Основні підходи

Початкове лікування будь-якого пацієнта з пневмонією керується тяжкістю перебігу захворювання та наявністю супутніх захворювань, попередніх госпіталізацій та резистентних бактерій серед населення.[17]

Слід дослідити водний статус пацієнта, адекватність газообміну та гемодинамічну стабільність. За потреби слід одразу розпочати оксигенотерапію та забезпечити вентиляцію легень. [ Cochrane Clinical Answers logo ]

Антибіотикотерапія

Збудники атипової бактеріальної пневмонії зазвичай не реагують на бета-лактамні антибіотики і вимагають лікування макролідами, тетрациклінами або фторхінолонами. Чинні клінічні настанови щодо лікування пневмонії рекомендують емпіричне використання макролідів чи доксицикліну при неускладненій позагоспітальній пневмонії з метою повного покриття спектру атипових мікроорганізмів.[17][37][38][39] [ Cochrane Clinical Answers logo ] Покриття атипових мікроорганізмів рекомендоване також за більш важкого перебігу захворювання.[17][37] Рекомендації із застосування емпіричного режиму антибіотикотерапії для боротьби з атиповими патогенами спірні;[40][41][42] однак ці рекомендації підтверджуються поточними даними.[43][44] Тетрацикліни та фторхінолони зазвичай не рекомендовані дітям або вагітним жінкам; однак їх застосування у цих пацієнтів можна розглянути, коли користь від використання цих препаратів перевищує ризики і немає інших альтернативних варіантів лікування.

Якщо за допомогою надійного методу виявлено специфічну етіологію пневмонії, антибактеріальна терапія може бути спрямована на цей специфічний патоген.[17] Проте за останні кілька років в Азії реєструється дедалі більше (до 80%) випадків інфекції Mycoplasma pneumoniae, стійких до антибіотиків групи макролідів,[45] тоді як вони нижчі на Близькому Сході (30%),[46] у Європі (10%),[47][48][49] та США (10%).[50] Якщо діагностовано Legionella pneumophila, слід призначати антибіотики з групи макролідів або хінолони, не віддаючи переваги жодному із засобів.[51]

Амбулаторне лікування або госпіталізація

Оцінювання тяжкості захворювання може допомогти визначити, чи можна лікувати пацієнта амбулаторно, чи є потреба в госпіталізації або перебуванні в умовах інтенсивної терапії. Це найчастіше визначається за допомогою індексу тяжкості пневмонії (ІТП).[52][ Індекс тяжкості позагоспітальної пневмонії (PSI) для дорослих. ]ІТП, що також має назву Pneumonia Patient Outcomes Research Team Model, був повторно призначений як онлайн інструмент. Оцінюється двадцять факторів, зокрема вік, частота дихання, пульс, артеріальний тиск і температура, а потім всі бали додаються. CURB-65 – ще одна шкала для оцінювання тяжкості перебігу, розроблена Британським торакальним товариством.[37][ Шкала оцінювання тяжкості пневмонії CURB-65 ]

Наявність більше ніж одного з наступних критеріїв є показанням до госпіталізації: сплутаність свідомості чи дезорієнтація, уремія (сечовина >45 ммоль/л [>126 мг/дл]), частота дихання вище 29/хвилину, низький артеріальний тиск (систолічний <90 мм рт.ст.; діастолічний <60 мм рт. ст.), та вік >65 років. Слід розглянути госпіталізацію пацієнтів з ≥3 критеріями у відділення інтенсивної терапії.[17] Нові шкали можуть мати певну перевагу перед PSI та CURB-65 в разі виявлення пацієнтів, які потребують інтенсивної терапії та госпіталізації.[53][54][55][56] Два дослідження свідчать про те, що насичення крові киснем нижче 92% пов’язане з несприятливими ефектами та більш важким перебігом захворювання, тому вимагає госпіталізації.[55][57]

Роль кортикостероїдів

Рандомізовані контрольовані клінічні дослідження дозволяють припустити, що додаткове лікування кортикостероїдами може скоротити час досягнення клінічної стабільності і знизити ризик невдачі лікування серед пацієнтів, госпіталізованих із НП.[58][59][60]

Метааналізи досліджень госпіталізованих дорослих із позалікарняною пневмонією встановили, що застосування кортикостероїдів пов’язане зі зниженням потреби в штучній вентиляції легенів, скороченням перебування в стаціонарі, зниженням частоти випадків неефективного лікування, рідшими ускладненнями та зниженням рівня смертності.[61][62][63][64]Інший метааналіз встановив, що додаткове застосування кортикостероїдів призвело до зниженням показника лікарняної летальності та зменшення рівня СРБ у пацієнтів із тяжкою негоспітальною пневмонією; але така терапія не досягла статистично вагомого клінічного ефекту у скороченні часу перебування на механічній вентиляції легень.[65] Виявилося, що зниження рівня смертності характерне для пацієнтів із тяжкою НП; у пацієнтів із нетяжким перебігом захворювання додаткове призначення кортикостероїдів знижує частоту ускладнень, проте не смертності.[64] Пацієнти, котрим проводять терапію кортикостероїдами, мають підвищений ризик розвитку гіперглікемії.[63][64]

Дослідження, проведене в Японії, свідчить про те, що кортикостероїди можуть не надавати жодної переваги під час лікування пневмонії, спричиненої M. pneumoniae.[66]

Кортикостероїди слід розглядати для пацієнтів із НП з більш тяжким перебігом (наприклад, відповідність критеріям важкої НП) з високими рівнями маркеру запалення (наприклад, СРБ >150 мг/л).[17][67][55]


Анімована демонстрація інтубації трахеїАнімована демонстрація інтубації трахеї

Анімована демонстрація штучної вентиляції легенів мішком АмбуАнімована демонстрація штучної вентиляції легенів мішком Амбу

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності