Первинна профілактика

Найбільш доступний метод для профілактики ВІЛ-інфекції під час статевого акту є використання чоловічих презервативів. Чоловічі презервативи забезпечують високу ступінь захисту: постійне і правильне використання презервативів знижує ризик передачі ВІЛ на 80-97%. Численні дослідження показали, що жіночий презерватив є прийнятним методом профілактики для багатьох жінок і чоловіків, а також є альтернативним методом захисту для жінок, чиї партнери-чоловіки відмовляються використовувати презервативи. На відміну від чоловічого презерватива, жіночий можна надягати навіть до статевого акту, і успішність його використання не залежить від рівня співпраці з боку чоловіка-партнера.

Дослідження показали, що ефективність щоденної пероральної антиретровірусної терапії (АРТ), відомої як передконтактна профілактика (ПКП), полягає у зниженні ризику ВІЛ-інфікування дорослих, які належать до групи високого ризику зараження ВІЛ-інфекцією. [ Cochrane Clinical Answers logo ] Дані показують, що пероральна профілактика тенофовіром і емтрицитабіном високоефективна щодо зниження ризику інфікування ВІЛ і вважається безпечною з мінімальними побічними ефектами.[28] Також є дані, які гарантують, що резистентність навряд чи з’явиться у пацієнтів, яким проводять ПКП.[29] Як наслідок, зазначене дедалі частіше включають до міжнародних рекомендацій.[30] 

  • Рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я передбачають можливість проведення ПКП шляхом прийому тенофовіру ВІЛ-негативними особами, які піддаються значному ризику ВІЛ-інфікування в рамках комбінованих профілактичних підходів.[31]

  • Центри з контролю і профілактики захворювань (ЦКЗ) у США рекомендують проведення ПКП з використанням тенофовіру й емтрицитабіну як підхід для профілактики серед дорослих сексуально активних чоловіків, які мають статеві контакти з чоловіками (ЧСЧ), і які, таким чином, наражаються на істотну загрозу інфікування ВІЛ, для профілактики серед дорослих гетеросексуальних чоловіків і жінок, які мають істотний ризик зараження ВІЛ, а також серед дорослих наркоманів зі значним ризиком зараження ВІЛ-інфекцією.[32] Крім того, необхідність ПКП слід обговорити з дорослими гетеросексуальними чоловіками та жінками, чиї партнери бути інфіковані ВІЛ (серодискордантні пари).[32]

Однак потрібно зазначити, що був зареєстрований випадок зараження з чутливістю до тенофовіру, резистентністю до емтрицитабіну, незважаючи на високу прихильність до ПКП.[33]

[34]

Перикоїтальна (на вимогу) ПКП може розглядатися замість щоденної ПКП у ЧСЧ, які мають нечасті статеві контакти.[35] В Австралії використання ПКП асоціювалось зі швидким зниженням частоти нових випадків ВІЛ-інфікування серед ЧСЧ.[36] Однак раптове збільшення застосування перикоїтальної ПКП ЧСЧ також призвело до не менш швидкого зменшення постійного використання презервативів.[37]

Дані вказують на те, що лікування ВІЛ-інфікованої людини АРТ значно знижує ризик передачі ВІЛ до ВІЛ-негативного партнера.[38] Негайний початок АРТ є рекомендованим для ВІЛ-інфікованих партнерів у серодискордатних ВІЛ-парах для профілактики передачі інфекції.[38][39] [ Cochrane Clinical Answers logo ] Кілька великих досліджень показали, що АРТ запобігає передачі ВІЛ як гетеросексуальним парам, так і ЧСЧ, які підтримують вірусне навантаження, що не виявляється.[40][41][42][43] У світлі цих доказів Prevention Access Campaign випустила консенсусну заяву, в якій стверджує, що ризик передачі ВІЛ від людини, яка живе з ВІЛ і приймає АРТ та досягла вірусного навантаження в крові, яке не виявляється протягом принаймні 6 місяців, мізерно малий або відсутній. Prevention Access Campaign: consensus statement external link opens in a new window

Роль обрізання у чоловіків у структурі профілактики зараження ВІЛ-інфекцією та ЗПСШ у низці досліджень методом поперечного перерізу і рандомізованих контрольованих дослідженнях в різних частинах Африки, свідчить про зниження рівня інфікування ВІЛ у чоловіків після циркумцизації.[44][45][46][47][48][49] [ Cochrane Clinical Answers logo ]

Є переконливі докази на користь заміни голок і використання стерильних шприців в умовах функціонування клінік, де лікуються особи, залежні від метадону, так званий ефект «зниження шкоди» в умовах, де ризик зараження ВІЛ пов’язаний із використанням обладнання для внутрішньовенного введення наркотиків. Крім того, забезпечення кров’ю та продуктами крові, не зараженими ВІЛ, а також стерильними голками і шприцами для ін’єкцій та проведення універсальних запобіжних заходів в лікарнях допомагають значно знизити внутрішньолікарняну передачу ВІЛ-інфекції.[50]

Незважаючи на велику кількість досліджень та клінічних досліджень, ефективну вакцину для профілактики та боротьби з ВІЛ ще не винайдено.[51][52] Ін’єкційна ПКП тривалої дії проходить клінічні випробування і може вирішити проблеми з прихильністю, а також може бути важливим профілактичним втручанням для певних популяцій з ВІЛ.[53]

Вторинна профілактика

Сексуальні контакти

  • Необхідно поцікавитися сексуальними контактами пацієнта. ВІЛ-статус може бути вже відомий. Якщо статус невідомий, то необхідно обговорити процес інформування оточуючих. Пацієнти можуть бути не в змозі зробити це негайно, але слід їх заохочувати до цього, особливо в ситуації, коли розкриття інформації пов'язане з можливістю реалізації безпечного сексу. Лікарі можуть також запропонувати допомогу щодо підтримки в ході інформування про статус пацієнта і безпосереднє тестування для партнерів. Можуть бути встановлені регіональні норми і правила, до яких лікарі повинні звертатися в разі необхідності. Працівники охорони здоров'я можуть допомогти в процесі інформування партнера щодо статусу хвороби у пацієнта.

  • Серодискордантні партнери повинні заохочуватися до регулярної перевірки,[128] і можуть бути захищені від ризику зараження шляхом негайного початку антиретровірусної терапії у ВІЛ-позитивного партнера.[38][39][40] [ Cochrane Clinical Answers logo ] Мікробіцидний гель на основі тенофовіру зменшує рівень ризику передачі ВІЛ жінкам.[129]

Діти

  • Лікар має запитати, чи є у пацієнта діти і якого вони віку. Оцінювання добробуту сім’ї та історії хвороби можуть допомогти запідозрити інфекцію (якщо факт такої ще не встановлено за результатами дослідження). Якщо в сім’ї є діти віком до 10 років, які не демонструють ознак інфекції і попередньо не проходили тестування, лікар може рекомендувати пройти їм відповідні дослідження. Діти віком до 18 місяців можуть потребувати проведення дослідження на визначення нуклеїнової кислоти (якісна полімеразна ланцюгова реакція). В разі грудного вигодовування рекомендовано відлучити дитину (якщо дитина віком понад 6 місяців) або перевести на харчування з пляшечки для того, щоб знизити ризики передачі інфекції.[130]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності