Новітні методи лікування

Інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2

Інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2 (НЗКТГ-2) — це пероральні препарати, що знижують рівень глюкози інсулінонезалежним способом, шляхом пригнічення НЗКТГ-2 у проксимальному нирковому канальці та блокування реабсорбції глюкози. Вони пов'язані з незначним зниженням маси тіла й артеріального тиску. Інгібітори НЗКТГ-2 затверджені для застосування серед осіб з діабетом 2 типу. Кілька разів повідомлялось про ризик нормоглікемічного діабетичного кетоацидозу, як у випадках діабету 2 типу, так і 1 типу.[89] Поки тривають дослідження з оцінювання безпечності та ефективності препаратів цього класу для лікування діабету 1 типу.[1][90] The European Medicines Agency's Committee for Medicinal Products for Human Use (Комітет із лікарських засобів для медичного застосування Європейської агенції лікарських препаратів [CHMP]) схвалив селективний інгібітор SGLT2 дапагліфлозин для застосування у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу та індексом маси тіла ≥27 кг/м<sup>2</sup> як доповнення до інсуліну, коли сам інсулін не забезпечує достатнього глікемічного контролю, попри оптимальну інсулінотерапію.[91][92][93] У березні 2019 року CHMP рекомендувала, щоб сотагліфлозин, подвійний інгібітор SGLT1 і SGLT2, також був схвалений для того самого призначення. Проте Food and Drug Administration (Управління продовольства і медикаментів [FDA]) США відхилило затвердження сотагліфлозину для діабету 1 типу у березні 2019 року. Пацієнти мають виконувати вимоги до мінімізації підвищеного ризику діабетичного кетоацидозу за допомогою цих обох препаратів.[89][94][95][96]

Пересадка острівцевих клітин

Острівцеві клітини, виділені з донорської підшлункової залози, вводять у ворітну вену. Клітини осідають у печінці і виробляють інсулін. Пацієнти, яким проводять цю процедуру, потребують після цього проведення імуносупресивної терапії. Ця процедура приносить деякий результат на початку, утім довгострокові результати залишаються невтішними. Навіть у найкращих центрах менше, ніж 50% пацієнтів не потребують введення інсуліну впродовж 1 року, і лише 10% протягом 5 років.[97][98] ADA рекомендує, щоб на цьому етапі цю процедуру проводили лише у рамках контрольованих досліджень.

Інгаляційний інсулін

У червні 2014 року FDA США затвердило інгаляційний інсулін ультракороткої дії. Його можна вводити до приймання їжі і потрібно застосовувати у поєднанні з інсуліном тривалої дії. Він може викликати бронхоспазм у пацієнтів з астмою і хронічним обструктивним захворюванням легень, тому його не слід застосовувати у разі цих захворювань. Найчастішими побічними ефектами, які було виявлено під час 24-тижневого дослідження безпечності й ефективності, були гіпоглікемія, кашель та інфекції горла. Відсутні дані про довгострокову безпечність.[99] Більше того, такий інсулін доступний лише у фіксованих дозах в 4 або 8 одиниць. Тому коригування доз можна проводити лише в обсягах кратних 4, що може становити певні труднощі для точного підбору дози для пацієнтів з діабетом 1 типу. Необхідно більше досвіду застосування, перш ніж інгаляційний інсулін можна буде призначати як стандартний препарат для лікування діабету 1 типу.

Імунотерапія

Діабет 1 типу – це аутоімунне захворювання, модулятором якого є цитотоксичні T-клітини. Проводять дослідження кількох препаратів для лікування вперше виявленого захворювання. Неспецифічні антигенні системні імунотерапії, зокрема, супресори T-клітин (циклоспорин), антипроліферативні препарати (метотрексат, азатіоприн) і антитимоцитарний глобулін продемонстрували значну тенденцію до виникнення побічних ефектів. Хоча застосування циклоспорину дійсно знизило необхідну дозу інсуліну на короткий час, це супроводжувалося нефротоксичністю, до того ж вплив на бета-клітини вщухав з припиненням лікування. Антиген-специфічна вакцинація рекомбінантною декарбоксилазою глутамінової кислоти показала збільшення рівня стимульованого С-пептиду у пацієнтів, які отримували лікування протягом 3 місяців після встановлення діагнозу.[100] Моноклональні антитіла до CD3 і CD20 також показали певні втішні результати.[101][102] Проводять інші дослідження методів лікування діабету 1 типу за допомогою дендритних клітин, мезенхімальних стовбурових клітин, переливанням пуповинної крові та імуномодуляторів, які нині схвалено для застосування при інших захворюваннях, таких як гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор або інгібітори фактора некрозу пухлин-альфа.[103]

Регенерація острівцевих клітин

Клінічні дослідження, які проводились на мишачих моделях, демонструють, що з моменту маніфестації інсулініту, наявне утворення з бета-клітин у межах вогнища запалення, які можуть повернутись до нормального стану і слугувати як майбутнє джерело робочих бета-клітин.[104] Кілька клінічних досліджень наразі проводять для вивчення моно- і комбінованих терапій для припинення запалення і можливої регенерації бета-клітин.

Інсулінові сенсибілізатори

При систематичному огляді літератури виявлено, що застосування метформіну при діабеті 1 типу занижує потребу в інсуліні, але не рівень HbA1c через 1 рік від початку застосування.[105] Подальші клінічні дослідження необхідні для кращого визначення потенційних показань і переваг цього методу лікування при діабеті 1 типу.[106][107]

Агоністи глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1)

ГПП-1 являє собою пептид кишок, який підвищує секрецію інсуліну і знижує секрецію глюкагону глюкозозалежним шляхом. У пацієнтів з діабетом 2 типу агоністи ГПП-1 рецепторів підвищують рівень ГПП-1 і збільшують рівень глюкозозалежної секреції інсуліну, зменшують секрецію глюкагону, призводять до відтермінування евакуації шлункового вмісту і підвищення відчуття насичення. Специфічною перевагою агоністів ГПП-1 є втрата маси тіла, яка може бути бажаною для деяких пацієнтів з діабетом 1 типу.[108] ГПП-агоніст ліраглутид, доданий до інсуліну, поліпшив контроль глюкози у клінічних випробуваннях серед пацієнтів з діабетом 1 типу, але також підвищив ризик як гіпоглікемії, так і гіперглікемії з кетозом. Тому агоністи ГПП-1 не слід постійно застосовувати у разі цукрового діабету 1 типу.

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності