Виявлення еозинофілії

Еозинофілія визначається як підвищення в периферичній крові кількості еозинофілів. Верхня межа норми зазвичай становить 0,6 × 10⁹/л (600/мікролітр), але вона є нижчою (близько 0,4 × 10⁹/л [400/мікролітр]), якщо виключено людей з незначною алергією. Немає етнічних особливостей для коливання нормальної кількості еозинофілів, як і немає фізіологічних причин для їх підвищення.[1]Bain BJ. Blood cells: a practical guide. 5th ed. Oxford: Wiley-Blackwell; 2015.

Причини еозинофілії

Найчастіші причини еозинофілії залежать від соціоекономічних та географічних факторів. В країнах, що розвиваються, найчастішою причиною є паразитарні інфекції (також паразитарні інфекції є причиною значної кількості випадків еозинофілії у всьому світі), тоді як в розвинутих країнах основною причиною є алергія. Нечасті й рідкісні причини є також важливими, оскільки еозинофілія може бути наслідком серйозного основного захворювання.

Гіпереозинофілія

Терміни еозинофілія та гіпереозинофілія не мають жодного точного визначення. Тим не менше, чим вища кількість еозинофілів, тим швидше потрібно визначити причину, по-перше, тому що основне захворювання може потребувати окремого лікування, а по-друге, тому що гіпереозинофілія може призводити до пошкодження тканин, що може загрожувати життю. Якщо еозинофіли масивно дегранулюються, пошкодження тканин найімовірніше відбувається завдяки ферментам, цитотоксичним білкам та вивільненим цитокінам.

Обстеження при еозинофілії

Обстеження, при виявленні еозинофілії традиційно мають включати збір клінічного анамнезу, фізикальний огляд, лабораторні та інші методи дослідження, враховуючи імовірні причини у конкретного пацієнта.