Гостра респіраторна недостатність

Виникає внаслідок гострого або хронічного порушення газообміну між легенями та кров’ю, що призводить до гіпоксії, з гіперкапнією чи без неї.

У пацієнтів можуть бути такі симптоми: задишка, тривожний стан, дезорієнтація, тахіпное, порушення серцевої функції та зупинка серця. Пригнічення ЦНС може бути результатом недостатньої оксигенації крові та життєво важливих органів або надмірного накопичення вуглекислого газу.

Пульсоксиметрія, рентгенографія грудної клітки, аналіз газів крові, моніторинг парціального тиску вуглекислого газу в кінці видиху (капнометрія) є ключовими діагностичними тестами.

Початкове лікування передбачає забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів та усунення обструкції. Деякі пацієнти потребують додаткового введення кисню та штучної вентиляції легень одночасно з невідкладною діагностикою основного захворювання або патологічного стану, що викликав дихальну недостатність

Інтубація трахеї та штучна вентиляція легень застосовуються коли інші інвазійні прийоми виявилися неефективними.

У цій темі розглянуто гостру дихальну недостатність у пацієнтів старше 12 років.

Гостре порушення газообміну між легенями та кров’ю, що призводить до гіпоксії, з гіперкапнією чи без неї (наприклад, унаслідок гострої декомпенсації хронічного легеневого захворювання). Гіпоксемічна дихальна недостатність (дихальна недостатність 1 типу) – це гіпоксія без гіперкапнії, за якої парціальний тиск кисню в артеріальній крові (PaO2) становить <8 кПа (<60 мм рт. ст.) під час дихання кімнатним повітрям на рівні моря. Гіперкапнічна дихальна недостатність (дихальна недостатність 2 типу) – це гіпоксія, за якої парціальний тиск вуглекислого газу в артеріальній крові (PaCO2) становить >50 мм рт. ст. під час дихання кімнатним повітрям на рівні моря.