Дата останнього перегляду: 3 Лист 2020
Дата останнього оновлення: 20 Вер 2018

Вступ

Cтан
Опис

Генітальний хламідіоз є найпоширенішою бактеріальною ІПСШ у розвинених країнах.[1][2][3] Інфекційний процес зазвичай має безсимптомний перебіг як у чоловіків, так і у жінок. Рекомендується не бактеріологічний метод діагностики – метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК).[1] Відсутність або невідповідне лікування - це ризик поширення інфекції висхідним шляхом та подальшого ускладнення, а також можливої передачі інфекції статевим партнерам.

Гонорея

Це найпоширеніша ІПСШ після хламідійної інфекції. Класичний клінічний прояв – чоловік із виділеннями з уретри; у жінок цей стан часто перебігає безсимптомно, але ймовірні виділення з піхви. Якщо її не лікувати, Neisseria gonorrhoeae може поширюватися та спричиняти шкірні та синовіальні інфекції. Рідкісні ускладнення включають менінгіт, ендокардит і навколопечінкові абсцеси. Повідомлялося про високий рівень антибіотикорезистентності, тому важливим є дотримання принципів антибіотикотерапії згідно з місцевими і національними клінічними рекомендаціями.

Належить до групи інфекцій, що передаються статевим шляхом, і спричиняється бактеріями типу спірохет. Клінічна картина часто є безсимптомною, але може проявлятися різноманітними варіантами. Діагноз зазвичай легко встановлюється після клінічного огляду та серологічного аналізу; лікування за допомогою пеніциліну. Нелікований сифіліс полегшує передачу ВІЛ-інфекції та може спричинити тяжкі захворювання серцево-судинної та нервової систем.

Венерична лімфогранульома викликається Chlamydia trachomatisserovars L1, L2 або L3. Первинним проявом інфекції є безболісне запалення статевого члена або вульви та генітальні чи анальні виразки, яких пацієнт часто не помічає.[4] У разі хронічного запалення можуть утворюватися рубці та фіброз, що спричиняють розвиток лімфатичного набряку геніталій або утворення стенозу та фістул у разі залучення аноректальної ділянки. Виявлення сероварів ВЛГ Chlamydia trachomatis з мазка генітальної виразки або аспірації матеріалів бубону забезпечує точний діагноз.

Інфекція, що передається статевим шляхом, викликається вибагливими грамнегативними кокобацилами Haemophilus ducreyi, які поширені в Африці, Азії та Південній Америці. У разі класичного перебігу захворювання має гострий початок: проявляється болючою генітальною виразкою з флуктуаційним лімфаденітом (формування бубонів). М’який шанкр є важливим кофактором у передачі ВІЛ-інфекції, тож таким пацієнтам потрібно оцінити ВІЛ-статус. У більшості випадків антибіотикотерапія дає позитивний результат, а рецидиви бувають рідко.

Запальні захворювання органів тазу

Гостра висхідна полімікробна інфекція верхніх статевих шляхів у жінок, яка часто пов’язана з Neisseria gonorrhoeae або Chlamydia trachomatis.[5] Захворювання органів малого тазу включає ендометрит, сальпінгіт, тубооваріальний абсцес і тазовий перитоніт (пельвіоперитоніт). Клінічно може перебігати безсимптомно або з такими симптомами як лихоманка, блювання, біль в спині, диспареунія, болі/дискомфорт внизу живота, неприємний запах, свербіж, кровотечі або виділення з піхви.[6] Антибіотикотерапія зазвичай направлена на збудника гонореї, хламідію та анаеробні бактерії.

Уретрит

Найпоширенішими причинами є Neisseria gonorrhoeae та Chlamydia trachomatis; Mycoplasma genitalium і Trichomonas vaginalis зустрічаються рідше. Діагностичне дослідження охоплює фарбування за методом Грама, бактеріологічне дослідження виділень з уретри та метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК).

Цервіцит

Це поширене захворювання, яке часто перебігає безсимптомно, але, якщо його не діагностувати або не лікувати, воно може бути причиною запального захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ), що, своєю чергою, може спричинити значні довготермінові наслідки, такі як безпліддя та хронічний тазовий біль. Хоча Neisseria gonorrhoeae і Chlamydia trachomatis є мікроорганізмами, що визначаються найчастіше, в більшості випадків жоден етіологічний мікроорганізм не ідентифікують.

Вагініт

Може бути наслідком бактеріального вагінозу, трихомонадної або кандидозної інфекції.

Гострий епідидиміт

У чоловіків, які ведуть активне статеве життя (віком до 35 років), епідидиміт найчастіше спричиняється Neisseria gonorrhoeae або Chlamydia trachomatis. У чоловіків старшого віку збудниками зазвичай являються кишкові патогени, а епідидиміт може бути пов’язаний з обструкцією на виході з сечового міхура, нещодавньою катетеризацією сечовивідних шляхів або системними захворюваннями. Лікування полягає у підтримувальних заходах в поєднанні з відповідними антибіотиками.

Інфікування ВПГ-1 або ВПГ-2 може провокувати появу виразок в ротовій порожнині, на геніталіях і очах. Першими ознаками можуть бути лихоманка і лімфаденопатія. Для ВПГ характерним є латентний перебіг, при якому він періодично реактивується. Більшість реактивацій безсимптомні, проте можуть приводити до передачі вірусу.

Гострокінцеві кондиломи

Найбільш поширена форма вірусного ураження слизової оболонки геніталій, яка є наслідком інфікування декількома типами вірусу папіломи людини (ВПЛ).[7] Ураження зазвичай нагадують численні папіломи без ніжки розміром від 1 до 3 мм, тілесного кольору, білуваті або гіперпігментовані, гладенькі, з екзофітним ростом, або ж вони можуть зливатися між собою у більші бляшки. Діагноз встановлюється на основі клінічної картини.[7]

Спричиняється ретровірусом, який уражає і розмножується у лімфоцитах і макрофагах людини, руйнуючи цілісність імунної системи організму протягом кількох років. Діагноз встановлюють за допомогою початкового аналізу на антитіла до ВІЛ/антигени ВІЛ і підтверджують, використовуючи більш специфічний аналіз. Варто визначати стадію захворювання пацієнтів згідно з критеріями ВООЗ або Центрів з контролю і профілактики захворювань США.

Постконтактна профілактика ВІЛ

Постконтактна профілактика (ПКП) знижує ймовірність передачі ВІЛ на 80%, якщо вона виконується у перші 72 години після контакту з інфекцією і при дотриманні повного 28-денного курсу.[8][9][10] Ефективність ПКП і можливі токсичні прояви, а також побічні наслідки лікування, потрібно повністю пояснювати пацієнту; консультування є важливим кроком у спостереженні за хворими.

Методом профілактики злоякісних новоутворень, пов'язаних із вірусом папіломи людини (ВПЛ) є вакцинація проти ВПЛ, скринінг та лікування дисплазії високого ступеню. Мазок на онкоцитологію за Папаніколау з подальшою кольпоскопією - скринінговий метод діагностики преінвазивного стану. Захворювання в пізній стадії може проявлятися кровотечами, виділеннями, болем та обструктивною уропатією.

Реактивний артрит (ReA) — це запальний артрит, яке виникає після впливу певної шлунково-кишкової та сечостатевої інфекції.[11] Класична тріада постінфекційного артриту, негонококового уретриту та кон'юнктивіту — це явище часто описується, однак спостерігається лише у незначній кількості випадків та не є необхідним для встановлення діагнозу.[11] Специфічного тесту на реактивний артрит не існує. Однак, існує ціла група тестів, яка використовується для підтвердження підозри щодо даного захворювання в осіб із клінічними симптомами, які вказують на запальний артрит, що виник після перенесеного венеричного чи дизентерійного захворювання. Лікування направлене на полегшення симптомів та попередження чи припинення розвитку подальшого ураження суглобів.

Сексуальне насилля і напад

Сексуальне насилля є досить поширеним; йому можуть піддаватись дорослі у будь-якому віці, а також діти.

У більшості осіб із гепатитом В клінічний перебіг безсимптомний, хоча у декого проявляються ускладнення, наприклад цироз, гепатоцелюлярна карцинома або печінкова недостатність. Люди з ендемічних регіонів, ін'єкційні наркомани та особи з високоризикованою сексуальною поведінкою мають підвищений ризик захворіти. Серологічні маркери необхідні для діагностики та оцінювання активності захворювання, включаючи диференційну діагностику осіб з гострою та хронічною інфекцією та хронічними безсимптомними носіями. Лікування хронічної інфекції охоплює нуклеозидні/нуклеотидні аналоги, інтерферон-альфа та пегільований інтерферон-альфа.

Найпоширенішими шляхами передачі є неправильне введення ін'єкційних наркотиків (повторне застосування використаних голок) та переливання контамінованих продуктів крові. Більшість інфекцій протікають без симптомів; однак часто спостерігається запалення печінки, яке спричиняє прогресивний фіброз печінки. Метою лікування є ерадикація вірусу та досягнення стійкої вірусологічної відповіді. Терапія змістилася від використання пегільованого інтерферону до пероральних противірусних препаратів. Відтермінованими ускладненнями є цироз печінки або гепатоцелюлярна карцинома.

Оцінювання виділень із піхви

Виділення з піхви - одна з найпоширеніших причин візиту до гінеколога. Неможливо визначити точну поширеність цього стану, оскільки вагініт, симптоматика якого зазвичай обмежується виділеннями з піхви, є захворюванням, яке жінки самостійно діагностують і лікують. Етіологія включає інфекційні та неінфекційні причини.

Оцінка диспареунії

Диспареунія, чи болісний статевий акт, є поширеною скаргою серед жінок. Біль може бути викликаний різними причинами, зокрема запальними/інфекційними, станами слизової оболонки та скелетно-м’язових елементів.

Оцінювання дизурії

Дизурія є поширеним станом, але може бути складною для діагностики, оскільки вона часто спостерігається у поєднанні з іншими симптомами ураження нижніх сечових шляхів. Найчастішою причиною є інфекція сечовивідних шляхів, оскільки будь-який інфекційний чи запальний стан, що вражає сечостатеву систему, може спричинити дизурію.

Розробники

BMJ Publishing Group

Розкриття інформації

This overview has been compiled using the information in existing sub-topics.

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності