюції. Гостра запальна реакція під час захворювання знижує компенсаторний еритропоез. Внутрішньолікарняна анемія пов’язана з підвищеною смертністю і тривалістю перебування в лікарні.[43]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності