Основні підходи

Підходи лікування спрямовані на зменшення вираженості симптомів до повного одужання. Для багатьох пацієнтів з незначним кашлем, що не створює незручностей протягом дня, а також вночі, найкращим варіантом буде не проводити жодного лікування. Пацієнтам з вираженими симптомами, які потребують лікування, призначають лікарські засоби, що пригнічують кашель, чи бронхолітичні засоби для зменшення вираженості симптомів. Муколітики, кортикостероїди й антибіотики низькоефективні для лікування пацієнтів з гострим бронхітом.[14] Якщо наявна лихоманка, то для полегшення стану пацієнта можна використовувати антипіретики.

Для задоволення пацієнтів їм слід пояснювати, що гострий бронхіт є захворюванням, що проходить самостійно без лікування – зазвичай через 1–3 тижні.

Симптоматичне лікування

Лікування пацієнтів з гострим бронхітом передбачає застосування препаратів, що пригнічують кашель, або, якщо наявне свистяче дихання, бронхолітичного засобу. Вибір на користь бронхолітичного засобу або препарату, що пригнічує кашель, слід робити на основі даних з попереднього досвіду пацієнта, зокрема, чи пов'язані симптоми з фізичною активністю, чи лежить в їх основі свистяче дихання (у таких випадках ефективним може бути бронхолітичний засіб) або чи пацієнт почувається насамперед некомфортно у зв'язку з частим кашлем (у таких випадках може допомогти препарат, що пригнічує кашель).

Крім того, лікарі та пацієнти повинні зважити потенційні побічні ефекти лікування і те, яким чином це може вплинути на звичайне життя пацієнта. Використання бета-агоніста може викликати тремор, який буде більш обтяжливим, ніж кашель, для осіб, робота чи хобі яких пов'язані з чіткими рухами. Подібно до цього, використання кодеїну або інших опіоїдвмісних препаратів, що пригнічують кашель, може бути протипоказано особам, які повинні бути пильними протягом дня.

Під час хвороби пацієнти можуть мати симптоми, що належать більш ніж до однієї категорії, і в цьому випадку можна розширити попередньо призначену схему лікування або, якщо первинна терапія виявилася неефективною, її слід припинити і розглянути інші варіанти лікування. Перед призначенням додаткового лікування слід зважити побічні ефекти і взаємодії бронхолітичних засобів, протикашльових засобів та антибіотиків.

Пацієнти з вираженими симптомами, пов'язаними зі свистячим диханням, кашель асоціюється з підвищеною фізичною активністю або спостерігається нічний кашель

Використання сальбутамолу базується на спостереженнях, що результати дослідження функції легень у пацієнтів з гострим бронхітом нагадують такі при легкій/помірній астмі, і що сальбутамол може підвищити ОФВ1 у хворих з гострим бронхітом.[2][15] Було показано, що сальбутамол є ефективним для зменшення кашлю і свисту у пацієнтів з гострим бронхітом, що супроводжується свистом. Проте, наявні дані не підтверджують ці потенційні переваги, які необхідно зважити порівняно з побічними ефектами при використанні препарату.[16] [ Cochrane Clinical Answers logo ]

Пацієнти з кашлем, що ускладнює щоденну активність

Протикашльові засоби можуть бути ефективними у складі первинного лікування тяжкого кашлю. Їх часто поєднують з іншими лікарськими засобами, наприклад, гвайфенезином (відхаркувальний препарат) [17] або антигістамінними препаратами, але їх позитивний ефект у лікуванні гострого бронхіту не доведено. Кодеїн та декстрометорфан можуть викликати схильність до зловживання і залежність.

Препарати проти кашлю та застуди, що містять опіоїди, як-от кодеїн або гідрокодон, слід призначати дорослим старше 18 років, оскільки ризики (вповільнене або утруднене дихання, неправильне застосування, зловживання, звикання, передозування та смерть) є більшими за переваги у разі застосування під час кашлю у молодших пацієнтів.[18]

Антибіотикотерапія

Більшість основних регуляторних органів рекомендують не застосовувати емпіричну антибіотикотерапію за гострого бронхіту, оскільки його зазвичай спричиняє вірус, а нераціональне застосування антибіотиків може призвести до виникнення побічних ефектів і сприяти розвитку антибіотикорезистентності. Слід звірятися з місцевими клінічними настановами для вибору рішення щодо лікування, зокрема вибору антибіотиків.

Центри контролю та профілактики захворювань та Американський коледж лікарів не рекомендують рутинне призначення антибіотиків при гострому неускладненому бронхіті за відсутності пневмонії.[3]

У Великій Британії Public Health England (PHE) також не рекомендує використання антибіотиків при гострому бронхіті у пацієнтів без супутніх захворювань, хоча рекомендує їх призначення таким групам пацієнтів:[11]

  • Пацієнти віком ≥80 років із одним із нижче перерахованих факторів або пацієнти віком ≥65 років із двома з нижче перерахованих факторів:

    • Госпіталізація протягом останнього року

    • Пероральний прийом кортикостероїдів

    • Інсулінозалежний цукровий діабет

    • Тяжкі неврологічні розлади/інсульт

    • Хронічна серцева недостатність

Якщо розглядається призначення антибіотикотерапії, PHE рекомендує визначати рівень С-реактивного білка (СРБ) для визначення курсу лікування. [ Cochrane Clinical Answers logo ] Антибіотики не рекомендовані, якщо показник СРБ становить <20 мг/л, а симптоми спостерігаються більше 24 годин. Відтерміноване призначення антибіотиків рекомендоване, якщо рівень СРБ становить 20–100 мг/л, а якщо СРБ становить >100 мг/л, показаний негайний початок антибіотикотерапії.[11]

Відтерміноване призначення антибіотиків можна розглядати разом із порадами щодо природного перебігу захворювання й симптоматичного лікування. Інші стратегії передбачають спільне прийняття рішень і кероване визначенням рівня прокальцитоніну лікування антибіотиками.[19] Національний інститут здоров’я та досконалості медичної допомоги у Великобританії підтримує стратегію без призначення антибіотиків (або відтерміноване призначення антибіотиків).[20] Одне когортне дослідження з 28 883 учасниками виявило, що відтермінування призначення ліків може призвести до зменшення кількості повторних консультацій щодо погіршення перебігу захворювання.[21] Інші дослідження також підтримують використання стратегій відтермінованого призначення лікарських засобів, оскільки вони пов’язані зі значним зменшенням використанням антибіотиків порівняно з негайним призначенням.[22][23]В одному з Кокранівських оглядів було виявлено, що відтерміноване призначення антибіотиків знизило показник застосування їх (31%) порівняно з негайним призначенням антибіотиків (93%) паралельно з аналогічними показниками вдоволення пацієнта.[24] [ Cochrane Clinical Answers logo ]

В іншому Кокранівському огляді 17 досліджень (3936 учасників) було виявлено, що немає достатньо доказів на підтримку використання антибіотиків у лікуванні гострого бронхіту. Деякі пацієнти можуть швидше одужати після лікуванні антибіотиками; однак різниця (на пів дня з 8–10 днів) не вважалася суттєвою. Антибіотики можуть сприятливо впливати на деяких пацієнтів (наприклад, осіб похилого віку, за наявності супутніх захворювань); однак це має бути збалансовано з можливими несприятливими наслідками та внеском у розвиток антибіотикорезистентності.[25] [ Cochrane Clinical Answers logo ] [ Cochrane Clinical Answers logo ]

Незважаючи на ці рекомендації, неадекватне призначення антибіотиків при гострих респіраторних інфекціях доволі поширене. Гострий бронхіт призводить до найбільш недоцільного призначення антибіотиків, аніж будь-яка інша гостра інфекція дихальних шляхів.[3] В одному з німецьких досліджень було встановлено, що 78% призначень антибіотиків у разі гострого бронхіту не відповідає місцевим клінічним настановам.[26]Аналогічно, в австралійському дослідженні було встановлено, що антибіотики призначають у 4–9 разів частіше, ніж рекомендують місцеві клінічні настанови.[27]

Лікування хронічного кашлю

Слід провести оцінювання інших причин постійного кашлю. Пошук можливих контактів під час професійної діяльності або з навколишнім середовищем в анамнезі може допомогти визначити, чи могли стати причиною кашлю речовини, які потрапили в організм шляхом вдихання. У пацієнтів із факторами ризику або іншими симптомами, що викликають підозру щодо ГЕРХ, виправданим може бути емпіричне застосування Н2-блокаторів або інгібіторів протонної помпи.

Дорослі пацієнти, у яких кашель зберігається протягом >3 або 4 тижнів, можуть отримати позитивний ефект від застосування бронходилататорів із групи бета-агоністів короткої дії, хоча регулярне використання бета-агоністів для лікування хронічного кашлю, асоційованого з гострим бронхітом, не рекомендоване.[16]Антибіотики не показані тільки через подовжену тривалість кашлю за гострого бронхіту, але їх призначення можна розглянути у окремої групи пацієнтів.

Немає жодних підтверджень, що використання інгаляційних або системних кортикостероїдів ефективне в разі постбронхітичного кашлю. Рандомізоване контрольоване дослідження, яке порівнювало 5-денний курс преднізолону з плацебо, виявило, що в дорослих із гострим кашлем і принаймні одним симптомом ураження нижніх дихальних шляхів і без показань до лікування антибіотиками не було різниці в тривалості кашлю, тяжкості симптомів чи показнику пікової об’ємної швидкості. Автори дійшли висновку, що пероральні кортикостероїди не слід призначати за цим показанням пацієнтам без бронхіальної астми.[28]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності