Тахікардія, що загалом визначається як частота серцевих скорочень >100 уд./хв, може бути нормальною фізіологічною відповіддю на системний процес або проявом основного захворювання.[1]Page RL, Joglar JA, Caldwell MA, et al. 2015 ACC/AHA/HRS guideline for the management of adult patients with supraventricular tachycardia: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines and the Heart Rhythm Society. J Am Coll Cardiol. 2016 Apr 5;67(13):e27-115.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0735109715058404?via%3Dihub
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/26409259?tool=bestpractice.com
[2]Katritsis DG, Boriani G, Cosio FG, et al. European Heart Rhythm Association (EHRA) consensus document on the management of supraventricular arrhythmias, endorsed by Heart Rhythm Society (HRS), Asia-Pacific Heart Rhythm Society (APHRS), and Sociedad Latinoamericana de Estimulación Cardiaca y Electrofisiologia (SOLAECE). Europace. 2017 Mar 1;19(3):465-511.
https://academic.oup.com/europace/article/19/3/465/2631183
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27856540?tool=bestpractice.com
Нормальна частота серцевих скорочень варіює з віком. У немовлят нормальний синусовий ритм становить від 110 до 150 уд./хв, а з віком він поступово знижується.[3]Bjerregaard P. Mean 24 hour heart rate, minimal heart rate and pauses in healthy subjects 40-79 years of age. Eur Heart J. 1983 Jan;4(1):44-51.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/6339245?tool=bestpractice.com
Класифікація тахіаритмій
Для систематизації та оцінки тахікардій корисними є декілька методів класифікації тахіаритмій. А саме наступні: синусові або несинусові причини; передсердна чи шлуночкова аритмія; тахікардії зі звуженими чи розширеними комплексами; регулярні чи нерегулярні аритмії; і класифікація за локалізацією.[1]Page RL, Joglar JA, Caldwell MA, et al. 2015 ACC/AHA/HRS guideline for the management of adult patients with supraventricular tachycardia: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines and the Heart Rhythm Society. J Am Coll Cardiol. 2016 Apr 5;67(13):e27-115.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0735109715058404?via%3Dihub
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/26409259?tool=bestpractice.com
Синусові або несинусові причини:
Синусова тахікардія є розповсюдженою причиною тахікардії і може помилково прийматися за аритмію. Діагноз залежить від морфології зубця P та умов, за яких вона виникає. Оскільки кожен імпульс походить із синоатріального вузла, на ЕКГ зубець P буде виявлятися перед кожним комплексом QRS при нормальній вісі зубця P. У більшості випадків вторинні причини синусової тахікардії можна визначити. Для визначення того, чи відповідає синусовий ритм клінічній ситуації, важливою є ретельна оцінка. За синусову тахікардію можна помилково прийняти інші надшлуночкові аритмії, серед них тріпотіння передсердь, зокрема при швидкій тахіаритмії (коли зубці P важко розрізнити або коли ектопічне передсердне вогнище знаходиться поблизу синоатріального вузла, наприклад, поблизу верхньої порожнистої вени або термінального гребня).
Передсердна чи шлуночкова аритмія:
Від того, чи виникає аритмія в передсердях, чи в шлуночках, зазвичай залежить, чи комплекс QRS широкий, чи вузький, а також від передсердно-шлуночкового співвідношення. Передсердна аритмія зазвичай передається на шлуночки через систему Гіса-Пуркіньє, що призводить до появи вузьких комплексів QRS. Деяке накладання може виникати у випадку, коли відмічається аберантне проведення електричних імпульсів (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса) і одночасно використовуються протиаритмічні препарати, які можуть уповільнювати провідність (блокатори натрієвих каналів). Якщо зубці P помітні, передсердно-шлуночкове співвідношення становить <1, то це з високою імовірністю вказує на шлуночкову аритмію, тоді як співвідношення >1 з високою імовірністю вказує на передсердну аритмію. Передсердно-шлуночкове співвідношення 1:1 може бути як при передсердній, так і при шлуночковій аритмії.
З вузьким чи широким комплексом QRS:
Класифікація може також базуватися на тому, чи це вузько- (комплекс QRS <120 мс) або широко- (комплекс QRS >120 мс) комплексна тахікардія. Вузько-QRS-комплексна тахікардія вказує на антеградну провідність, а відтак і на те, що деполяризація шлуночків відбувається через атріовентрикулярний (АВ) вузол та систему Гіса-Пуркіньє. Широко-комплексна тахікардія вказує на те, що провідність через шлуночки проходить більш повільними зв'язками між міоцитами (через додатковий шлях проведення, оминаючи АВ-вузол, або виникає в шлуночках) і може спостерігатися навіть при синусовому ритмі. Проте передсердна тахіаритмія, яка проводиться аберантно, може проявлятися широко-комплексною тахікардією.
[Figure caption and citation for the preceding image starts]: Синусовий ритм із передчасним збудженнямЗ колекції Robert W. Rho, MD; використано з дозволу автора [Citation ends].
[Figure caption and citation for the preceding image starts]: Синусовий ритм із передчасним збудженням (детально)З колекції Robert W. Rho, MD; використано з дозволу автора [Citation ends].
Регулярний або нерегулярний ритм:
Регулярний чи нерегулярний ритм легко визначити клінічно, і це може допомогти у встановленні діагнозу тахіаритмії. Нерегулярний ритм визначається як варіабельність інтервалу R-R понад 30 мс. Загалом до вузько-комплексних аритмій з нерегулярним ритмом відносять: фібриляцію передсердь, тріпотіння передсердь із варіабельною провідністю та мультифокальну передсердну тахікардію. Широко-комплексна тахікардія з нерегулярним ритмом може бути зумовлена попередньо існуючою фібриляцією передсердь (що пояснюється наявністю обхідного шляху з швидким антероградним проведенням), поліморфною вентрикулярною тахікардією та фібриляцією передсердь або мультифокальною передсердною тахікардією з аберантним проведенням.
Місце походження:
Тахіаритмії можна класифікувати залежно від місця походження: передсердні, з перехідної зони або шлуночкові.
Передсердні імпульси характеризуються початковою деполяризацією передсердь, яка виникає з єдиного джерела, наприклад, синусова тахікардія або передсердна тахікардія; при появі макро re-entry довкола анатомічної перешкоди, наприклад, при типовому передсердному тріпотінні; або внаслідок множинних хвиль re-entry, як при фібриляції передсердь.
Аритмії, що виникають в ділянці з'єднання передсердь та шлуночків (АВ вузол та/або проксимальна частина пучка Гіса), як-от атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія або вузлова ектопічна тахікардія, характеризуються деполяризацією шлуночків та ретроградним збудженням передсердь (якщо воно відбувається) і проявляються негативним зубцем P.
Аритмії, які походять зі шлуночків, можуть виникати із дистальних відділів системи Гіса-Пуркіньє або ж з міокарда шлуночків. Місце походження всередині шлуночка в подальшому визначає деякі аритмії у межах шлуночків. Прикладами є правошлуночкова тахікардія з вихідного тракту та шлуночкова реципрокна тахікардія з ныжки пучка Гіса. Гемодинамічна стабільність не є допоміжним фактором у диференціальній діагностиці передсердних та шлуночкових аритмій. Деякі випадки шлуночкової тахікардії спочатку можуть бути гемодинамічно стабільними. Неправильна діагностика та невідповідне лікування (наприклад, блокаторами кальцієвих каналів) можуть мати катастрофічні наслідки.
Якщо пацієнт з широко-комплексною тахікардією проходить обстеження, але остаточний діагноз не встановлено, важливо вважати аритмію шлуночковою тахікардією доти, доки не буде доведено інше.
Епідеміологія
Синусова тахікардія є найпоширенішою причиною тахікардії, оскільки вона зазвичай є нормальною фізіологічною відповіддю на емоційну або фізичну стимуляцію.
Фібриляція передсердь є найпоширенішою аритмією у клінічній практиці, її теоретична поширеність у загальній популяції становить від 0,4 до 1% і зростає з віком.[4]Go AS, Hylek EM, Phillips KA, et al. Prevalence of diagnosed atrial fibrillation in adults: national implications for rhythm management and stroke prevention: the AnTicoagulation and Risk Factors in Atrial Fibrillation (ATRIA) Study. JAMA. 2001 May 9;285(18):2370-5.
http://jama.ama-assn.org/cgi/reprint/285/18/2370
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11343485?tool=bestpractice.com
До 9% пацієнтів віком 80 років і старше мають фібриляцію передсердь.[4]Go AS, Hylek EM, Phillips KA, et al. Prevalence of diagnosed atrial fibrillation in adults: national implications for rhythm management and stroke prevention: the AnTicoagulation and Risk Factors in Atrial Fibrillation (ATRIA) Study. JAMA. 2001 May 9;285(18):2370-5.
http://jama.ama-assn.org/cgi/reprint/285/18/2370
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11343485?tool=bestpractice.com
Оскільки частка людей похилого віку серед населення зростає, то кількість фібриляцій передсердь з високою імовірністю значно підвищиться.
Поширеність тріпотіння передсердь становить 88 випадків на 100 тис. людей на рік; воно більш характерне для чоловіків, зі збільшенням віку, а також для осіб із серцевою недостатністю або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ).[5]Granada J, Uribe W, Chyou P, et al. Incidence and predictors of atrial flutter in the general population. J Am Coll Cardiol. 2000 Dec;36(7):2242-6.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11127467?tool=bestpractice.com
За оцінками, його частота у 2,5 рази більша, порівняно з пароксизмальною суправентрикулярною тахікардією (ПСВТ).
ПСВТ визначається як періодична надшлуночкова тахікардія (атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія, атріовентрикулярна реципрокна тахікардія або передсердна тахікардія) і має захворюваність 36 випадків на 100 тис. людей на рік та поширеність 2,29 на 1000 людей.[6]Orejarena L, Vidaillet HJ, DeStefano F, et al. Paroxysmal supraventricular tachycardia in the general population. J Am Coll Cardiol. 1998 Jan;31(1):150-7.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9426034?tool=bestpractice.com
Імовірність розвитку ПСВТ у жінок у 2 рази вища, а поширеність серед людей віком старше 65 років у п'ять разів більша, ніж серед молодших осіб. У більшості випадків надшлуночкова тахікардія зумовлена АВ-вузловою реципрокною тахікардією (60% випадків); решта є наслідком реципрокної АВ-тахікардії (30%) та передсердної тахікардії (10%).[7]Trohman RG. Supraventricular tachycardia: implications for the intensivist. Crit Care Med. 2000 Oct;28(10 Suppl):N129-35.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11055681?tool=bestpractice.com
Поширеність неадекватної синусової тахікардії недостатньо вивчена, і, ймовірно, механізми, що лежать в її основі, є багатофакторними, але пацієнти часто молоді (віком від 15 до 50 років), жіночої статі, а також часто є медичними працівниками.[1]Page RL, Joglar JA, Caldwell MA, et al. 2015 ACC/AHA/HRS guideline for the management of adult patients with supraventricular tachycardia: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines and the Heart Rhythm Society. J Am Coll Cardiol. 2016 Apr 5;67(13):e27-115.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0735109715058404?via%3Dihub
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/26409259?tool=bestpractice.com
[2]Katritsis DG, Boriani G, Cosio FG, et al. European Heart Rhythm Association (EHRA) consensus document on the management of supraventricular arrhythmias, endorsed by Heart Rhythm Society (HRS), Asia-Pacific Heart Rhythm Society (APHRS), and Sociedad Latinoamericana de Estimulación Cardiaca y Electrofisiologia (SOLAECE). Europace. 2017 Mar 1;19(3):465-511.
https://academic.oup.com/europace/article/19/3/465/2631183
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27856540?tool=bestpractice.com
[8]Brady PA, Low PA, Shen WK. Inappropriate sinus tachycardia, postural orthostatic tachycardia syndrome, and overlapping syndromes. Pacing Clin Electrophysiol. 2005 Oct;28(10):1112-21.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/16221272?tool=bestpractice.com
Поширеність шлуночкової тахіаритмії значно залежить від типу та тривалості. У пацієнтів з ІМ в анамнезі захворюваність на частота розвитку мономорфної шлуночкової тахікардії залежить від розміру інфаркту та функції лівого шлуночка загалом.