Оцінка гіпокаліємії

Гіпокаліємією вважається рівень калію в сироватці крові <3.5 ммоль/л (<3.5 mEq/L). Помірною гіпокаліємією вважається рівень калію в сироватці крові від 2,5 до 3 ммоль/Л (2.5 to 3 mEq/L) і важкою формою гіпокаліємії вважається рівень калію в сироватці крові <2.5 ммоль/л (<2.5 mEq/L).[1]Unwin RJ, Luft FC, Shirley DG. Pathophysiology and management of hypokalemia: a clinical perspective. Nat Rev Nephrol. 2011;7:75-84. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21278718?tool=bestpractice.com Співвідношення внутрішньоклітинного до позаклітинного калію частково визначає потенціал клітинної мембрани. Унаслідок цього невеликі зміни рівня позаклітинного калію можуть мати великий вплив на функціонування серцево-судинної та нервово-м'язової системи.

Гіпокаліємія найчастіше розвивається за рахунок втрати калію через сечу або шлунково-кишковий тракт. Зниження рівня калію в сироватці крові з 4 до 3 ммоль/л ( з 4 до 3 мг-екв/л) відображає втрату калію приблизно з 200 до 400 ммоль (200 to 400 мг-екв). Проте ці розрахунки не завжди можна застосовувати до пацієнтів із трансклітинним перерозподілом калію. Клінічні прояви гіпокаліємії типово виявляються тільки якщо рівень калію в сироватці крові <3,0 ммоль/л (<3,0 мг-екв/л)

Загальними гострими проявами початку захворювання є м'язова слабкість та зміни ЕКГ. Більш тривала та глибока гіпокаліємія може спричинити рабдоміоліз, ниркові аномалії та серцеві аритмії.

Швидкість та спосіб насичення калієм залежить від:

• важкості гіпокаліємії

• наявності супутніх станів

• наявності або відсутності ознак або симптомів

• очікування триваючих втрат.

Проведення ЕКГ рекомендоване для всіх пацієнтів з гіпокаліємією. Постійний контроль рівня калію в сироватці крові також рекомендований для гарантії відповідного насичення та запобіганню гіперкаліємії.