Жовта гарячка

Стан, який підлягає реєстрації, є ендемічним у Південній Америці, на Карибських островах та Африці. Наразі спалах у Бразилії викликав занепокоєння регіонального поширення на інші країни, а також поширення інфікованими мандрівниками, які повертаються додому.

Інфекція може бути безсимптомною або спричинити двофазне захворювання з різноманітними симптомами від неспецифічного слабко вираженого фебрильного захворювання до потенційно смертельної геморагічної гарячки.

Діагностика ґрунтується на результатах молекулярних і серологічних аналізів з урахуванням клінічної картини, епідеміологічних чинників і вакцинацій в анамнезі.

Оскільки спеціальна противірусна терапія відсутня, лікування симптоматичне. Доступні безпечні й ефективні вакцини.

Вірусна геморагічна лихоманка, яку спричиняє флавівірус, що переноситься самками комарів Aedes або Haemagogus Ендемічними регіонами є Південна Америка, Карибські острови й Африка, де вірус продовжує з’являтись протягом останніх 2 десятиліть.[1]Barnett ED. Yellow fever: epidemiology and prevention. Clin Infect Dis. 2007;44:850-856. http://cid.oxfordjournals.org/content/44/6/850.full http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17304460?tool=bestpractice.com [2]Monath TP. Yellow fever: an update. Lancet Infect Dis. 2001;1:11-20. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11871403?tool=bestpractice.com Клінічні прояви захворювання можуть варіюватися від вираженого неспецифічного захворювання до геморагічної гарячки і смертельного випадку.

WHO: yellow fever external link opens in a new window

CDC: yellow fever external link opens in a new window