Eпідеміологія

У США та Європі целіакія є поширеним захворюванням. Порівняно однакова превалентність встановлена в багатьох країнах із загальною глобальною серопревалентністю та превалентністю у 1,4 та 0,7% , відповідно, підтверджена біопсією, згідно з добре спланованими дослідженнями.[1][2][3] Хоча серопревалентність приблизно така сама, целіакія, підтверджена біопсією, трохи менш поширена в Південній Америці, Близькому Сході, Туреччині та на південь від Сахари.[1] За винятком Малайзії та В’єтнаму, бракує досліджень населення з далекого Сходу, зокрема Китаю, Японії та Південно-Східної Азії.[4][5] У Північній Америці після кількох десятиліть зростання превалентності останніми роками превалентність целіакії залишається стабільною.[6]

Жінки трохи більш схильні до целіакії.[1] У клінічній практиці жінки становлять майже дві треті пацієнтів із встановленим діагнозом. Частка рефрактерної целіакії серед усієї захворюваності на целіакію точно не відома, але оцінюється на рівні близько 1%. Першим піковим періодом клінічної презентації є грудний вік, незабаром після початкових контактів із глютеном, з другим, вищим піком у віці 30–50 років. Хоча найпоширенішим віком встановлення діагнозу в США є приблизно 40 років, целіакія може бути діагностована в будь-якому віці.[7][8]

Безсимптомну целіакію визначають як наявність серологічних та патогістологічних доказів целіакії без будь-яких симптомів, ознак чи дефіцитних станів. Частка дійсно безсимптомної целіакії точно не відома, але вважають, що вона становить щонайменше 20% випадків.

Рефрактерна целіакія- специфічний діагноз з категорії резистентних целіакій, визначається як збереження клінічних симптомів та патогістологічних відхилень після щонайменше 6 місяців суворої безглютенової дієти при відсутності інших видимих причин або очевидної лімфоми. Частка рефрактерної целіакії серед всієї захворюваності на целіакію точно не відома, але оцінюється на рівні близько 1%.

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності