Procedural videos

Катетеризація периферійної вени: анімаційне відео

Необхідне обладнання

  • Рукавички (для виконання катетеризації у пацієнтів з групи високого ризику варто одягти поліетиленовий хірургічний костюм і спеціальні окуляри)

  • Антисептичні серветки (70% спиртовий розчин 2% хлоргексидину глюконат)

  • Джгут (в ідеалі одноразовий)

  • Внутрішньовенний катетер відповідного калібру

  • Комплект пов’язок для фіксування катетера (зазвичай прозорих)

  • Шприц та 0,9% розчин натрію хлориду для промивання

  • Безголковий конектор (на вибір)

  • Бавовняні або марлеві кульки

  • Контейнер для гострих предметів

Протипоказання

Не слід проводити внутрішньовенну катетеризацію без нагальної потреби чи прогнозованої потреби у внутрішньовенному доступі. Не кожному пацієнту, який перебуває у лікарні, потрібно проводити катетеризацію, хоча під час будь-якої гострої госпіталізації у випадку невідкладної ситуації потрібне раннє встановлення внутрішньовенного доступу.

Ділянки, яких слід уникати під час проведення катетеризації:

  • Анатомічна табакерка

  • Ділянки артеріовенозних фістул на руках (наприклад, у пацієнтів, яким виконують гемодіаліз)

  • Ділянки порушеного лімфовідтоку (наприклад, рука після хірургічного втручання у пахвовій ділянці)

  • Ділянки запалення підшкірної клітковини чи опіків

  • Дрібні вени нижніх кінцівок і стоп, особливо у пацієнтів з діабетом

  • Ділянки з ознаками захворювання периферійних судин, варикозного розширення вен, венозної гіпертензії чи набряку

  • Поверхні суглобів.

Показання

Внутрішньовенні катетери застосовують для болюсного введення або тривалої інфузії розчинів і лікарських засобів. Під час первинного оцінювання тяжкохворого пацієнта внутрішньовенна катетеризація певною мірою стає частиною алгоритму ABCDE. Забезпечивши прохідність дихальних шляхів (A) і дихання (B), слід провести оцінювання кровообігу (C) зі встановленням щонайменше одного внутрішньовенного доступу. Зазвичай для цього потрібні дві канюлі великого діаметру (14G–16G), по одній у кожній ліктьовій ямці.

Ускладнення

  • Синці/гематоми: виявляють досить часто, особливо після невдалих або різких спроб катетеризації

  • Інфікування місця катетеризації: навколо місця введення може виникнути целюліт, що в деяких випадках може прогресувати до системного сепсису

  • Зміщення (у тканини): катетер може зміститися з вени; у такому разі його видаляють і встановлюють новий

  • Екстравазація: якщо катетер було неправильно встановлено, введені розчини та препарати можуть накопичуватися під шкірою, що викликає дискомфорт у пацієнта, а в деяких випадках призводить до некрозу тканин

  • Тромбофлебіт: запалення стінки вени та її тромбоз, за якого потрібно видалити катетер

  • Блокада: тромби чи накопичення продуктів інфузії можуть зумовити оклюзію катетера. У деяких випадках це можна вирішити за допомогою промивання канюлі фізіологічним розчином, але може виникнути потреба у видаленні канюлі

  • Артеріальна пункція: визначається пульсуючим надходженням крові в камеру канюлі та з кінця канюлі після вилучення голки. Артеріальна пункція може бути дуже болючою та призвести до ішемії дистальних кінцівок. У такому разі ви маєте негайно видалити канюлю, зняти джгут і сильно притиснути місце пункції.

  • Пошкодження периферичних нервів: трапляється рідко Негайно видалити канюлю у випадку розвитку у пацієнта парестезія чи оніміння біля місця встановлення канюлі. 

Подальший догляд

Якщо встановлення катетера не пройшло успішно, тобто без опору голці, потовщення чи почервоніння, можливе неправильне місце встановлення катетера. Видаліть канюлю та завжди використовуйте нову за іншої спроби. Притискання у місці невдалої катетеризації мінімізує утворення синців і кровотечу. Після успішного встановлення катетера під’єднайте його у разі потреби до інфузійної системи.

Навколо місця введення може виникнути запалення. Слід періодично оглядати ділянки внутрішньовенної катетеризації на предмет ознак інфікування, як-от почервоніння або наявність виділень. Для сприяння цьому у більшості пов’язок для канюль застосовують прозорі матеріали.

Відповідно до сучасних правил профілактики інфекції, катетери у периферійних венах не слід залишати на ділянці введення довше 72 годин. Але за даними Кокранівського огляду 2015 року не доведено, що планова заміна катетерів кожні 72–96 годин попереджає виникнення катетер-асоційованих інфекцій кровотоку або зменшує частоту розвитку флебіту більш ефективно, аніж видалення катетера за клінічними показаннями (наприклад, у разі запалення, інфільтрації чи тромбозу катетера).[78]

Якщо у місці канюляції розвивається інфекція, видаліть канюлю, негайно візьміть мазки та кров для бактеріологічного дослідження перед початком введення антибіотиків.