Етіологія

Природним джерелом майже всіх штамів вірусу грипу типу А є дикі водоплавні птахи (качки, гуси). До теперішнього часу ідентифіковано 18 підтипів гемаглютиніну і 11 підтипів нейрамінідази вірусів грипу А, з них майже всі, окрім H17N10, H18N11 (виявлені у кажанів), були ідентифіковані у птахів.[31] Такі види тварин, як свині, морські ссавці, коні, собаки, коти, кажани, також можуть бути інфікованими вірусом грипу А. Вірус ВППГ типу А H5N1 у домашніх або диких птахів може мати безсимптомний перебіг або спричинити смерть. Уперше штам ВППГ H5N1 було ідентифіковано у 1959 році у Шотландії. Однак вірус ВППГ H5N1, який є попередником для всіх різновидів вірусів ВППГ H5N1 азіатського походження, які нині циркулюють серед птахів, було виявлено у 1996 році у випадку інфікування гусака на півдні Китаю.

Більшість випадків зараження людей були спорадичним і пов'язаними з прямим (торкання) або тісним контактом з хворою або мертвою домашньою птицею (зазвичай кури), яку вирощували на подвір'ї, а також були пов'язаними із сезонними варіаціями спалахів інфекції грипу у птахів.[18][32][33][34] Іншим фактором ризику зараження вірусом є відвідування пташиних ринків та[35][36][37] тривалий незахищений тісний контакт з особою, яка була інфікована вірусом ВППГ підтипу H5N1.[17] У деяких випадках, якщо неможливо виявити шлях зараження, причиною зараження вважається контакт з вірусом в навколишньому середовищі або тісний контакт з невідомою інфікованою людиною.[38] Групування випадків зараження вірусом ВППГ підтипу H5N1 серед кровних членів родини говорить про зростання генетичної чутливості. Зараження від людини до людини відбувається дуже рідко.[39][40][41][42][43] Також було задокументовано рідкісні випадки внутрішьнолікарняного зараження вірусом.[1][2][44] Випадків передачі вірусу ВППГ підтипу H5N1 від людини до людини, які б поширювалися далі, не було.

Експериментальні дослідження на тхорах доводять, що вірус ВППГ H5N1 може отримувати специфічні якості для покращення здатності передачі повітряно-крапельним шляхом, що, таким чином, підвищить ризик передачі вірусу від людини до людини.[45] Деякі із амінокислотних замін, які пов'язують зі збільшенням респіраторної передачі у ссавців, були знайдені у вірусах ВППГ підтипу H5N1, які зараз циркулюють серед домашньої птиці.[46] Випадки спонтанних мутацій вірусу навряд призведуть до посилення контагіозності.[47] Однак зміни у теперішній епідеміологічній ситуації випадків інфікування людини вірусом ВППГ підтипу H5N1 (в тому числі епідеміологічно пов'язані групи або непов'язані випадки) говорять про підвищення контагіозності завдяки вірусним мутаціям та про підвищення пандемічного потенціалу.[48] Проте зростання випадків зараження людей вірусом ВППГ підтипу H5N1 у Єгипті у 2014-2015 роках пов'язують зі збільшенням кількості діагностики людей, які мали контакт з вірусом, а не з вірусними мутаціями.[49][50]

Віруси грипу А схильні до генетичної рекомбінації. Попередні пандемічні віруси, які виникли у популяції людей в результаті мутації із зоонозного джерела (1918 H1N1), мали генетичну рекомбінацію між НППГ і вірусами сезонного грипу А (1957 H2N2, 1968 H3N2), а також генетичну рекомбінацію між потрійною рекомбінацією свинячого грипу A (H1N1) та інших вірусів свинячого грипу A (H1N1) 2009.[51][52]

Патофізіологія

Вірус ВППГ підтипу H5N1 зв'язується з рецепторами сіалової кислоти, які пов'язані з галактозою за допомогою зв'язків альфа-2,3, які в своїй більшості розповсюджуються в організмі людини саме у нижньому відділі дихальних шляхів.[53][54] Дані рецептори були віднайдені у ШКТ людини.[55] Окрім того, важливим для зв'язування рецепторів у верхніх відділах дихальних шляхів може бути не тільки рецепторозв'язувальна активність, а й специфічна структурна конформація.[56] Повідомлялось про вірус ВППГ H5N1, отриманий з клінічних зразків людини, який має здатність зв'язуватися з тканинами верхніх дихальних шляхів.[53][57] Висока та тривала реплікація вірусу ВППГ H5N1 у нижніх відділах дихальних шляхів індукує прозапальні цитокіни та хемокіни,[58][59] призводячи до капілярної транссудації в легенях, дифузного альвеолярного пошкодження, гострого пошкодження легень та в подальшому - ГРДС. Віремія вірусу ВППГ H5N1 була підтверджена у фатальних випадках,[59] а розповсюдження вірусу ВППГ підтипу H5N1 призвело до інфекції тканин мозку. Задокументовані випадки діагностики вірусу у лікворі, інфекції ШКТ та вертикального шляху передачі вірусу з випадками виявлення вірусу у плаценті та клітинах легень плоду.[20][60] Є також відомості про випадки реактивного гемофагоцитозу.[60]

Вірус пташиного грипу А, в тому числі і вірус ВППГ H5N1, потенційно може передаватися людині різними способами.

  • Прямий (торкання) або близький контакт з хворою або мертвою домашньою птицею або продуктами птахівництва є основним шляхом зараження людини вірусом пташиного грипу А.[17]

  • Вдихання парів біологічного матеріалу, наприклад, фекалій домашньої птиці, яка була інфікована вірусом ВППГ H5N1, також є шляхом передачі інфекції людині.

  • Як варіант, інфікування слизової оболонки після прямого контакту з інфікованим вірусом ВППГ H5N1 матеріалом (наприклад, торкання або чищення інфікованої птиці) або непрямого шляху передачі інфекції через контакт слизової оболонки з поверхнею, забрудненою фекаліями птиці або іншими продуктами, які були інфіковані вірусом ВППГ H5N1 (фоміт).

  • Споживання сирих продуктів птахівництва, в тому числі крові інфікованої птиці, є потенційним фактором ризику у польових умовах, однак, невідомо, чи може передача відбуватися шляхом первинного вірусного зараження людського шлунково-кишкового тракту вірусом ВПГ H5N1.

Класифікація

Патогенність

Штами вірусу грипу А розподіляються на низькопатогенний вірус пташиного грипу (НППГ) та високопатогенний вірус пташиного грипу (ВППГ) в залежності від молекулярних критеріїв та патогенності.

  • Більшість штамів є низькопатогенними вірусами пташиного грипу (НППГ) та спричиняюит безсимптомний перебіг інфекції або легке захворювання у домашньої птиці. Низькопатогенні штами вірусів пташиного грипу, зокрема, H6N1, H7N2, H7N3, H7N7, H7N9, H9N2, H10N7 та H10N8, мають здатність інфікувати людей, спричиняючи різноманітні захворювання: від кон'юнктивіту до нефатальних захворювань верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, а також до тяжких уражень нижнього відділу дихальної системи та летального результату (підтипи H7N9, H10N8).[3][4][5][6][7]

  • На сьогоднішній день виявлені H5 та H7 штами ВППГ, що можуть викликати важкі захворювання у домашніх птахів. Інфікування вірусом ВППГ у людей може протікати безсимптомно або спричинити важке захворювання або летальні наслідки. У поодиноких випадках відбувалося зараження людей вірусом ВППГ підтипами H5N1, H5N6, H7N3 та H7N7, з подальшим спричиненням широкого спектру захворювань, зокрема: від кон'юнктивіту (підтипи H7N3, H7N7) до тяжкої форми пневмонії або ГРДС, або летальних наслідків (підтипи H7N7, H5N1, H5N6).[8][9][10][11]Віруси азіатської лінії ВППГ H7N9 було вперше виявлено та зареєстровано у Китайській Народній Республіці у лютому 2017 року.

Антигенна структура (філогенетичні групи)

У 2014 році робоча група з поширення H5N1 Всесвітньої організації охорони здоров'я/Всесвітньої організації з охорони здоров'я тварин/ Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН опублікувала редакцію номенклатурного переліку ВППГ вірусу H5N1.[12] Відповідно до запропонованого номенклатурного переліку, циркулюючий вірус ВППГ штаму H5N1 серед птахів класифікується на багато філогенетичних груп та розділяється на антигенні підкласи філогенетичних груп і диференційні лінії.[13][14] На сьогодні циркулюючий вірус ВППГ підтипу H5N1 серед птахів класифікується на філогенетичні групи і підкласи груп 1.1, 2.1, 2.2, 2.3 та 7.[15] Також було виявлено подальше ділення підкласів філогенетичних груп циркулюючого вірусу (зокрема, 1.1.1, 1.1.2, 2.1.3, 2a, 2.3.2, 2.3.4 та 7.2) з продовженням їхньої антигенної мінливості.[12][16] Саме ці антигенні зміни становлять важливий фактор у розробці нових вакцин. Філогенетичні групи, які відповідають за інфікування людей, включають 0, 1, 2 та 7.[17] На сьогодні вірус ВППГ підтипу H5N1 продовжує спричиняти спорадичну інфекційну захворюваність людини з летальними наслідками. Починаючи з 2005 року, більшість людських інфікувань вірусом ВППГ підтипу H5N1 були пов'язані з філогенетичною групою 2. Штам вірусу ВППГ підтипу H5N1 продовжує розвиватися вже у інфікованих птахів.

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності