Лейшманіоз

Клінічно може мати різний перебіг; шкірний лейшманіоз зустрічається частіше, але вісцеральний лейшманіоз є більш тяжким і може мати летальні наслідки у разі відсутності лікування.

Діагноз можна підтвердити за допомогою різних методів дослідження, зокрема мікроскопії, бактеріологічного та молекулярного дослідження, залежно від типу лейшманіозу й доступності методу.

Можливі методи лікування залежать від клінічних картин, видів паразитів і штамів, а також частини світу, в якій відбулося інфікування.

Лікування людей з ослабленим імунітетом є менш ефективним та більш токсичним, ніж людей зі здоровим імунітетом.

Лейшманіоз входить до групи протозойних захворювань, що інфікують людей і ссавців, викликаючи ураження шкіри або пошкодження селезінки, печінки та кісткового мозку.[1]Reithinger R, Dujardin JC, Louzir H, et al. Cutaneous leishmaniasis. Lancet Infect Dis. 2007;7:581-596. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17714672?tool=bestpractice.com [2]Chappuis F, Sundar S, Hailu A, et al. Visceral leishmaniasis: what are the needs for diagnosis, treatment and control? Nat Rev Microbiol. 2007;5:873-882, S7-S16. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17938629?tool=bestpractice.com Їх викликають облігатні внутрішньомакрофагові найпростіші роду Leishmania, а основний шлях передачі – через укус москітів. Інколи інфекція є вродженою, розвивається після переливання крові або трансплантації органів/тканин або через лабораторну інфекцію.[3]Killick-Kendrick R. The biology and control of phlebotomine sand flies. Clin Dermatol. 1999;17:279-289. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10384867?tool=bestpractice.com [4]Herwaldt BL. Laboratory-acquired parasitic infections from accidental exposures. Clin Microbiol Rev. 2001;14:659-688. http://cmr.asm.org/content/14/4/659.full http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11585780?tool=bestpractice.com [5]Antinori S, Cascio A, Parravicini C, et al. Leishmaniasis among organ transplant recipients. Lancet Infect Dis. 2008;8:191-199. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/18291340?tool=bestpractice.com

Лейшманіоз можна загалом класифікувати у 2 основні клініко-патологічні картини: шкірний та вісцеральний лейшманіоз.[1]Reithinger R, Dujardin JC, Louzir H, et al. Cutaneous leishmaniasis. Lancet Infect Dis. 2007;7:581-596. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17714672?tool=bestpractice.com [2]Chappuis F, Sundar S, Hailu A, et al. Visceral leishmaniasis: what are the needs for diagnosis, treatment and control? Nat Rev Microbiol. 2007;5:873-882, S7-S16. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17938629?tool=bestpractice.com Шкірний лейшманіоз є найпоширенішою формою і його можна додатково класифікувати згідно з різними клінічними проявами, як-от: локалізований шкірний лейшманіоз, дифузний шкірний лейшманіоз і слизовий лейшманіоз (слизовий лейшманіоз інколи виділяють окремим підтипом). Вісцеральний лейшманіоз виникає у разі поширення збудника через ретикулоендотеліальну систему. Якщо не проводити лікування, є потенційно небезпечним для життя станом. Пост-кала-азар шкірний лейшманіоз може проявитися через кілька місяців або років після лікування вісцерального лейшманіозу.[6]Zijlstra EE, Musa AM, Khalil EA, et al. Post-kala-azar dermal leishmaniasis. Lancet Infect Dis. 2003;3:87-98. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12560194?tool=bestpractice.com Це захворювання може проявлятися макулярним, макулопапульозним або вузловим висипом. В основному він зустрічається у пацієнтів із Судану, рідше – в інших країнах, які є ендемічними щодо Leishmania donovani, а також у дуже рідкісних випадках – у пацієнтів із пригніченим імунітетом, інфікованих L. infantum.

WHO: leishmaniasis external link opens in a new window

CDC: parasites - leishmaniasis external link opens in a new window[Figure caption and citation for the preceding image starts]: Москіт Phlebotomus papatasiЗображення надано CDC; F. Collins [Citation ends].