Синдром гострого респіраторного розладу

Найпоширеніші ознаки та симптоми включають задишку та гіпоксемію, які прогресують до гострої дихальної недостатності.

До частих причин належить пневмонія, сепсис, аспірація та тяжка травма.

Смертність становить 40–50%.

Лікування полягає переважно у штучній вентиляції легень з низьким дихальним об'ємом та обмеженим по плато тиском, що згідно з дослідженнями знижує смертність. У разі тяжкого гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) покращити клінічні результати може нейром’язова блокада та позиція на животі.

До ускладнень належать пневмоторакс, вентилятор-асоційована пневмонія, поліорганна недостатність та легеневий фіброз з тривалою дихальною недостатністю.

Ця тема розглядає гострий РДС у пацієнтів віком від 12 років.

Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) – це некардіальний набряк легень та синдром дифузного запалення легень, який часто ускладнює критичне захворювання. Діагноз ГРДС можна встановити, якщо пацієнт відповідає трьом критеріям:

• Гострий початок (протягом 1 тижня)

• Двосторонні затемнення на рентгенографії грудної клітки

• Співвідношення PaO₂/FiO₂ (тиск кисню артеріальної крові до тиску кисню у вдихуваному повітрі) ≤300 при позитивному тиску в кінці видиху (PEEP) або постійному позитивному тиску в дихальних шляхах (CPAP) ≥5 см H₂O.[1]Ranieri VM, Rubenfeld GD, Thompson BT, et al; ARDS Definition Task Force. Acute respiratory distress syndrome: the Berlin definition. JAMA. 2012 Jun 20;307(23):2526-33. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/22797452?tool=bestpractice.com

Якщо фактори ризику ГРДС відсутні, слід виключити гострий набряк легень унаслідок серцевої недостатності.