Основні підходи

Першим кроком є оцінювання загального стану пацієнта із пневмонією шляхом детального збору анамнезу та фізикального огляду. Діагноз можна встановити клінічно у відповідних умовах, хоча зазвичай також виконують загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові та рентгенографію ОГК. За більш важких захворювань, особливо коли потрібна госпіталізація та з метою виявлення можливого типового бактеріального збудника, може знадобитися бактеріологічне дослідження крові та мокротиння, а також специфічні бактеріологічні дослідження та аналізи сечі на виявлення антигенів Legionella та Streptococcus pneumoniae.[17] Деякі автори навіть виступають за використання специфічних методів дослідження для ідентифікації атипових бактеріальних і вірусних збудників у таких умовах для визначення конкретної схеми лікування.[30] У деяких випадках (до 25% випадків) можна виявити змішані інфекції.[3] Потрібно провести вірусологічну діагностику, якщо вона доступна, щоб визначити можливі методи лікування грипу.

Анамнез і фізикальне обстеження

Основні фактори ризику охоплюють перебування в місцях скупчення людей (як-от школи-інтернати, гуртожитки коледжів, військові частини бойової підготовки або навіть лікарні)[4][28] та пригнічення імунної системи. Контакт з кимось із інфекцією дихальних шляхів у анамнезі також є фактором ризику атипової бактеріальної пневмонії. Багато пацієнтів з атиповою бактеріальною пневмонією молодші 50 років.

Пацієнти зазвичай скаржаться на постійний кашель, який не проходить із часом. Наявність сухого кашлю і тривалий проміжок між початком прояву симптомів і зверненням по медичну допомогу має викликати підозру на атипові збудники. Якщо спостерігається лихоманка, то вона зазвичай невисока. У багатьох випадках на фоні інфекції Mycoplasma pneumoniae та Chlamydophila pneumoniae виникає фарингіт, охриплість голосу та головний біль. На фоні інфекції, спричиненої Legionella, може виникати діарея. Бульозний мірингіт – рідкісна ознака, що свідчить про інфекцію M. pneumoniae. На фоні пневмонії, спричиненої M. pneumoniae, може виникати макулопапульозний або везикулярний висип, що проходить самостійно. У деяких випадках можна помітити більш важку форму синдрому Стівенса–Джонсона, що уражає слизову оболонку рота чи інших ділянок.

Клінічні ознаки пневмонії, як-от хрипи/крепітація, можуть бути слабко вираженими або відсутніми.

Підозрюваний атиповий збудник

Клінічні настанови з ведення пацієнтів із негоспітальною пневмонією створені з урахуванням можливих атипових збудників.[17] Проте найкраще підтвердити діагноз у разі підозри на атиповий збудник, оскільки це може впливати на визначення тривалості лікування.

Рентгенографія ОГК підтверджує наявність інфільтрату і може виявляти більше патологічних змін, ніж фізикальний огляд. Низьке насичення крові киснем свідчить про більш важкий перебіг захворювання, що вимагає госпіталізації.

Слід визначати лейкоцитарну формулу в пацієнтів, які потребують госпіталізації. Порівняно незначні підвищення рівня лейкоцитів (зазвичай <13 000 × 10^9/л [13 000/мкл]). За вірусної етіології інфекції спостерігається відносний лімфоцитоз. На фоні інфекції M. pneumoniae може спостерігатися низький рівень гемоглобіну. Підвищені рівні печінкових ферментів свідчать про M. pneumoniae або Legionella pneumophila. Госпіталізованим пацієнтам слід визначати печінкові проби. Підвищення рівня сечовини (70,7 ммоль/л; >198 мг/дл) свідчить про більш важкий перебіг захворювання.

Молекулярні діагностичні аналізи мазка з горла на виявлення М. pneumoniae тепер доступні у багатьох форматах, зокрема внутрішньолікарняні та комерційні аналізи. Доступна молекулярна діагностика C. pneumoniae у мокротинні або мазку з горла. Однак відсутність стандартизації між багатьма методами дослідження також може вплинути на швидкість і точність діагностування.[31] Дослідження з Нідерландів викликало занепокоєння щодо інтерпретації позитивних результатів ПЛР у пацієнтів молодших 16 років через високий показник носійства M. pneumoniae у верхніх дихальних шляхах здорових дітей.[32] Але нещодавнє дослідження, проведене в США, не підтвердило це спостереження.[3] Нові, дозволені для застосування методи дослідження, які стають комерційно доступними, можуть сприяти розширенню розуміння етіології атипової пневмонії.[33]

Також можна проводити серологічний аналіз для виявлення M. pneumoniae і C. pneumoniae, хоча такі дослідження не впливатимуть на лікування, враховуючи, що діагноз підтверджується ретроспективно на основі реконвалесцентної серології. Слід дослідити зразок крові під час раннього етапу захворювання, потім другий зразок крові принаймні через 10 днів. Відсутність стандартизації між багатьма методами дослідження також може вплинути на швидкість діагностики. Це також можна використати для підтвердження діагнозу багатьох атипових збудників і деяких вірусів. У більшості випадків серологічний аналіз є основним методом для діагностики пневмонії, спричиненої Coxiella burnetii.[34]

Коли невідомо, чи пацієнти з позагоспітальною пневмонією мають типовий або атиповий перебіг, доцільно провести бактеріологічне дослідження мокротиння і фарбуванням його за Грамом. Також можна зробити аналіз сечі на виявлення антигенів Legionella.[17] Іноді виникають труднощі з вірусологічним дослідженням зразків, отриманих із носоглотки, а очікування результатів може зайняти кілька днів. Однак молекулярна діагностика мазків із носоглотки на виявлення вірусів широко доступна.

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності