Гіпонатріємія є поширеним явищем у клінічній практиці та приблизно виникає у 15% всіх пацієнтів стаціонару.[1]Mohan S, Gu S, Parikh A, et al. Prevalence of hyponatremia and association with mortality: results from NHANES. Am J Med. 2013 Dec;126(12):1127-37.e1.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3933395/
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24262726?tool=bestpractice.com
[2]Spasovski G, Vanholder R, Allolio B, et al; Hyponatraemia Guideline Development Group. Clinical practice guideline on diagnosis and treatment of hyponatraemia. Eur J Endocrinol. 2014 Feb 25;170(3):G1-47.
http://www.eje-online.org/content/170/3/G1.full
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24569125?tool=bestpractice.com
Її визначають як рівень натрію в сироватці <135 ммоль/л ( <135 мекв/л); тяжку форму гіпонатріємії визначають як рівень натрію сироватки <120 ммоль/л (<120 мекв/л). Пацієнти з гіпонатріємією мають підвищену частоту ускладнень та смертність в порівнянні з пацієнтами, у яких гіпонатріємія відсутня.[3]Lien YH, Shapiro JI. Hyponatremia: clinical diagnosis and management. Am J Med. 2007 Aug;120(8):653-8.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17679119?tool=bestpractice.com
Слабко виражена гіпонатріємія є незалежним фактором ризику несприятливих результатів та смертності навіть у загальній популяції.[4]Sajadieh A, Binici Z, Mouridsen MR, et al. Mild hyponatremia carries a poor prognosis in community subjects. Am J Med. 2009 Jul;122(7):679-86.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19559171?tool=bestpractice.com
Натрій є головним осмотичним розчиненим компонентом позаклітинної рідини, а отже є важливим показником стану об'єму позаклітинної рідини, осмоляльності плазми та тонічності. Концентрація натрію у сироватці є мірою водного балансу, а не загального вмісту солі в організмі. Низька концентрація натрію у сироватці свідчить про розведення біологічних рідин або про надлишок води. Клінічні прояви гіпонатріємії залежать від швидкості зниження рівня натрію у сироватці. Гостре зниження рівня натрію у сироватці протягом 24-48 годин викликає тяжку форму набряку мозку, що може бути смертельною.[5]Wakil A, Ng JM, Atkin SL. Investigating hyponatraemia. BMJ.2011 Mar 7;342:d1118.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21382929?tool=bestpractice.com
Головний мозок може компенсувати поступове зниження рівня натрію протягом кількох днів або тижнів, воно спричиняє відносно менш виражені патології та може перебігати безсимптомно.[5]Wakil A, Ng JM, Atkin SL. Investigating hyponatraemia. BMJ.2011 Mar 7;342:d1118.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21382929?tool=bestpractice.com
Гіпонатріємія часто є ятрогенною та її можливо уникнути. Однією з найбільш частих причин є призначення пацієнтам гіпотонічних розчинів та застосування тіазидних діуретиків.[5]Wakil A, Ng JM, Atkin SL. Investigating hyponatraemia. BMJ.2011 Mar 7;342:d1118.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21382929?tool=bestpractice.com
[6]Montanana PA, Modesto i Alapont V, Ocon AP, et al. The use of isotonic fluid as maintenance therapy prevents iatrogenic hyponatremia in pediatrics: a randomized, controlled open study. Pediatr Crit Care Med. 2008 Nov;9(6):589-97.
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/18838929?tool=bestpractice.com
Гомеостаз натрію та типи гіпонатріємії
Гомеостаз натрію підтримується відчуттям спраги (яке спричиняє прийом рідини), антидіуретичним гормоном (АДГ) (який підвищує реабсорбцію води нирками), альдостероном (що підвищує всмоктування натрію нирками) та нирками (що можуть контролювати всмоктування натрію у проксимальних канальцях незалежно від гормонів, що надходять іззовні).
Гіпонатріємія може виникнути в результаті неадекватного прийому гіпотонічних розчинів, неадекватної затримки рідини в разі надлишку АДГ або неналежної ниркової реабсорбції натрію.
Гіпонатріємію можна розділити на 5 основних типів.
Гіповолемічна гіпонатріємія: загальний вміст води в організмі знижений, але загальний вміст натрію знижується більшою мірою. Об'єм позаклітинної рідини також знижений.
Нормоволемічна гіпонатріємія: загальний вміст води в організм підвищений, але загальний вміст натрію не змінюється. Спостерігається помірне збільшення об'єму позаклітинної рідини, але не на стільки щоб спричинити набряки.
Гіперволемічна гіпонатріємія: загальний вміст води та натрію в організмі підвищені, але загальний вміст води в організмі зростає більшою мірою. Об'єм позаклітинної рідини значно збільшений, що спричиняє появу набряків.
Гіпертонічна (дистрибутивна) гіпонатріємія: підвищений осмотичний тиск у позаклітинному просторі викликає переміщення води з внутрішньоклітинного до позаклітинного простору та розведення натрію позаклітинного простору. Однак загальний вміст натрію та води в організмі залишаються без змін. Таке часто спостерігається у разі гіперглікемії та призначення манітолу. Проста формула корекції рівня натрію за наявності гіперглікемії: рівень натрію сироватки знижується на 2,4 ммоль/л (2,4 мекв/л) на кожні 5,6 ммоль/л (100 мг/дл) підвищення рівня глюкози сироватки вище 5,6 ммоль/л (100 мг/дл).
Псевдогіпонатріємія: надлишок ліпідів або білків спричиняє розведення водної фази позаклітинного простору та, а вимірюваний рівень натрію є низьким. Однак, таке зниження є хибним та має бути виключеним перед проведенням подальших досліджень. Загальний вміст натрію та води в організмі не змінюються та переміщення рідини між просторами відсутнє. Використання іон-селективних електродів допомагає зменшити частоту отримання даного артефакту.[7]Lippi G, Aloe R. Hyponatremia and pseudohyponatremia: first, do no harm [letter]. Am J Med. 2010 Sep;123(9):e17.
http://www.amjmed.com/article/S0002-9343(10)00390-6/fulltext
http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20800135?tool=bestpractice.com
Наслідки гіпонатріємії для центральної нервової системи
Гіпонатріємія є суттєвою, коли вона пов'язана зі зниженям осмоляльності позаклітинного простору, оскільки це призводить до набряку клітин. Більшість тканин можуть витримувати набряк, окрім кісток склепіння черепа, що пов'язано з обмеженим простором. Клітини головного мозку мають довготривалі механізми адаптації, що можуть компенсувати низький рівень натрію та осмоляльність шляхом втрати іонів, таких як калій та синтезу органічних осмотичноактивних речовин для збереження клітинного об'єму. Якщо концентрація натрію знижується повільно протягом кількох днів або тижнів, то мозок в змозі використовувати ці механізми для адаптації. З цієї причини пацієнти з хронічною гіпонатріємією мають відносно помірно виражений набряк мозку та у них не розвивається вклинення стовбуру мозку. Однак, якщо концентрація натрію знижується швидко протягом 24-48 годин, то компенсаторні механізми головного мозку не в стані зреагувати на це та виникає тяжка форма набряку головного мозку, що призводить до вклинення стовбуру мозку, зупинки дихання та смерті. Це може виникнути навіть в разі помірного зниження рівня натрію (125-130 ммоль/л [125-130 мекв/л]).