У клінічній картині пацієнтів наявний хронічний чи рецидивуючий біль у животі або дискомфорт у верхній частині живота, що зазвичай пов’язаний із споживанням їжі. Може бути анамнез використання нестероїдних протизапальних препаратів та антацидних засобів для зменшення дискомфорту.
Виразковий дуоденіт асоціюється з пошкодженням кислотою та призводить до спектру гістологічних змін слизової оболонки, які може бути тяжко відрізнити від тих, які бачать при целіакії.[50] Із цієї причини біопсію потрібно брати з цибулини дванадцятипалої кишки, з другої чи третьої її частини (що порівняно захищені від пептичних уражень). Біоптат із цибулини та дистальної частини дванадцятипалої кишки треба направити на патологічне дослідження в окремих контейнерах.
Хвороба Крона може вражати будь-яку частину шлунково-кишкового тракту, тому симптоми можуть бути дуже різноманітними.
Класичні знахідки при патогістологічному дослідженні включають гранульоми, виразкування та гострі і хронічні запалення, яке часто розповсюджується на всі шари стінки кишечника.
Серологічне обстеження на тканинну трансглутаміназу зазвичай негативне і не має реагувати на відміну глютену.
Лямбліоз – це діарейне захворювання, викликане інфекцією водяним паразитом, Giardia lamblia. Анамнез контакту із зараженою водою може свідчити про діагноз.[51]
Зазвичай при багаторазовому аналізі калу виявляють паразита. Альтернативним методом виявлення є визначення антигену за допомогою імуноферментного аналізу та виявлення паразитів шляхом імунофлуоресценції.[51]
В анамнезі можуть бути стани, які порушили анатомію кишечника, його перистальтику та продукцію шлункового соку (такі як використання інгібіторів протонної помпи або анатомічні порушення в кишечнику, включаючи фістули, дивертикули та сліпі петлі, утворені після хірургічного втручання).[52]
Остаточне обстеження вимагає культури рідини порожнистої кишки, яка зазвичай зростає до 10⁵ бактерій/мл. Водневий дихальний тест може виявити порушення всотування, але не є дуже чутливим і специфічним тестом для діагностики надмірного бактеріального росту. Пробне лікування антибіотиками протягом 1 тижня може визначити діагноз.[53]
В деяких дітей клінічні епізоди неможливо відрізнити від гострого гастроентериту з наступною тривалою діареєю. Це може бути пов'язано із пролонгованою ротавірусною інфекцією[54] або транзиторною лактозною недостатністю.
Зазвичай обстеження не потрібні.
Еозинофільний ентерит може вражати будь-яку частину шлунково-кишкового тракту та проявлятися анемією, діареєю, болем в животі та втратою маси тіла. Часто причину не визначають, хоча здебільшого виявляють інфекцію нематодами.[55]
Діагноз слідує за ендоскопічною або лапароскопічною біопсією враженого кишечника з патогістологічним виявленням еозинофільних інфільтратів.[55]
Тропічна спру є захворюванням, яке призводить до прогресуючої атрофії ворсинок в тонкому кишечнику, що подібно до целіакії. Вважається, що вона ініціюється або підтримується ще невизначеною інфекцією. Частота рецидиву є суттєвою у пролікованих пацієнтів, які залишаються проживати або повертаються до ендемічних районів в тропіках.[56]
Антибіотикотерапія тетрацикліном протягом 6 місяців нормалізує структуру слизової оболонки тонкого кишечника.[56]
ЗВІД та пов’язані захворювання мають анамнез рецидивуючих інфекцій.
Негативні результати серологічного обстеження на тканинну трансглютаміназу та зниження рівнів імуноглобуліну передбачають імунодефіцит.
Хвороба ТПГ може виникнути з будь-яким пересадженим органом, але найчастіше зустрічається після пересадки кісткового мозку. Якщо розвивається ХТПХ, то через 3 тижні після трансплантації пацієнт страждає від об’ємної водянистої діареї.[57]
Діагностичною є ендоскопічна біопсія, яка показує наявність підвищеного числа атрофованих епітеліальних клітин в криптах кишечника.[57]
Її можна клінічно та патогістологічно не відрізнити від целіакії.
Ольмесартан, антагоніст рецепторів ангіотензину-ІІ, асоціюється з ентеропатією.[59]
Були також клінічні випадки з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину-ІІ та мікофенолату.[60] Застосування нестероїдних протизапальних препаратів також пов’язане з формуванням лімфоплазматичного інфільтрату та частковою атрофією ворсинок.
Серологічне обстеження на тканинну трансглютаміназу в нормі.
Симптоми припиняються після відміни препарату, яким вони були викликані.
Може мати подібні до целіакії симптоми, з покращенням на безглютеновій дієті. Не має бути атрофії ворсинок.
Серологічне обстеження на тканинну трансглютаміназу залишається в нормі. ЗАК та показники заліза також залишаються в нормі, оскільки стан не зумовлює мальабсорбцію. Гістологічна картина тонкого кишківника в нормі. Спостерігається поліпшення симптомів через 6 тижнів (чи менше) на безглютеновій дієті та рецидив при повторному споживанні глютену.
Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності