Ускладнення

Ускладнення table
УскладненняЧасові межіЙмовірність

гостра сероконверсія

короткостроковісередня

Гостра ВІЛ-інфекція виникає у 50% інфікованих пацієнтів з вірусним захворюванням, що нагадує інфекційний мононуклеоз і проявляється у вигляді лихоманки, нездужання, болів у м’язах, фарингіту, розладів з боку шлунково-кишкового тракту, головного болю, генералізованої лімфаденопатії і гепатоспленомегалії. Висип і афтозні виразки також дають змогу запідозрити діагноз.

Може розвинутися ураження нервової системи (наприклад, менінгоенцефаліт, параліч Белла і синдром Гієна-Барре).

Вірусне навантаження надзвичайно високе через реплікацію вірусу перед розвитком відповідної імунної реакції. Лікування переважно підтримувальне. Потрібно якомога швидше розпочати сильнодійну комбіновану АРТ за тими самими схемами, які використовують для лікування встановленої хронічної інфекції в умовах гострої сероконверсії, щоб зменшити прояви симптомів, знизити ризик передачі, зберегти імунний статус, і, можливо, звести до мінімуму розмір латентного резервуару ВІЛ.

важкий гострий синдром

короткостроковінизька

Симптоми, що тривають понад 2 тижні, високе вірусне навантаження та імунне виснаження можуть призвести до розвитку опортуністичних інфекцій (наприклад, кандидозу стравоходу або інфекції, спричиненої Pneumocystis jirovecii) та погіршити загальний прогноз.

Ймовірно, ОІ посилюють прогресування хвороби, що потребує подальшого ретельного моніторингу стану імунного виснаження. АРТ слід розпочати якомога швидше.

швидке прогресування

короткостроковінизька

У невеликої частини осіб СНІД розвивається протягом 1-2 років. Це пов'язано з високим рівнем вірусної реплікації і стрімким зниженням рівня CD4 Т-лімфоцитів, ймовірно, через порушення початкової реакції організму господаря на ВІЛ-інфекцію.

Захворюваність, ймовірно, зменшиться з урахуванням поточних рекомендацій щодо початку АРТ у всіх ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

СНІД

віддаленівисока

СНІД виникає зазвичай через 6-9 років після ВІЛ-інфікування.

Може проявлятися у формі СНІД-характерних захворювань, наприклад, кандидоз стравоходу, позалегеневий туберкульоз, криптококовий менінгіт або пневмонія, спричинена P. jirovecii.

Необхідно контролювати рівень CD4 Т-лімфоцитів і вірусне навантаження та починати АРТ залежно від наявності специфічних опортуністичних інфекцій.

ВІЛ-асоційований гіпотестостеронізм

віддаленісередня

До 70% ВІЛ-інфікованих чоловіків мають дефіцит тестостерону, і ця проблема зберігається, незважаючи на успішну АРТ. Поширеність гіпотестостеронізму зростає із віком ВІЛ-інфікованого населення. Замісна терапія тестостероном (ЗТТ) є загальноприйнятою серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів і часто проводиться без відповідного оцінювання та контролю. З огляду на недавні дослідження припускається, що ЗТТ може збільшити ризик розвитку серцево-судинних хвороб, тромбозу і смерті, тому потрібно бути досить обачним у разі початку проведення ЗТТ в нинішню епоху АРТ.[121]

довгострокові регулятори

віддаленінизька

Невелика частина людей може контролювати вірусне навантаження при ВІЛ без відповідної антиретровірусної терапії. Багато з них мають низький або невизначений рівень вірусного навантаження і достатньо збережений рівень CD4 Т-лімфоцитів протягом багатьох років. Дане явище спостерігається лише у частини пацієнтів, і, очевидно, воно обумовлено сильним імунітетом до ВІЛ. Однак, навіть у таких пацієнтів відмічаються переваги послідовного і безперервного використання АРТ.[99]

Асоційовані з ВІЛ або антиретровірусною терапією (АРТ) серцево-судинні захворювання

віддаленінизька

Люди з ВІЛ мають удвічі більше шансів на розвиток серцево-судинних захворювань. Глобальний тягар потроївся за останні два десятиліття, і на його частку припадає 2,6 млн років з поправкою на інвалідність.[101] Кумулятивна захворюваність, за оцінками, становить 20,5% у чоловіків і 13,8% у жінок віком 60 років, порівняно з 12,8% (чоловіки) і 9,4% (жінки) у загальній популяції США.[102]

ВІЛ-інфекція також пов’язана з підвищеним ризиком захворювання периферичних артерій; проте цей ризик, мабуть, є найвищим у пацієнтів зі стійкою кількістю CD4 <200 клітин/мкл.[103]

Можуть бути пов’язані з власне ВІЛ та/або з АРТ. Повідомлялося про підвищений ризик за кумулятивного застосування інгібіторів протеази.[104] Пацієнти з коінфекцією ВІЛ і гепатиту С мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань порівняно з пацієнтами лише з ВІЛ-інфекцією.[105]

Кардіоміопатія, міозит, застійна серцева недостатність є поширеними серцево-судинними ускладненнями нелікованої ВІЛ-інфекції. Існує також підвищений ризик розвитку ішемічної хвороби серця через хронічне запалення, пов'язане з ВІЛ-інфекцією, серед тих, хто знаходиться на довгостроковій АРТ. Деякі АРТ-препарати можу збільшити даний ризик шляхом порушення метаболізму ліпідів і підвищення гіперліпідемії.

ВІЛ-асоційовані венозні тромботичні явища

віддаленінизька

Ризик венозних тромботичних ускладнень підвищений у людей із ВІЛ. Ретроспективне когортне дослідження виявило загальну частоту, що становить 2,33 випадки на 1000 людино-років і 2,50 випадків на 1000 людино-років у разі стандартизації за віком і статтю. Фактори, пов’язані з більш високим ризиком венозної тромботичної події, зокрема: кількість CD4 <200 клітин/мкл; високе вірусне навантаження; і наявність в анамнезі (або поточна) опортуністичної інфекції. Не було ніякого зв’язку між будь-якою специфічною АРТ і ризиком венозної тромботичної події. Рутинне проведення первинної профілактики не рекомендують.[106]

ВІЛ або АРТ-асоційовані хвороби нирок

віддаленінизька

Можуть спостерігатися гострі і хронічні захворювання нирок, зокрема і погіршення наявної ниркової недостатності (діабетична, гіпертонічна), а також інших захворювань, пов’язаних з ВІЛ. Найбільш поширеною причиною хронічної ниркової недостатності, пов’язаної з ВІЛ (ШКФ <60 мл/хв), є ВІЛ-асоційована нефропатія. Найчастіше проявляється за низьких рівнях CD4 Т-лімфоцитів; уражає літніх пацієнтів і вихідців із Африки.

Захворювання нирок також  можуть бути пов’язані з впливом деяких АРТ-препаратів. Нефротоксичність можна мінімізувати шляхом прийому тенофовіру алафенаміду або абакавіру замість тенофовіру дизопроксилфумарату. В цілому, кінцева стадія захворювання нирок серед осіб з ВІЛ-інфекцією спостерігається в 3 рази частіше порівняно з пацієнтами без інфекції.[107]

ВІЛ або АРТ-асоційовані захворювання кісток

віддаленінизька

Ризик розвитку остеопорозу і остеопенії підвищується у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, а також часто спостерігаються низькі рівні вітаміну D. Захворювання кісток можуть бути пов'язані з прийомом деяких АРТ препаратів, наприклад, тенофовіру дизопроксилфумарат. Цю токсичність можна мінімізувати шляхом прийому тенофовіру алафенаміду або абакавіру замість тенофовіру дизопроксилфумарат. В цілому, у ВІЛ-інфікованих ризик виникнення остеопорозу в 4 рази вищий в порівнянні з пацієнтами без ВІЛ.[108]

ВІЛ-асоційований рак

віддаленінизька

Поширеність СНІД-характерних видів раку (саркома Капоші, лімфома Ходжкіна і рак шийки матки) знижується в епоху АРТ, але випадки таких захворювань продовжують зустрічатись в кілька разів частіше серед ВІЛ-інфікованих, ніж в загальній популяції. Люди, інфіковані ВІЛ, зазнають зростання тягаря раку, що не визначає СНІД, в епоху АРТ. До них належать рак анального каналу, лімфома Ходжкіна, рак ротоглотки, рак легенів, рак шкіри та рак печінки. Частота раку як причини смерті зросла з 11 до 22% згідно з результатами французького дослідження пацієнтів із ВІЛ-інфекцією. Скринінг раку відповідно до віку має важливе значення у цій популяції.[109][110][111][112][113][114]

Тривала супресія ВІЛ за допомогою АРТ пов’язана з нижчим ризиком розвитку раку порівняно з неконтрольованою віремією; проте пацієнти з тривалою супресією ВІЛ як і раніше мають більш високий ризик розвитку деяких видів раку, особливо тих, які пов’язані з супутніми вірусними інфекціями, порівняно із загальною популяцією.[115]

ВІЛ-асоційовані захворювання печінки

віддаленінизька

ВІЛ-інфіковані пацієнти мають високий ризик розвитку термінальної стадії захворювань печінки (ТСЗП), в основному через супутню інфекцію вірусного гепатиту.  В епоху АРТ рівень ТСЗП майже не змінився, але очікується, що він зміниться після застосуванням противірусних препаратів проти вірусу гепатиту С. Відповідний скринінг на предмет раку печінки для пацієнтів із супутньою інфекцією вірусного гепатиту має важливе значення в зазначеній популяції.[116]

Нейрокогнітивна ВІЛ-асоційована дисфункція

віддаленінизька

Зазначений розлад характеризується порушенням пам’яті та когнітивних функцій, і спостерігається у 15–20% ВІЛ-інфікованих осіб, які отримують АРТ.[117]

Пацієнти з ВІЛ-інфекцією мають значно вищі показники депресії порівняно із загальною популяцією. Терапія антидепресантами може покращити симптоми порівняно з плацебо; однак якість доказів у ВІЛ-інфікованих людей низька.[118]

ВІЛ-асоційований діабет

віддаленінизька

Поширеність цукрового діабету серед ВІЛ-інфікованих становить від 2% до 14% в залежності від типу дослідження, факту підтвердження діабету і факторів ризику. Існують суперечливі дані щодо того, чи є ВІЛ-інфекція незалежним фактором ризику розвитку діабету. Скринінг діабету відповідно до віку має важливе значення для цієї категорії населення.[119]

Наразі триває дослідження щодо наявності причинно-наслідкового зв’язку між діабетом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів та АРТ.[120]

ВІЛ-асоційовані захворювання легень

віддаленінизька

ХОЗЛ є найбільш поширеним хронічним захворюванням легенів, яке діагностується майже у 20% пацієнтів з ВІЛ в різних групах. Поки що невідомо, чи є ВІЛ-інфекція незалежним чинником ризику розвитку інфекції легень, не беручи до уваги факт тютюнопаління.[122]

порушення слуху

віддаленінизька

Поточні дані свідчать про високу поширеність порушення слуху у людей, які живуть з ВІЛ, порівняно з особами без ВІЛ; однак етіологія не зрозуміла.[123]

пригнічення імунітету на стадії перед-СНІДу

варіабельнівисока

Може проявлятися у вигляді симптомів 2 або 3 стадій за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, зокрема оперізувальний лишай, стоматит, втрату ваги або туберкульоз легенів.

Повинні бути переглянуті рівень CD4 Т-лімфоцитів і вірусне навантаження.

Захворюваність, ймовірно, зменшиться з урахуванням поточних рекомендацій щодо початку АРТ у всіх ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Умовно-патогенні інфекції, пов'язані з ВІЛ

варіабельнівисока

Супутні і опортуністичні інфекції (ОІ) є характерними для ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Окремим пацієнтам потрібне проведення первинної профілактики. У разі виникнення опортуністичних інфекцій рекомендоване проведення експрес-діагностики, щоб можна було якомога раніше розпочати лікування.

У разі, якщо пацієнта регулярно контролюють, можна спостерігати, як на початковій стадії хвороби рівень CD4 Т-лімфоцитів може тимчасово знижуватись під час супутньої інфекції. У пацієнтів на пізніх стадіях ВІЛ загальний стан погіршується досить швидко, тому інфекції потрібно діагностувати якомога раніше.

У разі наявності деяких опортуністичних інфекцій виправданим є емпіричне лікування, особливо у хворих з ослабленим імунітетом. Антибіотики широкого спектру дії найбільш часто призначають у разі підозри на гостру бактеріальну інфекцію.

У хворих на дуже пізніх стадіях захворювання важливими аспектами є контроль пацієнта на предмет синдрому запального відновлення імунітету (СЗВІ) протягом перших 3–6-ти місяців після початку АРТ, а ранній початок лікування сприяє зниженню захворюваності і смертності. СЗВІ частіше зустрічається у пацієнтів на дуже пізніх стадіях захворювання і за наявності важких опортуністичних інфекцій.[100]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності