Целюліт та бешиха

Діагноз зазвичай можна встановити на основі анамнестичних даних і фізикального огляду, однак якщо целюліт розвинувся після поранення або на фоні гнійного вогнища, слід призначити бактеріальний посів із гнійного вогнища та молекулярну діагностику.

Перенесений раніше целюліт, фонова лімфедема або венозна недостатність, а також дерматофітія ступнів можуть створювати схильність до розвитку цього стану.

Антибіотики, що спрямовані на найбільш поширені етіологічні чинники (стрептококи та Staphylococcus aureus) зазвичай сприяють виведенню їх із організму.

Целюліт – це гостра інфекція шкіри з візуально нечіткими краями, що поширюється і переважно уражає дерму та підшкірну жирову клітковину. Проявляється у вигляді еритеми, набряку, потепління і підвищеної чутливості шкіри; зазвичай розвивається на кінцівках.

Бешиха є окремою формою поверхневого целюліту з характерним ураженням лімфатичної системи і являє собою підняту, різко відокремлену від неураженої шкіри, ділянку.