Ускладнення

Ускладнення table
УскладненняЧасові межіЙмовірність

анемія

віддаленівисока

Анемія при хронічному захворюванні нирок розвивається через дефіцит еритропоетину внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ).

Анемію зазвичай виявляють на стадіях 3а/3б ХЗН. Пацієнтам слід проводити загальний аналіз крові не рідше, ніж кожні 6–12 місяців, та призначати еритропоетинстимулюючий засіб за зниження Hb <100 г/л (<10 г/дл) та наявності симптомів анемії. [ Cochrane Clinical Answers logo ] [ Cochrane Clinical Answers logo ] [ Cochrane Clinical Answers logo ] Цільовий показник гемоглобіну - від 100 до 110 г/л (10-11 г/дл).[66][67][89]

Якщо в пацієнта є дефіцит заліза, можна призначати оральні або внутрішньовенні добавки.[90]

Корекція гемоглобіну до рівню >130 г/л (>13 г/дл) у пацієнтів із ХЗН, які приймають еритропоетин-стимулюючі препарати для лікування анемії, створює більший ризик смерті та серцево-судинних ускладнень.[65][91][92][93][94]

ренальна остеодистрофія

віддаленівисока

Може спричинятися підвищенням рівня паратгормону (ПТГ) унаслідок затримки фосфору та гіпокальціємії через дефіцит 1,25 вітаміну D за зниження ШКФ. Тяжкий гіперпаратиреоз та гіперфосфатемія є факторами ризику смерті та серцево-судинних захворювань і кальцифікації судин в пацієнтів із ХЗН.[70]

У пацієнтів із 3-5 стадією ХЗН необхідно регулярно проводити контроль наявності гіперпаратиреозу та лікування, засноване на серійних оцінках рівня фосфору, кальцію та ПТГ, розглянутих разом.[70]

25-дигідроксивітамін D слід моніторити та лікувати при рівні <30 нг/л.[95][96]

серцево-судинні захворювання

віддаленівисока

ХЗН є фактором ризику серцево-судинних захворювань, незалежним від супутніх хвороб, зокрема цукрового діабету, артеріальної гіпертензії та дисліпідемії. Серцево-судинні захворювання є головними причинами смерті таких пацієнтів, а переважна більшість хворих з ХЗН помирає до досягнення потреби у нирково-замісній терапії.

Цілями лікування серцево-судинних захворювань у пацієнтів із ХЗН є раннє виявлення та модифікація факторів ризику, зокрема терапія спрямована на оптимізацію рівню ліпідів, оптимізація артеріального тиску і глікемічний контроль, відмова від тютюнопаління та використання аспірину.[98][99]

білкове недоїдання

варіабельнісередня

Зі зниженням ШКФ у пацієнтів розвивається втрата апетиту, нудота, блювання та недостатність надходження білків. Раніше пацієнтам із пізніми стадіями ХЗН призначали низькобілкову дієту, але ця рекомендація має обмеження у зв’язку з ризиком розвитку недоїдання. Для пацієнтів з ХЗН рекомендовано щоденно вживати 0,6 г/кг білка, а при нефротичному синдромі, враховуючи втрати білка із сечею, – 0,8 г/кг протеїнів кожного дня. Нирковозамісна терапія потрібна, якщо пацієнти не здатні дотримуватись адекватного харчування.[97]

метаболічний ацидоз

варіабельнісередня

Метаболічний ацидоз поширений у пацієнтів із ХЗН через нездатність нирок екскретувати кислоту при ШКФ <50 мл/хв. Аніонна різниця зазвичай у нормі, але може збільшуватися в разі уремії із затримкою фосфатних аніонів. Рідко рівень бікарбонату плазми падає нижче 12 ммоль/л (12 мекв/л). Метаболічний ацидоз може погіршувати ренальну остеодистрофію та викликати недоїдання, гіперкатаболізм і затримку росту.

Лікування включає призначення натрію бікарбонату в дозі від 0,5 до 1,0 ммоль/кг/добу (0,5-1,0 мекв/кг/добу) для досягнення цільових показників бікарбонату плазми >20 ммоль/л (>20 мекв/л). Цитрат натрію як джерело бікарбонатів пацієнтам із ХЗН потрібно уникати, оскільки це викликає збільшення абсорбції алюмінію і може сприяти розвитку кісткових захворювань та деменції.[100][101]

гіперкаліємія

варіабельнісередня

Гіперкаліємія – поширений стан у пацієнтів із ХЗН, який розвивається при зниженні розрахункової ШКФ унаслідок нездатності нирок екскретувати калій, який надійшов із їжею. Гіперкаліємія більш характерна для пацієнтів з олігурією, зі станами дефіциту альдостерону або резистентності до нього, супутнім метаболічним ацидозом. Більшість пацієнтів із гіперкаліємією безсимптомні, однак у деяких може спостерігатися м’язова слабкість.

Визначальною ознакою тяжкості гіперкаліємії є виявлення кардіальних порушень на ЕКГ: загострення зубця T, подовження провідності, синусоїдальні хвилі або асистолія. Гіперкаліємія пов'язана із порушенням серцевої провідності – невідкладного стану, який лікується внутрішньовенним введенням кальцію; медикаментозним зсувом калію в клітини за допомогою інсуліну або декстрози; бета-агоністами і прицільним виведенням калію з організму петлевими діуретиками, якщо функція нирок не порушена; натрій полістирен сульфонатом (наприклад Kayexalate™) при втратах калію через ШКТ; та в тяжких випадках - гемодіалізом.

набряк легень

варіабельнісередня

Рідинне перенавантаження трапляється у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок (ХЗН), особливо при супутній застійній хронічній серцевій недостатності. Лікування рідинного перевантаження (гіперволемії) петлевими діуретиками часто використовують для попередження епізодів набряку легень та коригування периферичних набряків. У певних випадках поєднання діуретиків (наприклад, петлеві та тіазидні) забезпечує більш ефективний діурез у пацієнтів. Нездатність підтримки рідинного балансу на стадії 4 і 5 ХЗН є показанням до початку нирково-замісної терапії.

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності