Ускладнення

Ускладнення table
УскладненняЧасові межіЙмовірність

діабетична нефропатія

віддаленінизька

З часом хронічна хвороба нирок виникає приблизно у 40% пацієнтів. Поширеність термінальної стадії захворювання нирок становить приблизно 1% серед пацієнтів з діабетом 2 типу (перехресні дані).[126] Хронічна хвороба нирок, яку спричиняє неконтрольований АТ та рівень глюкози, підвищує ризик серцево-судинних захворювань щонайменше у 4 рази. рШКФ <60 мл/хв/1,73 м²/хв допомагає діагностувати хронічну хворобу нирок, мікроальбумінурія або альбумінурія вказує на нефропатію. Будь-який із цих станів вимагає негайного збільшення зусиль, спрямованих на агресивний контроль систолічного АТ.

Застосування інгібіторів АПФ чи антагоністів рецепторів ангіотензину-II та покращення контролю рівня глюкози також дуже важливі. Коли розрахунковий кліренс креатиніну нижчий за 30 мл/хв/1,73 м², пацієнта направляють до нефролога, оскільки необхідно застосовувати очікувальну тактику ведення термінальної стадії хвороби нирок.

Ниркова недостатність викликає схильність пацієнтів до анемії та гіпоглікемії; при нирковій недостатності може виникнути потреба в зниженні дози інсуліну.

Сліпота

віддаленінизька

Зажиттєвий ризик виникнення сліпоти принаймні на одне око становить <5%. Ризик збільшується у разі незадовільного контролю АТ і рівня глюкози, а також без регулярного обстеження на предмет ретинопатії, макулярної дегенерації, глаукоми та катаракти. Ризик усіх зазначених офтальмологічних захворювань підвищується в разі цукрового діабету.

ампутація

віддаленінизька

За даними літератури, зажиттєвий ризик становить приблизно 7%, однак у нещодавно досліджених групах пацієнтів цей показник становить лише 4 на 1000 пацієнтів у рік, при цьому приблизно половину цих випадків становить ампутація пальців ніг без подальшої повторної ампутації на тій самій кінцівці протягом 3-х років.[134]

Ризик підвищується в разі нейропатії та захворювання периферичних судин і може бути зниженим за допомогою відмови від куріння; агресивного контролю рівня глюкози, АТ і ліпідів; ходіння у зручному взутті для пацієнтів з нейропатією або деформацією стопи; негайного та агресивного лікування інфекцій нижніх кінцівок.

серцево-судинні захворювання

варіабельнівисока

Імовірність померти від інсульту або інфаркту міокарда у дорослих із цукровим діабетом 2-го типу в два рази вища порівняно з пацієнтами без цукрового діабету і в 40 разів вища від імовірності того, що вони помруть від макро- та мікроангіопатій.[60][61] Для зменшення ризиків серцево-судинних захворювань потрібно відповідним чином контролювати АТ, рівень ліпідів і куріння. Застосування статинів, інгібіторів АПФ, метформіну, аспірину, емпагліфлозину, ліраглутиду та інгібіторів PCSK9 може знизити смертність через серцево-судинні захворювання та смертність з будь-яких причин у деяких пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. У рандомізованих дослідженнях ACCORD та ADVANCE контроль глюкози, наближений до нормального, не знижував серцево-судинної смертності або смертності з будь-яких інших причин у хворих на цукровий діабет 2-го типу, а в одному з цих досліджень збільшував показник смертності з будь-яких причин. Утім у дослідженнях ACCORD та ADVANCE не застосовували емпагліфлозин, ліраглутид або інгібітори PCSK9. Результати багатьох досліджень вказують на те, що рівень HbA1c ≥64 ммоль/моль (≥8%) збільшує ризик великих серцево-судинних подій.[56][57] Докази A

Підвищена втомлюваність може бути ранньою попереджувальною ознакою серцево-судинного захворювання, що прогресує; лікарі мусять з обережністю оцінювати будь-які симптоми, які потенційно пов’язані з серцево-судинною системою, у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу.

застійна серцева недостатність (ЗСН)

варіабельнівисока

Діабет є чинником ризику розвитку ЗСН, але контроль рівня цукру в крові не покращує прогнози. ЗСН виникає у приблизно від 10% до 15% пацієнтів з діабетом[127]ХСН в осіб із цукровим діабетом 2-го типу часто пов’язана з неконтрольованою артеріальною гіпертензією або ІХС, однак може також розвиватися як мікроангіопатія.

Потребує лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину-ІI, діуретиками та іншими препаратами.

Потрібно виключити першопричини, як-от інфаркт міокарда (ІМ), фібриляцію передсердь, порушення функції щитоподібної залози, анемію або вади серця.

інсульт

варіабельнівисока

Пов’язаний з неконтрольованим АТ, рівнем глюкози та ліпідів. Пожиттєвий ризик більший у жінок, аніж у чоловіків із цукровим діабетом.[128]

Швидка госпіталізація та неврологічне оцінювання з можливим негайним застосуванням тканинного активатора плазміногену (TAП) чи інших терапевтичних стратегій може мінімізувати ушкодження та максимально підвищити можливість відновлення функції.

інфекція

варіабельнісередня

Гіперглікемія негативно впливає на захист організму від бактеріальних інфекцій завдяки декільком механізмам, зокрема порушенню фагоцитозу.

Нормалізація рівня глюкози крові знижує ризик інфекцій, особливо циститу, флегмони та пневмонії. Вакцинація знижує ризик тяжких пневмококових інфекцій, інфекцій, викликаних гемофільною паличкою (Hemophilus influenzae), та грипу.

Агресивна терапія, направлена на певну інфекцію, і підтримувальна терапія, в тому числі, відповідний контроль рівня глюкози є ключовими для успішного лікування.

Захворювання періодонту

варіабельнісередня

Діабет 2 типу пов'язаний з парадонтозом, але причинний зв'язок не встановлений.[129] При проведенні великого епідеміологічного дослідження, парадонтоз був незалежним прогностичним фактором пов'язаним з діабетом.[129] Було припущено двонаправлений ризик.[130]

Контроль парадонтозу і гіперглікемії є взаємоефективним. Плановий профілактичний догляд за зубами є важливим для осіб з діабетом 2 типу.[129]

гіпоглікемія, пов'язана з лікуванням

варіабельнісередня

Пов’язана з лікуванням інсуліном та/або засобами, що стимулюють секрецію інсуліну (препарати сульфонілсечовини або меглітініди) окремо або в комбінації з іншими препаратами. Небезпечний рівень глюкози становить ≤3,9 ммоль/л (≤70 мг/дл), що вимагає лікування швидкодійним вуглеводом і коригуванням дози глюкозознижувальної терапії. Клінічно значущу гіпоглікемію визначають як <3,0 ммоль/л (<54 мг/дл).[2] Гіпоглікемія є характерною для пацієнтів, які намагаються досягти рівня глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) <53 ммоль/моль (<7%). Зазвичай гіпоглікемія пов’язана з типовими озаками, що насторожують, як-от прискорене серцебиття, потовиділення, тремтіння, тривога, дезорієнтація та голод. Нечутливість до розвитку гіпоглікемії (відсутність симптомів під час гіпоглікемії) і тяжка гіпоглікемія, котра визначається настільки низьким рівнем цукру в крові, що пацієнту потрібна допомога іншої людини або медичного персоналу, щороку з’являється 1–3% пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. Люди похилого віку та особи із супутньою хворобою серця, ХСН, хронічною хворобою нирок або депресією мають значно підвищений ризик розвитку тяжкої форми гіпоглікемії.[131]

Пацієнтам необхідно надавати консультації щодо розпізнавання, профілактики та лікування гіпоглікемії, й вони мають носити з собою таблетки глюкози або еквівалент у вигляді 20 г вуглеводів швидкої дії. Пацієнти, які застосовують інгібітори альфа-глюкозидази, мають приймати таблетки глюкози при гіпоглікемії, оскільки всмоктування стандартних вуглеводів сповільнене через лікування.

депресія

варіабельнісередня

Коли важко досягти цільових рівнів глікемії або суворого дотримання плану лікування, слід розглянути можливу наявність депресії. Скринінг за допомогою затвердженого методу, як-от опитувальник здоров’я пацієнта (PHQ)-9, може допомогти у визначенні та діагностиці цього стану. Перехресна поширеність депресії становить від 10% до 25% в осіб із цукровим діабетом.[136]

обструктивне апное уві сні

варіабельнісередня

Синдром обструктивного апное під час сну характерний для дорослих осіб з надмірною масою тіла й ожирінням та пов’язаний з інсулінорезистентністю та порушенням метаболізму глюкози. Необхідні подальші дослідження для оцінювання ефекту постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (СРАР) на контроль глікемії, оскільки результати неоднозначні.[137][138][139]

Згідно з рекомендаціями American Diabetes Association, слід проводити оцінювання режиму і тривалості сну у складі комплексного підходу до контролю способу життя та глікемії.[2]

діабетичній кетоацидоз

варіабельнінизька

Зазвичай підозрюють у пацієнтів із цукровим діабетом 1-го типу; утім, може розвиватися в осіб із цукровим діабетом 2-го типу та непоширеним типом цукрового діабету, відомим як діабет зі схильністю до кетозу. Найпоширенішими причинами розвитку діабетичного кетоацидозу є інфекції та недостатня прихильність до протидіабетичних препаратів, однак очевидних провокаційних чинників немає.[132]

Критерії діабетичного кетоацидозу однакові, незалежно від типу цукрового діабету, тож якщо немає належного лікування, захворювання потенційно фатальне.

Гідратація, парентеральна інсулінотерапія, інтенсивний контроль і ретельне лікування електролітного дисбалансу та ацидозу є важливими складовими успішного лікування.

некетотичний гіперосмолярний стан

варіабельнінизька

Спостерігається найчастіше в осіб старшого віку із цукровим діабетом 2-го типу і зазвичай розвивається поступово протягом декількох днів або тижнів.[133] Характеризується тяжкою гіперглікемією, гіперосмолярністю та зменшенням обсягу міжклітинної рідини без тяжкого кетоацидозу.

Гідратація, інсулінотерапія та ретельний клінічний і лабораторний контроль є основою успішного лікування.

вегетативна або периферична нейропатія

варіабельнінизька

Діабетична периферична нейропатія є найбільш поширеним хронічним ускладненням цукрового діабету, для якого характерна наявністю дисфункції периферичних нервів, яку діагностують після виключення інших причин. Біль є поширеною скаргою у більшості пацієнтів, однак у багатьох пацієнтів симптомів немає.

Проявами вегетативної нейропатії можуть бути еректильна дисфункція, діарея, гастропарез або ортостатична гіпотензія.

Для цукрового діабету 2-го типу ефекти глікемічного контролю на периферичну або вегетативну нейропатію менш очевидні, ніж для цукрового діабету 1-го типу, при цьому перші отримані дані вказують на позитивний ефект від контролю глюкози на ранніх етапах захворювання, однак останні дослідження не підтверджують цього положення.[135]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності