Алгоритм лікування
Будь ласка, зверніть увагу, що лікарські форми та дози можуть різнитися між назвами препаратів, формулярами лікарських засобів або місцевостями. Рекомендації щодо лікування є специфічними для груп пацієнтів: див. заяву про відмову від відповідальності
Зважаючи на те, що гострий бронхіт найчастіше пов'язаний з вірусними інфекціями, терапевтичні підходи спрямовані на зменшення вираженості симптомів до повного одужання. Для багатьох пацієнтів з незначним кашлем, що не створює незручностей протягом дня, а також вночі, найкращим варіантом буде не проводити жодного лікування. Якщо наявна лихоманка, то для полегшення стану пацієнта можна використовувати антипіретики.
Для задоволення пацієнтів їм слід пояснювати, що гострий бронхіт є захворюванням, що проходить самостійно без лікування – зазвичай через 1–3 тижні.
Первинні варіанти
сальбутамол: 100-200 мкг (1-2 натискання) для вдихання кожні 4-6 години за необхідності; 2,5 мг за допомогою небулайзера кожні 4-6 години за необхідності
Сальбутамол можна використовувати для пробного лікування пацієнтів, в яких наявне свистяче дихання. Проте, наявні дані не підтверджують ці потенційні переваги, які необхідно зважити порівняно з побічними ефектами при використанні препарату.[16]
[ 
]
Використання препарату пов'язують зі зменшенням частоти кашлю і загальним покращенням через 1 тиждень.[29][30] Одночасне застосування сальбутамолу й антибіотику не дозволило виявити жодного додаткового позитивного ефекту порівняно з окремим застосуванням тільки сальбутамолу,[29] хоча, клінічні результати після 1 тижня не вивчалися. Позитивні результати лікування повинні бути зважені стосовно побічних ефектів, зокрема, підвищеної збудливості та тремору, які можуть бути більш обтяжливими для пацієнта, ніж кашель.
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
декстрометорфан: 20 мг перорально кожні 4 години за потреби; або 30 мг кожні 6–8 годин за потреби; максимальна доза – 120 мг/добу
АБО
кодеїну фосфат: 15–30 мг перорально кожні 6–8 годин за потреби, максимальна добова доза – 120 мг
Протикашльові засоби можуть бути ефективними у складі первинного лікування тяжкого кашлю. Часто комбінують з іншими препаратами, наприклад, гвайфенезином (відхаркувальним засобом) або антигістамінними препаратами, але їх позитивний ефект у лікуванні гострого бронхіту не доведено. Кодеїн та декстрометорфан можуть викликати схильність до зловживання і залежність.
Препарати проти кашлю та застуди, що містять опіоїди, як-от кодеїн або гідрокодон, слід призначати дорослим старше 18 років, оскільки ризики (вповільнене або утруднене дихання, неправильне застосування, зловживання, звикання, передозування та смерть) є більшими за переваги у разі застосування під час кашлю у молодших пацієнтів.[18]
Слід провести оцінювання інших причин постійного кашлю.
Пошук можливих контактів під час професійної діяльності або з навколишнім середовищем в анамнезі може допомогти визначити, чи могли стати причиною кашлю речовини, які потрапили в організм шляхом вдихання.
У пацієнтів із факторами ризику або іншими симптомами, що викликають підозру щодо ГЕРХ, виправданим може бути емпіричне застосування Н2-блокаторів або інгібіторів протонної помпи.
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Первинні варіанти
сальбутамол шляхом вдихання: 100-200 мкг (1-2 натискання) для вдихання кожні 4-6 години за необхідності; 2,5 мг за допомогою небулайзера кожні 4-6 години за необхідності
Для лікування свистячого дихання у пацієнтів з постійними симптомами може використовуватися сальбутамол. Проте, наявні дані не підтверджують ці потенційні переваги, які необхідно зважити порівняно з побічними ефектами при використанні препарату.[16]
[ ]
Використання препарату пов'язують зі зменшенням частоти кашлю і загальним покращенням через 1 тиждень.[29][30]
Одночасне застосування сальбутамолу й антибіотику не дозволило виявити жодного додаткового позитивного ефекту порівняно з окремим застосуванням тільки сальбутамолу,[29] хоча, клінічні результати після 1 тижня не вивчалися.
Позитивні результати лікування повинні бути зважені стосовно побічних ефектів, зокрема, підвищеної збудливості та тремору, які можуть бути більш обтяжливими для пацієнта, ніж кашель.
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
Більшість основних регуляторних органів рекомендують не застосовувати емпіричну антибіотикотерапію за гострого бронхіту, оскільки його зазвичай спричиняє вірус, а нераціональне застосування антибіотиків може призвести до виникнення побічних ефектів і сприяти розвитку антибіотикорезистентності. Слід звірятися з місцевими клінічними настановами для вибору рішення щодо лікування, зокрема вибору антибіотиків.
Центри контролю та профілактики захворювань та Американський коледж лікарів не рекомендують рутинне призначення антибіотиків при гострому неускладненому бронхіті за відсутності пневмонії.[3]
Public Health England у Великій Британії також не рекомендує лікування гострого бронхіту антибіотиками в пацієнтів без супутніх захворювань, хоча рекомендує антибіотики пацієнтам віком ≥80 років з одним фактором із наведеного, або пацієнтам віком ≥65 років з двома факторами із наведеного: госпіталізація протягом останнього року, пероральне використання кортикостероїдів, інсулінозалежний цукровий діабет, тяжкі неврологічні розлади/інсульт або хронічна серцева недостатність. Вони також рекомендують використовувати С-реактивний білок (СРБ) для визначення курсу лікування.[11]
[ ]
Відтерміноване призначення можна розглядати разом із порадами щодо природного перебігу захворювання й симптоматичного лікування.[20]Інші стратегії передбачають спільне прийняття рішень і кероване визначенням рівня прокальцитоніну лікування антибіотиками.[19]
В одному когортному дослідженні було виявило, що відтермінування призначення ліків може привести до зменшення кількості повторних консультацій щодо погіршення перебігу захворювання.[21] Інші дослідження також підтримують використання стратегій відтермінованого призначення лікарських засобів, оскільки вони пов’язані зі значним зменшенням використанням антибіотиків порівняно з негайним призначенням.[22][23]В одному з Кокранівських оглядів було виявлено, що відтерміноване призначення антибіотиків знизило показник застосування їх (31%) порівняно з негайним призначенням антибіотиків (93%) паралельно з аналогічними показниками вдоволення пацієнта.[24]
[ ]
В іншому Кокранівському огляді 17 досліджень (3936 учасників) було виявлено, що немає достатньо доказів на підтримку використання антибіотиків у лікуванні гострого бронхіту. Деякі пацієнти можуть швидше одужати після лікуванні антибіотиками; однак різниця (на пів дня з 8–10 днів) не вважалася суттєвою. Антибіотики можуть сприятливо впливати на деяких пацієнтів (наприклад, осіб похилого віку, за наявності супутніх захворювань); однак це має бути збалансовано з можливими несприятливими наслідками та внеском у розвиток антибіотикорезистентності.[25]
[ ]
[ ]
Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності