Пацієнти з пневмонією часто мають більш виражену лихоманку порівняно з гострим бронхітом, їх загальний стан гірший, а також при обстеженні вислуховуються хрипи.
На рентгенограмі грудної клітки виявляється інфільтрат, який пов'язаний з пневмонією і відсутній при гострому бронхіті.
У пацієнтів із алергічним ринітом зазвичай спостерігається синдром постназального затікання, що спричиняє кашель. Гострий риніт можна виявити в разі обстеження носової порожнини та на основі стікання виділень по задній стінці глотки.
Відсутні.
У пацієнтів з астмою вислуховується двостороннє свистяче дихання. Основною відмінністю між астмою і гострим бронхітом є хронічний характер бронхоспазму. При астмі бронхоспазм є рецидивним і прогресуючим.
Дослідження функції легень може допомогти діагностувати астму в проміжку між приступами гострого бронхіту в пацієнтів з резидуальними обструктивними явищами.
У дітей з кашлюком відмічається характерне судомне шумне вдихання під час кашлю, хоча ця ознака зазвичай відсутня в інфікованих підлітків та дорослих.
Бактеріологічне дослідження, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) або пряме визначення антитіл методом флуоресценції для виявлення Bordetella pertussis дають позитивний результат.
Пацієнти з ХСН можуть кашляти, а також мають інші симптоми і ознаки, наприклад, задишку під час фізичного навантаження, ортопное, хрипи при обстеженні легень, периферійні набряки, підвищений тиск у яремній вені, а також кардіальні порушення в анамнезі.
При ХСН на рентгенограмі грудної клітки виявляється легеневий венозний застій, а також іноді кардіомегалія.
Аспірація при рефлюкс-езофагіті може спричиняти непродуктивний кашель, зазвичай хронічний за своєю природою. Печія та біль у грудній клітці, характерні для рефлюкса, можуть допомогти диференціювати це захворювання від гострого бронхіту. Якщо наявне свистяче дихання, часто воно спостерігається лише справа, де, як правило, локалізується аспірація.
При ендоскопії верхніх відділів ШКТ може виявлятися запалення стравоходу або ерозії з рефлюксом. рН-моніторинг дозволяє виявити кислоту в дистальній частині стравоходу.
Вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів часом складно відрізнити від гострого бронхіту. Насправді, гострий бронхіт пропонують називати «грудною застудою», щоб звернути увагу, що вірусний бронхіт часто є лише наслідком поширення захворювання з верхніх дихальних шляхів у нижні. Продуктивний кашель унаслідок застуди може бути наслідком запалення трахеї, бронхіального дерева або синдрому постназального затікання при інфекції верхніх дихальних шляхів.
Відсутні.
Кашель ≥8 тижнів (зазвичай сухий).
Неприємні відчуття в горлі – ключова діагностична ознака.
Синдром постназального затікання.
Обстеження ротоглотки: задня стінка ротоглотки та місцеві структури верхніх дихальних шляхів мають вигляд бруківки.
Відповідь на емпіричну схему лікування антигістамінними засобами першого покоління плюс деконгестанти протягом 2 тижнів.
Деякі лікарські засоби та контакти з навколишнім середовищем також можуть виступати причиною гострого кашлю. До них належать використання інгібіторів АПФ або вплив пилу і хімічних речовин під час професійної діяльності. У багатьох випадках при використанні інгібіторів АПФ кашель є непродуктивним. Якщо розглядати вплив професійних чинників, серед симптомів спостерігається лише кашель, при цьому системні ознаки, наприклад, лихоманка, головний біль, в'ялість, відсутні.
Відсутні. Діагноз необхідно встановлювати на основі даних анамнезу про можливі контакти з чинниками, здатними спричинити кашель.
Симптоми наявні протягом >30 днів. Можуть спостерігатися кровохаркання та/або системні ознаки, наприклад, втрата маси тіла або відсутність апетиту.
При проведенні КТ або рентгенографії грудної клітки може виявлятися ураження.
При бронхоскопії може виявлятися бронхіальне ураження.
Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності