Етіологія

Целіакія – це системне аутоімунне захворювання, викликане глютеновими пептидами із зернових культур, як-от пшениця, жито і ячмінь. Майже всі хворі на целіакію є носіями однієї чи двох молекул класу ІІ комплексу гістосумісності (HLA-DQ2 або -DQ8), які повинні представляти глютенові пептиди таким чином, щоб активувати антиген-специфічну Т-клітину відповідь. Вимога щодо DQ2 чи DQ8 є основним чинником генетичної схильності до целіакії. Проте у більшості DQ2- або DQ8-позитивних людей, незважаючи на щоденне споживання глютену, ніколи не розвивається целіакія. Додаткові екологічні або генетичні фактори, які б могли порушити толерантність імунної системи до глютену, невідомі. Фактори, які гіпотетично грають свою роль, такі: час введення глютену в їжу; шлунково-кишкові інфекції, що призводять до мімікрії антигену глютену; чи пряме пошкодження епітеліального кишкового бар’єру, що має наслідком аномальний вплив на слизову глютенових білків. Також показано, що реовірусна інфекція потенціює запальний імунітет і знижує пероральну толерантність до глютену.[9]

Патофізіологія

Втрата толерантності імунної системи до пептидних антигенів, отриманих із пшениці (гдіадин), жита (секалін), та ячменю (гордеїн) і споріднених зернових культур, є центральною ланкою патогенезу целіакії. Ці пептиди резистентні до людських протеаз, що дає їм змогу залишатися інтактними у просвіті тонкого кишківника.[10] Невідомо, як ці пептиди отримують доступ до власної пластинки, але провідні гіпотези включають дефект щільних зв'язків, трансцитоз ендотеліальних клітин, накопичення в кишковому просторі дендритних клітин та пасаж під час резорбції ворсинок ентероцитів після апоптозу.

У підслизовій оболонці кишківника ці пептиди викликають активацію як вродженого, так і набутого імунітету. Механізм активації вродженого імунітету недостатньо вивчений. Глютенові пептиди, безумовно, здатні стимулювати вироблення інтерлейкіну-15 дендритними клітинами, макрофагами та клітинами кишкового епітелію, який потім стимулює внутрішньоепітеліальні лімфоцити, що призводить до пошкодження епітелію.[11][12][13][14] У підслизовій оболонці глютенові пептиди дезамінуються тканинною трансглутаміназою, ферментом, який зазвичай бере участь у перехресному зшиванні колагену та ремоделюванні тканин. Деамідування гліадинових пептидів дозволяє, по-перше, високоафінне зв’язування із асоційованими з целіакією пептидами антигенів лейкоцитів людини (HLA) (DQ2 або DQ8), виявленими на антигенпрезентуючих клітинах, та, по-друге, активацію Т-хелперів.[15] З цієї причини для того, щоб розвинулася целіакія, людина має бути носієм або HLA-DQ2 (95% пацієнтів із целіакією) або (5% пацієнтів із целіакією). Стимуляція Т-лімфоцитів має 2 наслідки. Загибель клітин та ремоделювання тканини з атрофією ворсинок та гіперплазією крипт індукується цитотоксичними лімфоцитами, похідними Th1. Th2 викликають дозрівання плазматичних клітин і наступне продукування антигліадинових та анти-тТГ антитіл.[16]

Класифікація

Підгрупи целіакії

Офіційної класифікації целіакії не існує; проте її можна поділити на кілька підгруп.

  1. Класична целіакія: типові симптоми включають діарею, втрату маси тіла, біль і дискомфорт в животі та втому. Класичні симптоми присутні в <50% пацієнтів.

  2. Атипова целіакія: типових шлунково-кишкових симптомів мальабсорбції майже немає; клінічна картина представлена дефіцитними станами (наприклад, недостатність заліза) або позакишковими проявами (наприклад, втомою, підвищеними рівнями печінкових ферментів або безплідністю). Проте більша частина пацієнтів з діагнозом целіакії мають атиповий перебіг захворювання.

  3. Безсимптомна целіакія: серологічні та патогістологічні докази целіакії без наявності будь-яких симптомів, ознак чи дефіцитних станів. Частка дійсно безсимптомної целіакії точно невідома, але вважають, що вона становить щонайменше 20% випадків.

  4. Резистентна целіакія: клінічні симптоми та лабораторні відхилення типові для целіакії, які не покращуються після 6 місяців виключення з раціону глютену або рецидиви типових симптомів чи лабораторних відхилень під час безглютенової дієти.

  5. Рефрактерна целіакія: специфічний діагноз з категорії резистентних целіакій, визначається як збереження клінічних симптомів та патогістологічних відхилень після щонайменше 6 місяців суворої безглютенової дієти при відсутності інших видимих причин або очевидної лімфоми. Частка рефрактерної целіакії серед всієї захворюваності на целіакію точно не відома, але оцінюється на рівні близько 1%.

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності