Шизофренія

Дебют зазвичай відбувається в ранньому дорослому віці, йому можуть передувати роки погано диференційованих симптомів, від змін поведінки та марень до явних психозів.

Спочатку пацієнти зазвичай звертаються за ініціативою членів сім’ї. З прогресуванням захворювання пацієнти зазвичай звертаються самостійно або направляються керівником або ж співробітником правоохоронних органів.

Антипсихотична терапія та психосоціальні заходи приносять ефект більшості пацієнтів, але різною мірою.

Одним з найбільш небезпечних ускладнень є суїцидальні нахили. Пожиттєвий ризик самогубства становить близько 5%. Найвищим є ризик на початку захворювання.

Шизофренія – це захворювання, яке характеризується одночасним виникненням щонайменше двох із наступних симптомів: галюцинації, марення, дезорганізоване мовлення, дезорганізована/кататонічна поведінка, або негативні симптоми (наприклад, послаблення емоцій, демотивація, ангедонія, дефіцит уваги або збіднення мовлення), які виникають на значний період часу протягом місяця (гострий період) та пов’язані з тривалими проблемами протягом щонайменше 6 місяців. Принаймні один із симптомів має бути позитивним (марення, галюцинації або дезорганізоване мовлення).[1]American Psychiatric Association. Diagnostic and statistical manual of mental disorders, 5th ed., (DSM-5). Washington, DC: American Psychiatric Publishing; 2013. Якщо дефіцити успішно проліковані, тривалість активної фази може бути меншою, ніж 1 місяць. Для діагностування шизофренії симптоми мають спостерігатися не тільки одночасно з уживанням психоактивних речовин або з епізодами розладів настрою. Афективні епізоди можуть виникати протягом перебігу захворювання; проте їхня загальна тривалість має бути меншою, ніж загальна тривалість періодів активної і тривалої фаз.