Новітні методи лікування

Ібалізумаб

Ібалізумаб, внутрішньовенні гуманізовані моноклональні антитіла до інгібітора злиття, що зв’язує CD4, був схвалений Управлінням із продовольства і медикаментів США (FDA) для дорослих, яким тривало проводили лікування і яких не можна вилікувати за допомогою інших доступних на сьогодні методів лікування (наприклад, мультирезистентний ВІЛ). У дослідженні III фази 43% пацієнтів досягли супресії РНК ВІЛ після 25 тижнів лікування (у поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами).[86]  Пацієнти з постійною віремією, яка виявляється, і яким недостатньо варіантів лікування для утримання повністю супресивного режиму, можуть бути кандидатами для застосування зазначеного препарату.[39]

Ін’єкційні препарати тривалої дії для антиретровірусної терапії

Ін’єкційні антиретровірусні препарати пролонгованої дії (наприклад, каботегравір, рилпівірин), які вводять щомісяця або раз в два місяці, вступили в третю фазу клінічних випробувань, і які використовують як для профілактики, так і для лікування ВІЛ-інфекції, потенційно можуть бути доступні для клінічного використання для певних груп пацієнтів протягом наступних 2–3-х років. Було виявлено, що режим ін’єкційного введення каботегравіру плюс рилпівірін кожні 4 або 8 тижнів, настільки ж ефективний, як і пероральний прийом каботегравіру плюс абакавір/ламівудин, для підтримання вірусної супресії протягом 96 тижнів і добре сприймається і переноситься.[87]

PRO 140

PRO 140 (гуманізовані антитіла PA14) являє собою моноклональне антитіло, що діє на С-С хемокінові рецептори 5-го типу (CCR5) на Т-лімфоцитах, яке продемонструвало значну противірусну активність у 3 невеликих дослідженнях, але досі вважається лікарським засобом, що перебуває на стадії дослідження.[88]

Інші препарати для противірусної терапії

Маравірок (антагоніст рецептора CCR5) та енфувіртид (інгібітор злиття, що зв’язується з gp41 або хемокіновими рецепторами і пригнічує проникнення вірусу в імунні клітини) схвалені FDA для лікування ВІЛ-інфекції; проте їх точне місце в терапії ще не визначено, і на сьогодні клінічні настанови не рекомендують їх використання. Інші схеми противірусної терапії на сьогодні досліджують, включаючи інгібітори приєднання та дозрівання.[89][90]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності