Основні підходи

Оскільки діагностика ГРДС ґрунтується на клінічних критеріях, а не на патологічному дослідженні, ГРДС слід розглядати в усіх пацієнтів у критичному стані. У понад 40% пацієнтів, які відповідають критеріям ГРДС, цей діагноз так і не встановлюють.[31][32] Якщо у пацієнтів з’являються нові двосторонні інфільтрати на рентгенографії органів грудної клітки, вони можуть мати або в них може розвиватися ГРДС. Важливість оцінювання пацієнтів на предмет розвитку ГРДС випливає перш за все з отримання переваг у виживаності за рахунок ШВЛ з низьким дихальним об’ємом та обмеженням тиску плато.

Анамнез.

Збір анамнезу має бути направлений на визначення наявності супутнього захворювання, пов’язаного з ГРДС, зокрема сепсису, пневмонії, аспірації шлункового вмісту, панкреатиту, трансфузій крові або тяжкої травми. Фонова причина може бути важливим чинником, що впливає на результат лікування; пацієнти із ГРДС унаслідок сепсису загалом мають найвищу смертність. Обов’язково потрібно проводити специфічне лікування фонової причини із особливою увагою щодо ідентифікації джерела та лікування сепсису. Симптоми, які вказують на ГРДС, включають гостру появу задишки та гіпоксемії, які ведуть до гострої дихальної недостатності, та кашель із виділенням пінистої мокроти. Збираючи анамнез також необхідно врахувати інформацію, яка може свідчити про альтернативні діагнози, що маскуються під ГРДС, зокрема кардіальний набряк легень, дифузний альвеолярний крововилив внаслідок легеневого васкуліту, колагенове судинне захворювання або гостра еозинофільна пневмонія.[33]

Фізикальне обстеження

До знахідок під час фізикального огляду, які вказують на ГРДС, належить гостра гіпоксична дихальна недостатність, яка вимагає високої концентрації кисню та/або позитивного тиску в кінці видиху (ПТКВ) для підтримки сатурації кисню >90%. Також підвищені піковий тиск на вдиху та інспіраторний тиск плато. Аускультація легень може виявити базальні або дифузні хрипи.[34] Якщо причиною ГРДС підозрюється сепсис, то під час огляду слід приділити особливу увагу ідентифікації джерела інфекції.

Дослідження

До ключових досліджень належать аналіз газів артеріальної крові для розрахунку співвідношення парціального тиску кисню а артеріальній крові(PaO₂)/концентрації кисню у вдихуваній суміші. Для скринінгу ГРДС також можна застосовувати відношення сатурації киснем до концентрації кисню у суміші (SpO₂/FiO₂), однак тільки приі SpO₂ нижче 97% (нижче плато кривої дисоціації оксигемоглобіну). Відношення SpO₂/FiO₂ - 315 корелює із PaO₂/FiO₂ 300.[35] Застосування відношення SpO₂/FiO₂ виявляє пацієнтів із аналогічними клінічними наслідками, що і застосування показника PaO₂/FiO₂.[36]

Рентгенографію органів грудної клітки слід проводити для пошуку білатеральних інфільтратів, які відповідають набряку легень та не повністю пояснюються ателектазами чи легеневим випотом. Рівні мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) слід визначати у разі, якщо потенційною причиною є серцева недостатність, а на рентгенографії – білатеральні інфільтрати. Рівні BNP нижчі 100 нг/л (100 пк/мл) роблять серцеву недостатність малоймовірною, тоді як рівні >500 нг/л (>500 пк/мл) – навпаки. Якщо після отримання рівнів BNP діагноз серцевої недостатності залишається можливим, слід проводити ехокардіографію, особливо якщо фактори ризику ГРДС відсутні. Якщо BNP та ехоКГ непереконливі, то для диференціації серцевої недостатності від ГРДС можна встановити катетер легеневої артерії (для визначення кінцево-діастолічного тиску в лівому шлуночку). Однак рутинна катетеризація легеневої артерії всім пацієнтам не показана.[37]com.bmj.content.model.Caption@21323afe[Figure caption and citation for the preceding image starts]: Рентгенографія ОГК із білатеральними інфільтратами у пацієнта з ГРДСЗ особистої колекції Dr Lorraine Ware; використано з дозволу [Citation ends].

Для визначення наявності сепсису слід провести бактеріологічне дослідження крові, мокроти й сечі. Також пацієнтам із ГРДС рекомендований бронхоальвеолярний лаваж (БАЛ) або ендотрахеальна аспірація з метою фарбування за Грамом та проведення посівів через підозру на пневмонію і тим, у кого фоновий стан не встановлений.[38] Бронхо-альвеолярний лаваж може також бути корисний для виявлення інших причин гострої дихальної недостатності із двосторонніми інфільтратами на рентгенографії, які маскуються під ГРДС, зокрема внутрішньоальвеолярна кровотеча або гостра еозинофільна пневмонія. Найкращий метод діагностики – відкрита біопсія легень. У критично хворих пацієнтів її рутинно не проводять через високі ризики розвитку ускладнень та смертності, але вона може допомогти за умов тривалої діагностичної невизначеності.[39][40]

Пацієнтам із підозрою на гострий панкреатит слід проводити аналізи на визначення рівня ліпази та амілази сироватки.

Рутинне проведення комп’ютерної томографії (КТ) грудної клітки для діагностики та ведення ГРДС рутинно не показане. Вона більш чутлива, ніж рентгенографія ОГК і може бути інформативною у деяких випадках для діагностики пневмонії або супутнього захворювання легень.[41] КТ-сканування виявило, що ГРДС уражає паренхіму легень нерівномірно, при цьому найбільше уражаються частини легені, що займають найбільш низьке положення.[34] Проте рутинне проведення КТ при ГРДС з метою оцінювання нерівномірності інфільтратів на сьогодні не рекомендоване.


Анімована демонстрація пункції радіальної артеріїАнімована демонстрація пункції радіальної артерії

Демонстрація пункції стегнової артеріїДемонстрація пункції стегнової артерії

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності