Резюме
Тахікардія, що загалом визначається як частота серцевих скорочень >100 уд./хв, може бути нормальною фізіологічною відповіддю на системний процес або проявом основного захворювання.[1][2] Нормальна частота серцевих скорочень варіює з віком. У немовлят нормальний синусовий ритм становить від 110 до 150 уд./хв, а з віком він поступово знижується.[3]
Класифікація тахіаритмій
Для систематизації та оцінки тахікардій корисними є декілька методів класифікації тахіаритмій. А саме наступні: синусові або несинусові причини; передсердна чи шлуночкова аритмія; тахікардії зі звуженими чи розширеними комплексами; регулярні чи нерегулярні аритмії; і класифікація за локалізацією.[1]
Синусові або несинусові причини:
Синусова тахікардія є розповсюдженою причиною тахікардії і може помилково прийматися за аритмію. Діагноз залежить від морфології зубця P та умов, за яких вона виникає. Оскільки кожен імпульс походить із синоатріального вузла, на ЕКГ зубець P буде виявлятися перед кожним комплексом QRS при нормальній вісі зубця P. У більшості випадків вторинні причини синусової тахікардії можна визначити. Для визначення того, чи відповідає синусовий ритм клінічній ситуації, важливою є ретельна оцінка. За синусову тахікардію можна помилково прийняти інші надшлуночкові аритмії, серед них тріпотіння передсердь, зокрема при швидкій тахіаритмії (коли зубці P важко розрізнити або коли ектопічне передсердне вогнище знаходиться поблизу синоатріального вузла, наприклад, поблизу верхньої порожнистої вени або термінального гребня).
Передсердна чи шлуночкова аритмія:
Від того, чи виникає аритмія в передсердях, чи в шлуночках, зазвичай залежить, чи комплекс QRS широкий, чи вузький, а також від передсердно-шлуночкового співвідношення. Передсердна аритмія зазвичай передається на шлуночки через систему Гіса-Пуркіньє, що призводить до появи вузьких комплексів QRS. Деяке накладання може виникати у випадку, коли відмічається аберантне проведення електричних імпульсів (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса) і одночасно використовуються протиаритмічні препарати, які можуть уповільнювати провідність (блокатори натрієвих каналів). Якщо зубці P помітні, передсердно-шлуночкове співвідношення становить <1, то це з високою імовірністю вказує на шлуночкову аритмію, тоді як співвідношення >1 з високою імовірністю вказує на передсердну аритмію. Передсердно-шлуночкове співвідношення 1:1 може бути як при передсердній, так і при шлуночковій аритмії.
З вузьким чи широким комплексом QRS:
Класифікація може також базуватися на тому, чи це вузько- (комплекс QRS <120 мс) або широко- (комплекс QRS >120 мс) комплексна тахікардія. Вузько-QRS-комплексна тахікардія вказує на антеградну провідність, а відтак і на те, що деполяризація шлуночків відбувається через атріовентрикулярний (АВ) вузол та систему Гіса-Пуркіньє. Широко-комплексна тахікардія вказує на те, що провідність через шлуночки проходить більш повільними зв'язками між міоцитами (через додатковий шлях проведення, оминаючи АВ-вузол, або виникає в шлуночках) і може спостерігатися навіть при синусовому ритмі. Проте передсердна тахіаритмія, яка проводиться аберантно, може проявлятися широко-комплексною тахікардією.
[Figure caption and citation for the preceding image starts]: Синусовий ритм із передчасним збудженнямЗ колекції Robert W. Rho, MD; використано з дозволу автора [Citation ends].
[Figure caption and citation for the preceding image starts]: Синусовий ритм із передчасним збудженням (детально)З колекції Robert W. Rho, MD; використано з дозволу автора [Citation ends].
Регулярний або нерегулярний ритм:
Регулярний чи нерегулярний ритм легко визначити клінічно, і це може допомогти у встановленні діагнозу тахіаритмії. Нерегулярний ритм визначається як варіабельність інтервалу R-R понад 30 мс. Загалом до вузько-комплексних аритмій з нерегулярним ритмом відносять: фібриляцію передсердь, тріпотіння передсердь із варіабельною провідністю та мультифокальну передсердну тахікардію. Широко-комплексна тахікардія з нерегулярним ритмом може бути зумовлена попередньо існуючою фібриляцією передсердь (що пояснюється наявністю обхідного шляху з швидким антероградним проведенням), поліморфною вентрикулярною тахікардією та фібриляцією передсердь або мультифокальною передсердною тахікардією з аберантним проведенням.
Місце походження:
Тахіаритмії можна класифікувати залежно від місця походження: передсердні, з перехідної зони або шлуночкові.
Передсердні імпульси характеризуються початковою деполяризацією передсердь, яка виникає з єдиного джерела, наприклад, синусова тахікардія або передсердна тахікардія; при появі макро re-entry довкола анатомічної перешкоди, наприклад, при типовому передсердному тріпотінні; або внаслідок множинних хвиль re-entry, як при фібриляції передсердь.
Аритмії, що виникають в ділянці з'єднання передсердь та шлуночків (АВ вузол та/або проксимальна частина пучка Гіса), як-от атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія або вузлова ектопічна тахікардія, характеризуються деполяризацією шлуночків та ретроградним збудженням передсердь (якщо воно відбувається) і проявляються негативним зубцем P.
Аритмії, які походять зі шлуночків, можуть виникати із дистальних відділів системи Гіса-Пуркіньє або ж з міокарда шлуночків. Місце походження всередині шлуночка в подальшому визначає деякі аритмії у межах шлуночків. Прикладами є правошлуночкова тахікардія з вихідного тракту та шлуночкова реципрокна тахікардія з ныжки пучка Гіса. Гемодинамічна стабільність не є допоміжним фактором у диференціальній діагностиці передсердних та шлуночкових аритмій. Деякі випадки шлуночкової тахікардії спочатку можуть бути гемодинамічно стабільними. Неправильна діагностика та невідповідне лікування (наприклад, блокаторами кальцієвих каналів) можуть мати катастрофічні наслідки.
Якщо пацієнт з широко-комплексною тахікардією проходить обстеження, але остаточний діагноз не встановлено, важливо вважати аритмію шлуночковою тахікардією доти, доки не буде доведено інше.
Епідеміологія
Синусова тахікардія є найпоширенішою причиною тахікардії, оскільки вона зазвичай є нормальною фізіологічною відповіддю на емоційну або фізичну стимуляцію.
Фібриляція передсердь є найпоширенішою аритмією у клінічній практиці, її теоретична поширеність у загальній популяції становить від 0,4 до 1% і зростає з віком.[4] До 9% пацієнтів віком 80 років і старше мають фібриляцію передсердь.[4] Оскільки частка людей похилого віку серед населення зростає, то кількість фібриляцій передсердь з високою імовірністю значно підвищиться.
Поширеність тріпотіння передсердь становить 88 випадків на 100 тис. людей на рік; воно більш характерне для чоловіків, зі збільшенням віку, а також для осіб із серцевою недостатністю або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ).[5] За оцінками, його частота у 2,5 рази більша, порівняно з пароксизмальною суправентрикулярною тахікардією (ПСВТ).
ПСВТ визначається як періодична надшлуночкова тахікардія (атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія, атріовентрикулярна реципрокна тахікардія або передсердна тахікардія) і має захворюваність 36 випадків на 100 тис. людей на рік та поширеність 2,29 на 1000 людей.[6] Імовірність розвитку ПСВТ у жінок у 2 рази вища, а поширеність серед людей віком старше 65 років у п'ять разів більша, ніж серед молодших осіб. У більшості випадків надшлуночкова тахікардія зумовлена АВ-вузловою реципрокною тахікардією (60% випадків); решта є наслідком реципрокної АВ-тахікардії (30%) та передсердної тахікардії (10%).[7]
Поширеність неадекватної синусової тахікардії недостатньо вивчена, і, ймовірно, механізми, що лежать в її основі, є багатофакторними, але пацієнти часто молоді (віком від 15 до 50 років), жіночої статі, а також часто є медичними працівниками.[1][2][8]
Поширеність шлуночкової тахіаритмії значно залежить від типу та тривалості. У пацієнтів з ІМ в анамнезі захворюваність на частота розвитку мономорфної шлуночкової тахікардії залежить від розміру інфаркту та функції лівого шлуночка загалом.
Диференційний діагноз
ПОШИРЕНИЙ
- Синусова тахікардія
- Гостра фібриляція передсердь
- Хронічна фібриляція передсердь
- Тріпотіння передсердь
- Передсердна тахікардія
- АВ-вузлова тахікардія за механізмом re-entry
- АВ-реципрокна тахікардія/синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта
- Мультифокальна передсердна тахікардія
- Вузлова ектопічна тахікардія
- Мономорфна шлуночкова тахікардія після інфаркту міокарда
- Мономорфна шлуночкова тахікардія з неішемічною кардіоміопатією
- Фібриляція шлуночків
- Поліморфна шлуночкова тахікардія з нормальним інтервалом QT
- Ідіопатична шлуночкова тахікардія: структурно нормальне серце
НЕПОШИРЕНИЙ
- Синусо-вузлова тахікардія за механізмом re-entry
- Неадекватна синусова тахікардія
- Перманентна реципрокна вузлова тахікардія
- Тахікардія типу "пірует" (Torsades de pointes)
- Двонаправлена шлуночкова тахікардія
- Прискорений ідіовентрикулярний ритм
Розробники
Aвтори
Attending Physician
Southern California Permanente Medical Group
Assistant Professor of Medicine
UCLA
Los Angeles
CA
Розкриття інформації
RS declares that he has no competing interests.
Attending Physician
Seattle
WA
Розкриття інформації
RWR is an author of a reference cited in this monograph.
Рецензенти
Consultant Cardiologist and Electro-physiologist
St George's Hospital
London
UK
Розкриття інформації
MMG declares that he has no competing interests.
Associate Professor of Medicine
Cardiovascular Diseases
Mayo Clinic
Jacksonville
FL
Розкриття інформації
FK declares that he has no competing interests.
Cardiology Fellow
University of Michigan Health System
Ann Arbor
MI
Розкриття інформації
ZDG declares that he has no competing interests.
Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності