Основні підходи

Запевнити пацієнтів, що стан проходить самостійно, а симптоми зазвичай зникають протягом 7–10 днів. Тяжкість і тривалість симптомів, ймовірно, пов’язані з тим, що пацієнт вірить та як почувається щодо отриманого лікування, а емпатія, яку відчуває пацієнт, пов’язана із позитивною динамікою з боку симптомів та біохімічних маркерів.[30][31][32]  Також слід проконсультувати пацієнтів стосовно гігієнічних заходів та обмеження поширення до інших осіб, а також стосовно важливості відпочинку та споживання рідини для підтримки стану гідратації. Вплив підвищеного споживання рідини під час гострих респіраторних інфекцій на сьогодні не вивчалися у жодних дослідженнях.[33] 

Основою лікування є полегшення симптомів. Багато безрецептурних препаратів обіцяють полегшити вираженість симптомів застуди; але якість даних, що свідчать на користь застосування цих препаратів, обмежена.[34]

The BMJ: what treatments are effective for common cold in adults and children? external link opens in a new window

Лихоманка та біль

Парацетамол рекомендований у разі болю та/або лихоманки. Дані вказують на те, що він також може допомогти в разі закладеності носа та ринореї, але не у разі болю у горлі, нездужання, чхання або кашлю.[35] Незважаючи на це, він все ще є одним з найбільш широко використовуваних анальгетиків/антипіретиків і є препаратом першого вибору у багатьох клініцистів для лікування болю та гарячки як у дітей, так і в дорослих.[36]

Огляд нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) виявив переваги щодо зменшення дискомфорту, але не виявив жодної користі щодо полегшення вираженості симптомів з боку органів дихання. Слід враховувати можливі побічні ефекти (наприклад, побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, висип).[37] [ Cochrane Clinical Answers logo ] Дослідження аспірину виявили, що він ефективний у разі болю та гарячки й підвищення температури, і не має серйозних шлунково-кишкових побічних ефектів під час застосування короткотривалими курсами,[38] хоча спостерігається невелике підвищення ризику розвитку диспепсії.[39] Застосування аспірину слід уникати в дітей та підлітків молодше 18 років через ризик розвитку синдрому Рейє.

Анальгетики доступні у вигляді монопрепаратів або у комбінованих формах випуску (з деконгестантами та/або антигістамінними).

Назальні симптоми

Є багато різноманітних форм випуску деконгестантів та/або антигістамінних, що відпускаються без рецепта з метою лікування назальних симптомів (наприклад, закладеність, ринорея, чхання), зокрема монопрепарати та комбіновані форми випуску.

У дорослих пацієнтів із обтяженими назальними симптомами найкращими засобами є деконгестанти та/або антигістамінні препарати; однак ефект вважається незначним.[34]

Монотерапія деконгестантами

  • Симпатоміметичні деконгестанти наявні у вигляді оральної (наприклад, псевдоефедрин) або інтраназальної (наприклад, оксиметазолін) форм випуску. Даних, що свідчили б про переваги застосування одного шляху перед іншим, немає.[34] Кокранівський огляд виявив незначні переваги щодо полегшення закладеності носу у разі застосування декількох доз назальних деконгестантів (3–4 дози на добу протягом 5–10 днів), але чи мало це переваги для пацієнтів – незрозуміло.[40]

  • Оксиметазолін у вигляді назального спрею виявився ефективним щодо зменшення резистентності дихальних шляхів, але дані щодо пацієнт-орієнтованих переваг обмежені.[41][42] Інтраназальні деконгестанти слід застосовувати протягом максимум 3–7 днів у зв’язку з ризиком розвитку хронічної закладеності носа/ефекту рикошету (медикаментозний риніт).

Монотерапія антигістамінними препаратами

  • Кокранівський огляд виявив, що (старіші, перше покоління) антигістамінні препарати з ефектом седації пов’язані з полегшенням вираженості чхання та ринореї, але не закладеності носа; часто повідомлялося про седацію. Дослідження, що оцінювали (новіші, друге покоління) антигістамінні препарати без ефекту седації, показали неоднозначний вплив на закладеність носа та відсутність впливу на чхання або ринорею.[43]

Комбіновані форми випуску деконгестантів та антигістамінних препаратів

  • Антигістамінні препарати та деконгестанти часто випускають разом із додаванням анальгетику чи без такого. Певні поєднання цих препаратів можуть покращити вираженість закладеності носа, ринореї та чхання; однак якість даних випробувань цих форм випуску є низькою. Побічні ефекти охоплюють головний біль, седацію та безсоння.[44] [ Cochrane Clinical Answers logo ]

іпратропій

  • Іпратропіум, антимускариновий препарат, виявився ефективним засобом для лікування назальних симптомів. Систематичний огляд виявив дані низької якості, котрі вказують, що іпратропіум у формі назального спрею є ефективним порівняно з плацебо під час ринореї, але не у разі закладеності носа. Побічні ефекти (наприклад, сухість у роті, носові кровотечі, сухість у носі) спостерігалися частіше порівняно з плацебо або відсутністю лікування.[45]

У дітей дані щодо цих методів лікування є більш обмеженими. Немає даних, що деконгестанти полегшують назальні симптоми у дітей, але відомо, що вони викликають побічні ефекти (наприклад, сонливість, шлунково-кишкові розлади, завдають більш серйозної шкоди, як-от судоми та висока частота серцевих скорочень, а також смерть). Тому деконгестанти не рекомендовані дітям молодше 6 років, а у дітей 6–12 років рекомендовано застосовувати їх з обережністю.[34] Управління продовольства і медикаментів США не рекомендує вживати препарати проти застуди, що містять деконгестанти та/або антигістамінні, дітям молодше 4 років у зв’язку з можливими смертельно загрозливими побічними ефектами.[46] Рекомендації різняться залежно від країни. Наприклад, у Великобританії та Канаді безрецептурні препарати проти застуди не рекомендовані дітям молодше 6 років.

Наявні дані низької якості, що сольовий розчин у вигляді крапель або спрею може бути ефективним та безпечним у дітей молодшого віку. Вони зменшують вираженість закладеності носа у старших дітей, та, ймовірно, зменшують тяжкість ринореї.[47]

FDA: use caution when giving cough and cold products to kids external link opens in a new window

Незважаючи на ці попередження, дані Системи нагляду за безпекою у випадку кашлю та застуди у дитячому віці вказують на те, що загальний показник побічних ефектів, пов’язаних з безрецептурними препаратами проти кашлю та застуди у дітей молодше 12 років, порівняно низький (1 побічний ефект на 1,75 млн проданих одиниць доз), із них 67% побічних ефектів пов’язані з випадковим неконтрольованим споживанням. Смертельні випадки спостерігалися вкрай рідко (0,6% пацієнтів) та не були пов’язані з терапевтичними дозами.[48]

кашель;

Є багато різних протикашльових або відхаркувальних засобів, зокрема монопрепарати та комбіновані форми випуску (часто поєднують з деконгестантами та/або антигістамінними). Немає даних, що підтверджували б або спростовували застосування безрецептурних протикашльових препаратів, відхаркувальних або муколітичних засобів з метою зменшення частоти кашлю у дорослих або дітей, особливо у дітей молодшого віку.[49][50]Проте Американська колегія фахівців у галузі торакальної медицини рекомендує не застосовувати безрецептурні препарати проти кашлю та застуди для лікування кашлю.[51]

Препарати проти кашлю та застуди, що містять опіоїди, як-от кодеїн або гідрокодон, не слід застосовувати у дітей віком 18 років або молодше, оскільки ризики (вповільнене або утруднене дихання, неправильне застосування, зловживання, звикання, передозування та смерть) є більшими за переваги у разі застосування під час кашлю у таких пацієнтів.[52]

Виявилося, що порівняно з відсутністю лікування, плацебо та дифенгідраміном, мед краще полегшує симптоми кашлю у дітей віком 1–18 років, але він не є кращим за декстрометорфан.[53][51]

Огляд інгаляційних кортикостероїдів при гострих та підгострих видах кашлю виявив недостатньо доказів, щоб рекомендувати їх рутинне застосування при гострих інфекціях дихальних шляхів у дорослих. Проте деякі випробування показали переваги, що свідчить про необхідність подальших високоякісних, адекватно проведених випробувань.[54]

Антибіотикотерапія

Антибіотики не впливають на симптоми застуди, але відомо, що вони викликають побічні ефекти.[55] Центри контролю захворювань США та Американська колегія терапевтів антибіотикотерапію не рекомендують.[9] Контрольні органи інших країн також підтримують цю рекомендацію.[56][57]

Під час консультацій пацієнти часто вимагають призначити антибіотики, але з’являється дедалі більше даних, що це сприяє утворенню резистентних штамів бактерій та чинить непотрібну шкоду. Існують обмежені докази того, що гнійні виділення з носа, які свідчать про бактеріальну інфекцію, не відповідатимуть на антибіотикотерапію.[55] Виявилося, що відтерміноване призначення антибіотиків додатково до консультації стосовно природного перебігу захворювання та симптоматичних методів лікування знизило показник застосування антибіотиків (31%) порівняно з негайним призначенням антибіотиків (93%) паралельно з аналогічними показниками вдоволення пацієнта.[58]Надання письмової інформації про застосування антибіотиків батькам дітей з інфекціями верхніх дихальних шляхів також може знизити кількість застосованих антибіотиків без впливу на вдоволеність батьків.[59] Інші втручання можуть вплинути на зменшення кількості призначених антибіотиків під час гострих інфекцій дихальних шляхів в умовах первинної ланки охорони здоров’я, зокрема дослідження на С-реактивний білок, лікування інфекцій, що ґрунтується на показниках прокальцитоніну та спільне прийняття рішень лікарями разом з їхніми пацієнтами; однак стосовно цих втручань наявні дані лише помірної якості.[60]

Інші методи лікування

Жодні інші методи дослідження не підтверджені адекватними доказовими даними. Такі втручання, як пероральний прийом чи інгаляції цинку,[61][62] ехінацея,[22][61] і зволожене повітря[63] вивчалися у плацебоконтрольованих дослідженнях. В цілому, вони показали мінімальні докази ефективності.

Виявилося, що цинк, який призначають протягом 24 годин після маніфестації симптомів, зменшує тривалість симптомів застуди у здорових людей, однак необхідна певна обережність, що пов’язана з неоднорідністю таких даних. Визначення оптимальної дози цинку вимагає подальшого вивчення. Широко досліджувалося застосування пастилок з цинком у дозі, що перевищує або дорівнює 75 мг/добу, яке супроводжувалось значним скороченням тривалості симптомів застуди. Для отримання оптимальних переваг цинк-вмісних добавок його слід застосовувати в такій дозі у формі пастилок протягом періоду застуди. Проте впевнених рекомендацій щодо профілактичного застосування добавок цинку сформулювати неможливо через недостатню кількість даних. Загалом, вірогідні переваги мають бути збалансованими щодо побічних ефектів. Не слід застосовувати цинк інтраназально, оскільки це має суттєві побічні ефекти і, як повідомляється, зрідка викликає аносмію, яка може стати постійною.[64]

Застосування вітаміну С не має ніякого впливу на частоту простудних захворювань, але може зменшити їх тривалість. Автори рекомендують пробне лікування.[21]

Комерційні інгаляційні препарати користуються популярністю, хоча дані клінічних випробувань стосовно їхньої ефективності обмежені Дослідження, що оцінювали поєднання інтраназального та інгаляційного кромоглікатів натрію, виявили непереконливі докази ефективності.[65][66] Існують деякі докази ефективності дихання над паром при симптоматичному лікуванні.[67]Згідно з поточними даними, інтраназальні кортикостероїди не відіграють жодної ролі у лікуванні застуди.[68]

Методи лікування, які виявилися корисними при одному дослідженні, або при неякісному дослідженні, включають зелений чай,[69] часник,[70][71] різноманітні китайські трави,[72][73] та Pelargonium sidoides (також відомий як умкалоабо).[74] Існують обмежені докази того, що обліпиха не має ефекту.[75]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності