Алгоритм лікування
Будь ласка, зверніть увагу, що лікарські форми та дози можуть різнитися між назвами препаратів, формулярами лікарських засобів або місцевостями. Рекомендації щодо лікування є специфічними для груп пацієнтів: див. заяву про відмову від відповідальності
Після підтвердження клінічної підозри на ТГРС необхідно вжити всіх відповідних заходів, щоб звести до мінімуму ризик передачі інфекції з негайним обмеженням контакту із хворими та врахуванням можливості повітряної передачі вірусу.[29] Ці заходи повинні бути додатково посилені під час проведення діагностичних або терапевтичних процедур, які передбачають наявність контакту з слиною у вигляді аерозолю.
ЦКЗ рекомендує проводити ізоляцію пацієнтів з ТГРС-коронавірусом (КoВ), які не потребують госпіталізації з медичних причин, в домашніх умовах.[29] Стабільні пацієнти повинні бути ізольовані, а лікування, при можливості, повинно проходити в палаті з негативним тиском. У більш важких випадках (наприклад, в разі наявності чи розвитку дихальної недостатності) пацієнтів необхідно направляти у відділення інтенсивної терапії чи блок інтенсивного догляду за хворими, враховуючи можливість передачі інфекції повітряним шляхом.
Підтримувальна терапія передбачає забезпечення адекватної кисневої підтримки для корекції гіпоксемії, відновлення водного балансу, порушеного внаслідок діареї або лихоманки, корекцію електролітних порушень, а також призначення жарознижувальних препаратів та знеболювальних для полегшення симптомів лихоманки та больових відчуттів.
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Пацієнти з наростаючою або діагностованою дихальною недостатністю повинні бути направлені до відділення інтенсивної терапії або до палати інтенсивного догляду за хворими. Інтубація та механічна вентиляція призначаються, якщо стан пацієнта клінічно погіршується, та відсутня можливість підтримки SaO2 вище 90% в умовах спонтанної вентиляції, незважаючи на максимальний режим кисневої терапії. Докази B
Неінвазивна вентиляція із використанням позитивного тиску пов'язана із ризиком передачі вірусної інфекції та виникненням пневмотораксу, а також розвитком підшкірної емфіземи та емфіземи середостіння.
Для зменшення ризику передачі інфекції під час механічної вентиляції, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій: уникати використання волого повітря у формі розпиленого аерозолю, використовувати маски Вентурі без зволоження,[47] уникати використання вентиляційних мішкоподібних-масок, застосовувати маски, які дозволяють проводити фільтрацію видихуваного газу, використовувати адекватні прийоми седації під час інтубації, використовувати відсмоктувальні системи закритого типу, а також субмікронні фільтри в області виходу механічних вентиляторів, використовувати принцип седації або контрольованого паралічу для мінімізації ефекту кашлю, переводити вентилятор в режим очікування та вимикати режим позитивного тиску при підключенні системи, проводити профілактику бронхоскопії, якщо це можливо.
Лікування рекомендується для ВСІХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
цефтриаксон: 1-2 г внутрішньовенно кожні 24 годин
і
азитроміцин: 500 мг внутрішньовенно кожні 24 години
АБО
ертапенем: 1 г внутрішньовенно кожні 24 години
і
азитроміцин: 500 мг внутрішньовенно кожні 24 години
АБО
Левофлоксацин: 750 мг внутрішньовенно кожні 24 години
АБО
моксіфлоксацин: 400 мг в/в кожні 24 години
Розумною терапією першої лінії через невизначеність щодо початкового діагнозу - є емпірична антимікробна терапія проти обох типових (включаючи штами стійких до лікарських засобів) і атипових респіраторних позалікарняних патогенів.
Можливі внутрішньовенні комбінації препаратів, які можуть призначатися госпіталізованим хворим, і які включають цефтріаксон та азитроміцин, або ертапенем і азитроміцин. Монотерапія із застосуванням левофлоксацину або моксіфлоксацину є альтернативним методом лікування.[48]
Антибіотикотерапія повинна бути відмінена, як тільки буде підтверджений остаточний діагноз.
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
занамівір: 10 мг (2 інгаляції) двічі на день протягом 5 днів
АБО
озельтамівір: 75 мг перорально двічі на день протягом 5 днів
У випадку епідеміологічної обґрунтованості (наприклад, під час сезонної епідемії грипу), лікування грипу також повинно включати 5-денний терапевтичний курс занамівіру або осельтамівіру.
Інфекційне захворювання від легкого до середнього ступеня важкості
Інфекційне захворювання легкого-середнього ступеня важкості визначається в разі наявності лихоманки (≥38 ° С [100,4°F]) плюс 1 або більше симптомів ураження нижніх дихальних шляхів: кашель, задишка, утруднення дихання.[21] Відсутні наступні симптоми: погіршення рентгенологічних ознак ущільнення легень, збільшення потреби в кисні, а частота дихання становить ≥30 вдихів /хвилину.
Після підтвердження клінічної підозри на ТГРС необхідно вжити всіх відповідних заходів, щоб звести до мінімуму ризик передачі інфекції з негайним обмеженням контакту із хворими та врахуванням можливості повітряної передачі вірусу.[29] Ці заходи повинні бути додатково посилені під час проведення діагностичних або терапевтичних процедур, які передбачають наявність контакту з слиною у вигляді аерозолю.
ЦКЗ рекомендує проводити ізоляцію пацієнтів з ТГРС-коронавірусом (КoВ), які не потребують госпіталізації з медичних причин, в домашніх умовах.[29] Стабільні пацієнти повинні бути ізольовані, а лікування, при можливості, повинно проходити в палаті з негативним тиском. У більш важких випадках (наприклад, в разі наявності чи розвитку дихальної недостатності) пацієнтів необхідно направляти у відділення інтенсивної терапії чи блок інтенсивного догляду за хворими, враховуючи можливість передачі інфекції повітряним шляхом.
Підтримувальна терапія передбачає забезпечення адекватної кисневої підтримки для корекції гіпоксемії, відновлення водного балансу, порушеного внаслідок діареї або лихоманки, корекцію електролітних порушень, а також призначення жарознижувальних препаратів та знеболювальних для полегшення симптомів лихоманки та больових відчуттів.
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Пацієнти з наростаючою або діагностованою дихальною недостатністю повинні бути направлені до відділення інтенсивної терапії або до палати інтенсивного догляду за хворими. Інтубація та механічна вентиляції призначаються, якщо стан пацієнта клінічно погіршується, та відсутня можливість підтримки SaO2> 90% в умовах спонтанної вентиляції, незважаючи на максимальний режим кисневої терапії Докази B
Неінвазивна вентиляція із використанням позитивного тиску пов'язана із ризиком передачі вірусної інфекції та виникненням пневмотораксу, а також розвитком підшкірної емфіземи та емфіземи середостіння.
Для зменшення ризику передачі інфекції під час механічної вентиляції, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій: уникати використання волого повітря у формі розпиленого аерозолю, використовувати маски Вентурі без зволоження,[47] уникати використання вентиляційних мішкоподібних-масок, застосовувати маски, які дозволяють проводити фільтрацію видихуваного газу, використовувати адекватні прийоми седації під час інтубації, використовувати відсмоктувальні системи закритого типу, а також субмікронні фільтри в області виходу механічних вентиляторів, використовувати принцип седації або контрольованого паралічу для мінімізації ефекту кашлю, переводити вентилятор в режим очікування та вимикати режим позитивного тиску при підключенні системи, проводити профілактику бронхоскопії, якщо це можливо.
Лікування рекомендується для ВСІХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
лопінавір/ритонавір: 400/100 мг перорально двічі на день
Інфекційне захворювання легкого-середнього ступеня важкості визначається в разі наявності лихоманки (≥38 ° С [100,4°F]) плюс 1 або більше симптомів ураження нижніх дихальних шляхів: кашель, задишка, утруднення дихання.[21] Відсутні наступні симптоми: погіршення рентгенологічних ознак ущільнення легень, збільшення потреби в кисні, а частота дихання становить ≥30 вдихів /хвилину.
Дані про ефективність противірусних препаратів при лікуванні ТРГС є обмеженими, хоча усі погоджуються у тому, що противірусна терапія повинна бути надана для всіх підтверджених випадків якомога раніше.
Комбінацію лопінавіру/ритонавіру необхідно призначати на 14 днів.[49]
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
рибавірин: консультація спеціаліста для підбору дози
Інфекційне захворювання легкого-середнього ступеня важкості визначається в разі наявності лихоманки (≥38 ° С [100,4°F]) плюс 1 або більше симптомів ураження нижніх дихальних шляхів: кашель, задишка, утруднення дихання.[21] Відсутні наступні симптоми: погіршення рентгенологічних ознак ущільнення легень, збільшення потреби в кисні, а частота дихання становить ≥30 вдихів /хвилину.
В разі неефективності монотерапії, рибавірин можна призначати з лопінавіром/ритонавіром.[16]
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Інфекційне захворювання легкого-середнього ступеня важкості визначається в разі наявності лихоманки (≥38 ° С [100,4°F]) плюс 1 або більше симптомів ураження нижніх дихальних шляхів: кашель, задишка, утруднення дихання.[21] Відсутні наступні симптоми: погіршення рентгенологічних ознак ущільнення легень, збільшення потреби в кисні, а частота дихання становить ≥30 вдихів /хвилину.
Пацієнти та їхні родичі можуть потребувати консультації з фахівцем щодо забезпечення психологічного лікування та консультування з приводу спеціального лікування.
важка форма інфекції
Важка форма інфекції визначається погіршенням рентгенологічних ознак ущільнення, зростанням потреби у кисні (PaO2 <10 кПа / SpO2 <90% / індекс оксигенації <300 мм рт. ст.), а також частотою дихання, що складає понад 30 рухів за хвилину.
Після підтвердження клінічної підозри на ТГРС необхідно вжити всіх відповідних заходів, щоб звести до мінімуму ризик передачі інфекції з негайним обмеженням контакту із хворими та врахуванням можливості повітряної передачі вірусу.[29] Ці заходи повинні бути додатково посилені під час проведення діагностичних або терапевтичних процедур, які передбачають наявність контакту з слиною у вигляді аерозолю.
ЦКЗ рекомендує проводити ізоляцію пацієнтів з ТГРС-коронавірусом (КoВ), які не потребують госпіталізації з медичних причин, в домашніх умовах.[29] Стабільні пацієнти повинні бути ізольовані, а лікування, при можливості, повинно проходити в палаті з негативним тиском. У більш важких випадках (наприклад, в разі наявності чи розвитку дихальної недостатності) пацієнтів необхідно направляти у відділення інтенсивної терапії чи блок інтенсивного догляду за хворими, враховуючи можливість передачі інфекції повітряним шляхом.
Підтримувальна терапія передбачає забезпечення адекватної кисневої підтримки для корекції гіпоксемії, відновлення водного балансу, порушеного внаслідок діареї або лихоманки, корекцію електролітних порушень, а також призначення жарознижувальних препаратів та знеболювальних для полегшення симптомів лихоманки та больових відчуттів.
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Пацієнти з наростаючою або діагностованою дихальною недостатністю повинні бути направлені до відділення інтенсивної терапії або до палати інтенсивного догляду за хворими. Інтубація та механічна вентиляції призначаються, якщо стан пацієнта клінічно погіршується, та відсутня можливість підтримки SaO2> 90% в умовах спонтанної вентиляції, незважаючи на максимальний режим кисневої терапії Докази B
Неінвазивна вентиляція із використанням позитивного тиску пов'язана із ризиком передачі вірусної інфекції та виникненням пневмотораксу, а також розвитком підшкірної емфіземи та емфіземи середостіння.
Для зменшення ризику передачі інфекції під час механічної вентиляції, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій: уникати використання волого повітря у формі розпиленого аерозолю, використовувати маски Вентурі без зволоження,[47] уникати використання вентиляційних мішкоподібних-масок, застосовувати маски, які дозволяють проводити фільтрацію видихуваного газу, використовувати адекватні прийоми седації під час інтубації, використовувати відсмоктувальні системи закритого типу, а також субмікронні фільтри в області виходу механічних вентиляторів, використовувати принцип седації або контрольованого паралічу для мінімізації ефекту кашлю, переводити вентилятор в режим очікування та вимикати режим позитивного тиску при підключенні системи, проводити профілактику бронхоскопії, якщо це можливо.
Лікування рекомендується для ВСІХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
лопінавір/ритонавір: 400/100 мг перорально двічі на день
Важка форма інфекції визначається погіршенням рентгенологічних ознак ущільнення, зростанням потреби у кисні (PaO2 <10 кПа / SpO2 <90% / індекс оксигенації <300 мм рт. ст.), а також частотою дихання, що складає понад 30 рухів за хвилину.
Дані про ефективність противірусних препаратів при лікуванні ТРГС є обмеженими, хоча усі погоджуються у тому, що противірусна терапія повинна бути надана для всіх підтверджених випадків якомога раніше.
Комбінацію лопінавіру/ритонавіру необхідно призначати на 14 днів.[49]
Лікування рекомендується для ВСІХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
метилпреднізолон: 250-500 мг внутрішньовенно один раз на день протягом 3-6 днів
Важка форма інфекції (критичний стан при ТГРС) визначається погіршенням рентгенологічних ознак ущільнення, зростанням потреби у кисні (PaO2 <10 кПа / SpO2 <90% / індекс оксигенації <300 мм рт. ст.), а також частотою дихання, що складає понад 30 рухів за хвилину.[50]
Хоча різні схеми лікування були апробовані, найбільш часто призначають терапію метилпреднізолоном в пульс - режимі на термін 3-6 днів.
Кортикостероїди разом з лопінавіром/ритонавіром і/або рибавірином на ранніх стадіях захворювання допомагають зменшити процес прогресування респіраторного дистрес-синдрому у дорослих, а також знизити показники рівня смертності.[16]
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
рибавірин: консультація спеціаліста для підбору дози
Важка форма інфекції визначається погіршенням рентгенологічних ознак ущільнення, зростанням потреби у кисні (PaO2 <10 кПа / SpO2 <90% / індекс оксигенації <300 мм рт. ст.), а також частотою дихання, що складає понад 30 рухів за хвилину.
В разі неефективності монотерапії, рибавірин можна призначати з лопінавіром/ритонавіром.[16]
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Важка форма інфекції визначається погіршенням рентгенологічних ознак ущільнення, зростанням потреби у кисні (PaO2 <10 кПа / SpO2 <90% / індекс оксигенації <300 мм рт. ст.), а також частотою дихання, що складає понад 30 рухів за хвилину.
Хоча це і не доступно в деяких країнах, було встановлено, що (в тому числі в США і Великобританії) 5-денний курс збагаченого IgM імуноглобуліну (pentaglobin®) може бути корисним в лікуванні атипової пневмонії.[51]
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
інтерферон алфакон-1: консультація спеціаліста для підбору дози
Важка форма інфекції визначається погіршенням рентгенологічних ознак ущільнення, зростанням потреби у кисні (PaO2 <10 кПа / SpO2 <90% / індекс оксигенації <300 мм рт. ст.), а також частотою дихання, що складає понад 30 рухів за хвилину.
Може призначатися пацієнтам, які не демонструють позитивної реакції на лікування метилпреднізолоном та рибавірином.
Одне неконтрольоване клінічне дослідження повідомило, що 10-денний курс синтетичного інтерферону АЛЬФАКОН-1 в поєднанні з кортикостероїдами призвело до поліпшення оксигенації і швидкого вирішення рентгенологічних відхилень.[52]
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Важка форма інфекції визначається погіршенням рентгенологічних ознак ущільнення, зростанням потреби у кисні (PaO2 <10 кПа / SpO2 <90% / індекс оксигенації <300 мм рт. ст.), а також частотою дихання, що складає понад 30 рухів за хвилину.
Може призначатися пацієнтам, які не демонструють позитивної реакції на лікування метилпреднізолоном та рибавірином.
Ефективність введення рековалесцентної плазми для лікування ТГРС офіційно не встановлена.[53][54]
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Важка форма інфекції визначається погіршенням рентгенологічних ознак ущільнення, зростанням потреби у кисні (PaO2 <10 кПа / SpO2 <90% / індекс оксигенації <300 мм рт. ст.), а також частотою дихання, що складає понад 30 рухів за хвилину.
Пацієнти та їхні родичі можуть потребувати консультації з фахівцем щодо забезпечення психологічного лікування та консультування з приводу спеціального лікування.
Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності