Прогноз

Більшість ВІЛ-інфікованих осіб здатні регулювати реплікацію вірусу протягом багатьох років шляхом ефективної імунної відповіді; однак, враховуючи можливості сучасної сильнодійної комбінованої антиретровірусної терапії (АРТ), рекомендовано проводити АРТ у всіх ВІЛ-інфікованих людей без контролю результатів численних досліджень крові та клінічного обстеження хворих, яким не проводять терапію. Без АРТ з часом виникає стійке зниження рівня CD4 Т-лімфоцитів та повільне руйнування імунітету, що призводить до поступового розвитку системних симптомів із виникненням опортуністичних інфекцій та злоякісних пухлин. Хвороба може прогресувати, проходячи через кожну стадію патології послідовно, але в багатьох випадках хвороба може і пропускати деякі з них, переходячи на більш прогресивні стадії. Пацієнти не повертаються на попередню стадію, навіть за умови відповідного лікування.

АРТ знижує реплікацію ВІЛ до рівнів, які неможливо виявити за допомогою лабораторних аналізів. Це дозволяє відновити навіть ускладнений імунний дефіцит до безпечного рівня в переважної кількості пролікованих осіб з відновленням і підтримкою стану здоров'я навіть за умови наявності прогресуючого і стабільного фатального синдрому. АРТ може також знизити рівень передачі ВІЛ та запобігає зараженню після контакту з кров'ю або після статевого контакту (постконтактна профілактика). Оскільки АРТ проводиться для всіх ВІЛ-інфікованих за замовчуванням, ефект від супресії вірусу буде стійкішим. Низька чутливість є найбільш поширеною причиною неуспішності схеми лікування внаслідок розвитку резистентності до лікарських препаратів, що призводить до прогресування реплікації і стійкого ушкодження імунної системи. У таких умовах необхідно призначити нову схему лікування з використанням препаратів, до яких резистентність не зареєстрована, і які в разі правильного прийому обумовлюють супресію вірусу. Головною метою лікування ВІЛ-інфекції є максимальне пригнічення реплікації вірусу, достатнє для профілактики мутацій вірусу з формуванням резистентності, а формування довгострокової чутливості без переривання терапії є ключовою необхідністю для забезпечення ефективності всіх схем лікування ВІЛ-інфекції.[91]

Більшість пацієнтів, які отримують АРТ, досягають вірусологічної супресії протягом 3–6 місяців. Рівень вірусної віддачі з роками знижувався, а ризик знижувався зі збільшенням тривалості вірусної супресії. Британське когортне дослідження, в якому взяли участь понад 16000 ВІЛ-позитивних осіб, показало, що значна частина пацієнтів, які отримують АРТ, не будуть переживати вірусну віддачу протягом життя (приблизно 1% чоловіків, що мають статеві контакти з чоловіками віком 45 років і старше, переживали вірусну віддачу упродовж року).[92] Рівень вірусної супресії в США майже потроївся з 32% 1997 року до 86% 2015 року, переважно завдяки поліпшенню схем АРТ за останні роки.[93]

Рівень смертності від усіх причин у перші 3 роки після початку АРТ знижується. Зазначений показник був нижчим серед тих, хто почав лікування в період з 2008 до 2010 року, порівняно з тими, хто почав терапію в період з 2000 до 2003 року. Ймовірно, це пов’язано з такими факторами, як наявність менш токсичних препаратів, поліпшення дотримання схем приймання препаратів і краще ведення супутніх захворювань. Очікувана тривалість життя після початку АРТ з часом покращилася.[94] Тривалість життя збільшилася приблизно до 63–67 років (залежно від країни та статі) для пацієнтів віком від 20 років, які розпочали терапію в період з 2008 до 2010 років; однак вона все ще нижча, ніж у загальній популяції.[95] Смертність від раку серед осіб з ВІЛ-інфекцією значно вища, ніж серед населення США в цілому. Приблизно 10% смертей виникають через рак, найчастіше неходжкінську лімфому, рак легенів і печінки.[96]

Невелика частина людей може контролювати вірусне навантаження при ВІЛ без відповідної антиретровірусної терапії. Багато з них мають низький або невизначений рівень вірусного навантаження і достатньо збережений рівень CD4 Т-лімфоцитів протягом багатьох років. Дане явище спостерігається лише у частини пацієнтів, і, очевидно, воно обумовлено сильним імунітетом до ВІЛ. Однак, навіть у таких пацієнтів відмічаються переваги послідовного і безперервного використання АРТ.

Два випадки ремісії були зареєстровані у пацієнтів з ВІЛ-1-інфекцією після трансплантації стовбурових клітин донорськими стовбуровими клітинами від осіб з гомозиготною мутацією в ВІЛ-корецепторі CCR5. Останній  випадок захворювання був зареєстрований у Великобританії в березні 2019 року, через десять років після першого випадку. Чоловік перебував у стані ремісії протягом 18 місяців після перенесеної алогенної трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин з приводу лімфоми Ходжкіна з використанням клітин донора CCR5Δ32/Δ32 і потім припинення АРТ. Хоча ці випадки допомагають в подальших дослідженнях ВІЛ, клінічні наслідки на сьогодні невідомі, але підтримують розробку стратегій з утримання ремісії ВІЛ, заснованих на запобігання експресії CCR5.[97]

[98]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності