Поліомієліт

Дата останнього перегляду: 6 Лютий 2021

Дата останнього оновлення: 05 Бер 2019

Перебіг переважно безсимптомний. У разі вираженої клініки найпоширенішим проявом є незначне захворювання ШКТ.

Гострий в'ялий параліч (ГВП), або паралітичний поліомієліт, є патогномонічним проявом розгорнутої клініки захворювання. У меншої частини уражених пацієнтів ГВП прогресує до бульбарного паралічу та дихальної недостатності, які загрожують життю.

Постмієлітний синдром може виникнути через багато років після початкового захворювання і проявляється загальною слабкістю та втомою в групах м'язів, які були уражені під час гострого епізоду.

Специфічне лікування поліовірусної інфекції або постмієлітного синдрому відсутнє і складається в основному із підтримувальної терапії.

Рання фізіотерапія є ключовою у максимізації та відновленні функції кінцівок при паралітичному поліомієліті та постмієлітному синдромі.

Наріжними каменями ініціатив з подолання поліомієліту є оральні вакцини, що містять атенуйований поліовірус (OPV) (Sabin) і використовуються в ендемічних країнах із спалахами захворювання та в країнах, які нещодавно вважалися вільними від поліомієліту, та інактивована поліовірусна вакцина (IPV) (Salk) у решті країн світу, де ризик вакцин-асоційованого поліомієліту вважається вищим, ніж ризик природної інфекції.

Визначення

Поліомієліт поширюється через передачу поліовіруса - ентеровіруса, що зазвичай відбувається фекально-оральним шляхом.[1] Стан може маніфестувати як незначне захворювання, яке зазвичай уражає ШКТ, або ж у "великій" формі, яка характеризується гострим в'ялим паралічем (ГВП). 95% поліовірусних інфекцій протікають безсимптомно. Класичний клінічний синдром при поліомієліті проявляється асиметричним паралічем уражених кінцівок (переважно нижніх). Специфічне лікування як і природній резервуар захворювання відсутні, що робить вакцинацію та глобальне подолання інфекції головними пріоритетами Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).[2]