Eпідеміологія

Дорослі

  • У Китаї 87% підтверджених випадків були в осіб віком 30−79 років, а 3% були віком 80 років і старше. Приблизно 51% пацієнтів були чоловіками.[4] 

  • В Італії середній вік та поширеність супутніх захворювань була вищою порівняно з Китаєм.[5]

  • У Великобританії в проспективному обсерваційному когортному дослідженні понад 2000 госпіталізованих пацієнтів середній вік пацієнтів становив 73 роки і чоловіки становили 60% від усіх госпіталізованих.[6]

  • У США пацієнти похилого віку (≥65 років) становлять 31% випадків, 45% госпіталізованих, 53% госпіталізованих у відділення інтенсивної терапії, 80% смертей, з найвищою частотою тяжких наслідків у пацієнтів віком ≥85 років.[7]

Діти

  • Діти менш схильні до цього захворювання, ніж дорослі, і на них припадає мала частка підтверджених випадків, залежно від географічного розташування:[4][8][9][10][11][12][13]

  • У британському проспективному когортному дослідженні було виявлено, що на той час діти і молоді дорослі становили 0,9% від усіх госпіталізованих пацієнтів. Медіана віку госпіталізованих дітей становила 4,6 року, 56% були хлопчиками, вік 35% становив менше 12 місяців, 42% мали щонайменше одне супутнє захворювання. Щодо етнічної приналежності, 57% були білими, 12% походили з Південної Азії, 10% були чорношкірими. Вік менше 1 місяця, вік 10–14 років та чорна шкіра біли факторами ризику госпіталізації до відділення інтенсивної терапії.[14]

  • Більшість випадків траплялися у сімейних кластерах або у дітей, які в анамнезі мали близький контакт із інфікованим пацієнтом.[15] Схоже на те, що діти зазвичай не поширюють вірус при контактах у межах домашнього господарства.[16] На відміну від дорослих, схоже, діти не перебувають під вищим ризиком тяжкого перебігу захворювання залежно від віку або статі.[17]

Вагітні жінки

  • У метааналізі понад 2500 вагітних жінок з підтвердженим COVID-19 було виявлено, що 73,9% жінок були у третьому триместрі; 50,8% були чорношкірими, походили з Азії чи були представницями етнічних меншин; 38,2% мали ожиріння; 32,5% мали хронічні супутні захворювання.[18]

  • У Великобританії, згідно з розрахунками, частота госпіталізацій з підтвердженою SARS-CoV-2 інфекцією у вагітних становить 4,9 на 1000 матерів. Більшість жінок були на другому або третьому триместрі. Серед цих пацієнтів 41% були віком 35 років або старше, 56% були з афроамериканських або інших етнічних меншин, 69% мали надмірну вагу чи ожиріння, а у 34% були супутні захворювання.[19]

  • Згідно з даними аналізу, у США 8200 інфікованих вагітних жінок, причому латиноамериканки та афроамериканки непропорційно більше уражаються під час вагітності.[20]

Працівники сфери охорони здоров'я

  • Загальна частка медичних працівників, у яких тест на SARS-CoV-2 був позитивним, серед усіх пацієнтів із COVID-19 у систематичному огляді та метааналізі становила 11% у разі використання полімеразної ланцюгової реакції та 7% у разі скринінгу на антитіла. Серед медичних працівників найчастіше хворіли медичні сестри. Лише у 5% медичних працівників розвинулося тяжке захворювання і 0,5% померли.[21] Частота тяжкого або критичного захворювання та смертність серед медпрацівників були нижчими за частоту тяжкого або критичного захворювання та смертності серед усіх пацієнтів.[22]

  • Показники інфікування серед медичних працівників варіюють залежно від місцезнаходження:[22][23][24]

    • США – 18%

    • Велика Британія – 10%

    • Італія – 9%

    • Нідерланди – 6%

    • Китай – 4,2%

  • Більшість медпрацівників із COVID-19 повідомили про контакт у межах закладів охорони здоров’я. У дослідженні понад 9000 випадків у медпрацівників США 55% мали контакт лише у межах закладів охорони здоров’я, 27% – лише вдома, 13% – лише в громадських місцях, а 5% – більше ніж в одному з наведених середовищ.[25] 

Ресурси

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності