Анамнез і фізикальне обстеження

Ключові діагностичні чинники

Ключові фактори ризику ВІЛ-інфікування включають переливання крові ВІЛ-інфікованих, внутрішньовенне введення наркотиків, наявність незахищених гомо- і гетеросексуальних контактів, а також пошкодження шкіри контамінованою голкою.

Лихоманка і нічні потовиділення нез’ясованої етіології, що тривають понад 1 місяць (без жодної відповіді на антибіотики), дають змогу запідозрити 3-тю стадію захворювання за класифікацією ВООЗ. Зазначені симптоми можуть свідчити про наявність туберкульозу, який потрібно виключити. В ендемічних районах необхідно виключити малярію.[56]

Неконтрольоване зниження маси тіла невизначеної етіології менше ніж на 10% від попередньої ваги є симптомом 2 стадії хвороби за ВООЗ. Зниження маси тіла більше ніж на 10% або зниження показників ІМТ до 18,5 свідчить про важче імунологічне ураження (стадія 3 за ВООЗ).[56] Зменшення маси тіла може виникнути через недоїдання, туберкульоз і ВІЛ-асоційовану кахексію.[56]

Висип може виникати під час ВІЛ-інфекції, тому особливу увагу слід приділяти симптомам на шкірі. Висип є найчастішим симптомом 2 стадії захворювання за ВООЗ: в тому числі оперізуючий лишай, себорейний дерматит, гнійно-папульозний висип, а також грибкова інфекція шкіри та нігтів (дерматомікоз або оніхомікоз).[56]

Необхідно ретельно оглядати порожнини рота. Кандидозний стоматит і волосиста лейкоплакія порожнини рота дають змогу запідозрити 3-тю стадію захворювання за ВООЗ.

Рецидивуючі болючі афтозні виразки в порожнині рота свідчать про 2 стадію інфекції за ВООЗ, як і ангулярний хейліт (тріщини в ділянці кутиків рота по причині грибкової інфекції).[56]com.bmj.content.model.Caption@448174e8[Figure caption and citation for the preceding image starts]: Кандидоз порожнини рота у пацієнта з ВІЛБібліотека зображень у сфері охорони здоров'я (БЗОЗ) [Citation ends].

Діарея невизначеної етіології тривалістю більше 1 місяця (патоген не виявлений) свідчить про 3 стадію захворювання за ВООЗ.[56]

Втрата ваги невизначеної етіології (>10% від маси тіла) і кахексія в сукупності із симптомами лихоманки неясної етіології (тривалістю довше 1 місяця) або хронічної діареї неясної етіології (тривалістю довше 1 місяця) свідчать про синдром ВІЛ-кахексії, розвиток СНІДу (4 стадія за ВООЗ).[56]

Депресія і тривожні стани є частими симптомами у ВІЛ-інфікованих осіб. Зміни психічного стану або свідомості можуть бути спричинені органічними порушеннями на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції (стадія 4 за ВООЗ). Потрібно виключити токсоплазмоз та криптококову інфекцію. За відсутності інших можливих причин, випадки втрати свідомості та моторної функції можуть бути пов'язані з ВІЛ-асоційованою енцефалопатією.[56]

Потрібно з’ясувати факт наявності в анамнезі нещодавніх випадків госпіталізації щодо лікування інфекційних захворювань, зокрема бактеріальні хвороби (за типом пневмонії, менінгіту, інфекції кісток або суглобів, важкого запального захворювання органів тазу, септицемії), туберкульоз (ТБ), грибкові та вірусні інфекції.

Бактеріальні інфекції і легеневий туберкульоз є ознаками 3 стадії захворювання за ВООЗ. Рецидивуюча бактеріальна пневмонія є ознакою 4 стадії захворювання за ВООЗ, як і наявність інших видів пневмоній, таких як пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii, або позалегеневий туберкульоз.

Грибкові інфекції за типом кандидозу стравоходу і криптококового менінгіту свідчать про 4 стадію захворювання, як і вірусні інфекції за типом цитомегаловірусного ретиніту.[2][56]

Ризик розвитку туберкульозу підвищується при погіршенні пригнічення імунної системи. Якщо у ВІЛ-пацієнта наявні симптоми туберкульозу (наприклад, кашель, втрата ваги, лихоманка і нічне потовиділення), і/або в анамнезі наявні факти контакту з туберкульозом, туберкульоз необхідно виключити шляхом дослідження 2 зразків мокротиння на мазки і прямої мікроскопії і/або посіву на культуру та рентген-дослідження грудної клітки (на предмет інфільтратів, порожнин чи ексудату). При важкій імуносупресії, туберкульоз може бути наявний і без позитивних результатів дослідження мокротиння (мазок-негативний туберкульоз)[2][56]

Пацієнтів необхідно обстежити на предмет будь-яких супутніх патологій, які можуть впливати на прогресування хвороби і вибір лікування. Наприклад, у пацієнтів із патологією нирок необхідно проводити корекцію доз антиретровірусної терапії. У пацієнтів із туберкульозом якнайшвидше необхідно розпочати лікування туберкульозу, а у пацієнтів із опортуністичними інфекціями потрібно розпочати лікування інфекції паралельно з антиретровірусною терапією (АРТ). Початок АРТ з врахуванням ОІ залежить від конкретної форми ОІ. Для пацієнтів з хронічними захворюваннями, як-от діабет чи серцева патологія, необхідно проводити консультацію разом із суміжними спеціалістами. Потрібно враховувати можливість взаємодії препаратів для лікування суміжних патологій та АРТ.

У всіх частинах світу ВІЛ-інфекція в основному поширюється шляхом статевого акту. У зв'язку з цим поточна оцінка сексуальної активності і ризику зараження ЗПСШ має проводитися регулярно для всіх пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.

Безболісні збільшені лімфатичні вузли в 2-х або більше несуміжних ділянках величиною більш, ніж 1 см тривалістю більше 3-х місяців.[56]

Саркома Капоші може проявлятися у вигляді рожевої або фіолетової плями на шкірі або в роті. Це ознака СНІД-підтвердженого стану.[56]

Хронічна герпесна інфекція, тобто наявність прогресуючих болючих генітальних або анальних виразок тривалістю більше 1 місяця свідчить про СНІД-підтверджену патологію.[56] Інші ЗПСШ, пов'язані з ВІЛ-інфекцією, включають сифіліс, хламідіоз і гонорею.

Спостерігається при 3 стадії захворювання за ВООЗ.[56] Рівень вагінальної колонізації Candida вищий у жінок із ВІЛ-інфекцією.[62]

Спостерігається на 2 стадії захворювання за ВООЗ.[56] СНІД-підтверджувальною патологією є лише та, яка має мультидерматомне поширення.

Головний біль може свідчити про захворювання центральної нервової системи (ЦНС). Головний біль разом з вогнищевими ознаками та симптомами ураження ЦНС свідчать про токсоплазматичну інфекцію (стадія 4 за ВООЗ). За наявності супутніх гострих симптомів менінгізму головні болі можуть свідчити про бактеріальний менінгіт (стадія 3 за ВООЗ). Вони разом із незначними хронічними симптомами менінгізму можуть вказувати на криптококовий менінгіт (стадія 4 за ВООЗ).[56] Також можуть бути пов'язані із лімфомою.

Однак у більшості випадків ВІЛ-асоційований менінгіт пов'язаний з головними болями без симптомів ригідності м'язів шиї і з або без лихоманки.

Погана гігієна порожнини рота з розхитуванням зубів, кровоточивістю ясен і неприємним запахом вказують на наявність гінгівіту або періодонтиту, 3 стадія захворювання за ВООЗ.[56]

Потребує екстреної медичної допомоги та негайного втручання у разі цитомегаловірусного ретиніту.

Це клінічні особливості пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii. Вона рідко зустрічається у пацієнтів із кількістю CD4 лімфоцитів >200 клітин/мікролітр. Проявляється задишкою з кількома клінічними симптомами. Після лікування необхідно буде проводити постійну вторинну профілактику, а всім пацієнтам із рівнем CD4 лімфоцитів <200 клітин/мкл або на 3 чи 4 стадіях захворювання необхідно запропонувати профілактику з використанням триметоприму/сульфаметоксазолу (ко-тримоксазол) або дапсону.

Інші діагностичні чинники

Прийом ін'єкційних наркотиків та спільних інфікованих голок є фактором ризику ВІЛ-інфікування, а також таким, що перешкоджає ефективному лікуванню ВІЛ-інфекції.

Може бути пов'язана з ВІЛ-інфекцією або з впливом інших препаратів чи токсинів. Важливо визначити етіологію хвороби, оскільки деякі препарати для антиретровірусної терапії можуть викликати периферичну нейропатію.

Спостерігається на 4 стадії захворювання за ВООЗ.[56]

Може свідчити про гострий синдром ВІЛ, опортуністичні інфекції або злоякісні новоутворення, наприклад лімфома.

Блювота, ригідність потиличних м'язів і світлобоязнь можуть свідчити про бактеріальний або вірусний менінгіт; крім того реєстрація менінгеальних ознак (менінгізму) є менш характерною для грибкового менінгіту. Однак у більшості випадків ВІЛ-асоційований менінгіт пов'язаний з головними болями без симптомів ригідності м'язів шиї і з або без лихоманки.

Чинники ризику

67 інфекцій/10000 випадків контакту з джерелом інфікування, у якого реєструється факт наявного вірусного навантаження.[19]

50 інфекцій/10000 випадків контакту з джерелом інфікування, за якого реєструється факт наявного вірусного навантаження.[20][21]

10 інфекцій/10000 випадків контакту з джерелом інфікування, за якого реєструється факт наявного вірусного навантаження.[20][21]

30 інфекцій/10000 випадків контакту з джерелом інфікування, за якого реєструється факт наявного вірусного навантаження.[22]

Рівень РНК ВІЛ під час пологів незалежно пов'язаний із ризиком передачі.[23]

Дані досліджень, які оцінюють зв’язок між інфікуванням ВІЛ та ін’єкційними контрацептивами, що містять тільки прогестин, зокрема депо медроксипрогестерону, свідчать про можливе підвищення ризику зараження ВІЛ у пацієнтів, які використовують ці типи контрацептивів, можливо через гормональноопосередковані зміни епітелію піхви. Однак результати досліджень є суперечливими.[24] 

Американські центри з контролю та профілактики захворювань (ЦКЗ) рекомендують застосовувати імплантати, таблетки, які містять лише прогестин, та комбіновані гормональні контрацептиви без обмежень у жінок з високим ризиком інфікування ВІЛ.[25] Як ЦКЗ, так і Всесвітня організація охорони здоров’я вважають, що переваги депо медроксипрогестерону переважать будь-які теоретичні або можливі ризики, і що жінкам з високим ризиком зараження ВІЛ не потрібно відмовляти в зазначеному лікуванні.[25][26]

Наявні дані свідчать про те, що інфекція, спричинена ВПГ-2, може збільшити ризик інфікування ВІЛ.[27]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності