Новітні методи лікування

Введення

По всьому світу в клінічних дослідженнях вивчають різні методи лікування COVID-19. Global coronavirus COVID-19 clinical trial tracker external link opens in a new window Жодні лікарські засоби не були затвердженими або не показали безпечності та ефективності в лікуванні COVID-19, окрім ремдесивіру, який отримав у США дозвіл на екстрене застосування. Існує декілька методів лікування, що застосовуються off-label (застосування ліцензованих лікарських засобів щодо показань, не затверджених місцевими інструкціями із застосування) з позицій гуманності або в межах рандомізованого контрольованого дослідження.[559][560] WHO: off-label use of medicines for COVID-19 external link opens in a new window Важливо зауважити, що можуть розвинутися тяжкі побічні ефекти, пов’язані із застосуванням цих препаратів, а також що ці побічні ефекти можуть переважати клінічні прояви COVID-19. Ці препарати можуть також підвищувати ризик смерті у пацієнтів похилого віку та пацієнтів із супутніми захворюваннями. Наприклад, хлорохін/гідроксихлорохін, азитроміцин, озельтамівір і лопінавір/ритонавір можуть подовжити інтервал QT та всі мають потенційний зв’язок із підвищеним ризиком серцевої смерті.[561] Також потрібно враховувати взаємодію лікарських засобів із лікарськими засобами, які пацієнт вже приймає (наприклад, антивірусні препарати можуть взаємодіяти з багатьма ліками, зокрема прямі пероральні антикоагулянти). Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та її партнери розпочали дослідження Солідарність – велике міжнародне дослідження, яке має на меті порівняти чотири різних лікування (локальний стандарт догляду плюс ремдесивір, лопінавір/рітонавір, лопінавір/рітонавір плюс інтерферон бета чи гідроксихлорохін/хлорохін) з лише місцевим стандартом лікування (який може включати терапію іншими експериментальними лікарськими засобами як частину локального стандарту допомоги).[562] У Великобританії триває національне дослідження, мета якого – визначення методів лікування, які можуть бути корисними для госпіталізованих людей із підозрюваним або підтвердженим COVID-19. Дослідження RECOVERY (рандомізована оцінка лікування COVID-19) тестує такі варіанти лікування: лопінавір/ритонавір; низькі дози дексаметазону; гідроксихлорохін; азитроміцин; тоцилузумаб і плазму тих, що одужали. RECOVERY trial external link opens in a new window

Ремдесивір

Новий експериментальний внутрішньовенний нуклеозидний аналог із широкою антивірусною активністю, що має in vitro активність проти SARS-CoV-2. Управління продовольства і медикаментів (FDA) США видало дозвіл на екстрене застосування ремдесивіру для лікування підозрюваних або підтверджених випадків COVID-19 серед госпіталізованих дорослих та дітей із тяжким перебігом захворювання (що визначаються як пацієнти з низькими рівнями оксигенації крові або ті, які потребують оксигенотерапії чи більш інтенсивної підтримки дихання, зокрема штучної вентиляції легень).[563] Цей дозвіл ґрунтується на попередніх результатах рандомізованого плацебоконтрольованого дослідження ремдесивіру серед 1063 госпіталізованих пацієнтів із тяжким COVID-19, яке було проведене Національним інститутом алергії та інфекційних захворювань (NIAID). Дослідження виявило, що пацієнти, які пройшли 10-денний курс ремдесивіру, швидше одужували (тобто більше не потребували госпіталізації або госпіталізація більше не вимагала оксигенотерапії чи постійного медичного нагляду) порівняно з плацебо, причому медіанний час одужання склав 11 днів порівняно з 15 днями. Результати були значущі тільки у пацієнтів, яким проводили оксигенотерапію. Смертність склала 7,1% у групі ремдесивіру порівняно з 11,9% у групі плацебо, проте різниця не була статистично значущою. Частота побічних ефектів вагомо не відрізнялася поміж двома групами. Навіть попри те, що дослідження тривало, рада з контролю даних та безпеки видала рекомендацію «розсліпити» результати команді дослідження із NIAID, які після цього вирішили відкрити результати широкому загалу.[564] Настанови Національного інституту охорони здоров’я рекомендують ремдесивір для лікування COVID-19 у госпіталізованих пацієнтів із тяжким захворюванням, визначеним як SpO₂ ≤94% у разі вдихання навколишнього повітря (на рівні моря), що потребує додаткового кисню, штучної вентиляції легень або екстракорпоральної мембранної оксигенації. Згідно з настановами, не інтубовані пацієнти мають отримувати лікування протягом 5 днів; утім, деякі експерти виступають за продовження курсу лікування до 10 днів у тих, хто перебуває на штучній вентиляції легень або на екстракорпоральній мембранній оксигенації, чи у тих, хто не мав достатньої відповіді через 5 днів. В умовах обмежених ресурсів слід віддавати перевагу ремдесивіру у лікуванні госпіталізованих пацієнтів із COVID-19, які потребують додаткового застосування кисню, однак не перебувають на штучній вентиляції легень або екстракорпоральній мембранній оксигенації. Настанови не дають рекомендацій за або проти використання ремдесивіру для лікування COVID-19 легкого або середнього ступеня тяжкості, зважаючи на те, що даних недостатньо.[3] Американське товариство фахівців з інфекційних хвороб надає перевагу ремдесивіру над відсутністю антивірусної терапії у госпіталізованих пацієнтів із тяжким COVID-19, з тривалістю лікування згідно з рекомендаціями нижче.[515] 5-денний курс є таким же безпечним та ефективним, як і 10-денний курс у пацієнтів з тяжким захворюванням, які не потребують вентиляції; проте це не було плацебоконтрольованим дослідженням.[565] Попередні результати із відкритого дослідження фази 3 у пацієнтів із захворюванням помірної тяжкості виявили, що 5-денний курс призводив до більшого клінічного покращення на 11-й день порівняно зі стандартом надання допомоги; проте повні результати ще не опубліковано.[566] Ранні результати одного дослідження щодо лікування пацієнтів ремдесивіром, який використовували як терапію відчаю, вказують, що приблизно дві третини пацієнтів показали ознаки клінічного покращення (68% пацієнтів мали покращення в потребі кисневої підтримки); проте дослідження не мало контрольної групи, й у більшості пацієнтів було зафіксовано побічні дії.[567] Рандомізоване плацебоконтрольоване дослідження 240 госпіталізованих пацієнтів з тяжким COVID-19 у Китаї виявило, що ремдесивір не був пов’язаний зі значною клінічною користю; проте дослідження було недостатньо, і хоча воно показало деякі незначні тенденції щодо користі, воно не досягло своєї основної кінцевої точки.[568] Огляд Національний інститут здоров’я та досконалості медичної допомоги вказує, що у ремдесивіру порівняно з плацебо є певні переваги у зменшенні потреби в підтримувальних заходах, зокрема штучній вентиляції легень, та зменшенні часу до одужання пацієнтів з легким, середнього ступеню тяжкості й тяжким COVID-19, які отримують оксигенотерапію. Проте щодо смертності та серйозних побічних наслідків статистично значущих відмінностей виявлено не було.[569] Виглядає, що Ремдесивір є безпечним під час вагітності.[570] Можливі побічні ефекти охоплюють підвищені рівні печінкових ферментів і реакції, пов’язані з інфузійною терапією (наприклад, гіпотензія, нудота, блювання, пітливість, тремтіння). FDA не рекомендує одночасного використання ремдесивіру та хлорохіну або гідроксихлорохіну, зважаючи на взаємодію між лікарськими засобами, яка може знизити антивірусну активність ремдесивіру, хоча на практиці такого не спостерігалося.[571] Європейське агентство з лікарських засобів рекомендувало надання умовного доступу на ринок для ремдесивіру з метою лікування COVID-19 у дорослих та дітей віком від 12 років із пневмонією, яка вимагає оксигенотерапії.[572] У Великобританії з 3 липня була введена тимчасова політика клінічного введення у використання з метою забезпечити рутинний доступ до ремдесивіру для лікування COVID-19.[573] Розпочинається фаза 1 клінічного дослідження інгаляційного ремдесивіру.

Хлорохін і гідроксихлорохін

Хлорохін і гідроксихлорохін є пероральними препаратами, що застосовують для профілактики, а також лікування малярії та лікування певних аутоімунних станів, як-от ревматоїдний артрит і системний червоний вовчак. Обидва препарати мають in vitro активність проти SARS-CoV-2, з порівняно більшою ефективністю гідроксихлорохіну.[574][575] Їх застосування випробовують для лікування та профілактики COVID-19. Початкові дані здаються багатообіцяючими, але докази на сьогодні слабкі та суперечливі.[576] Невелике рандомізоване контрольоване дослідження виявило, що гідроксихлорохін (з чи без азитроміцину) був ефективним у зменшенні SARS-CoV-2 вірусного навантаження у носоглотці за 3–6 днів у більшості пацієнтів.[577] Проте це дослідження піддалося критиці через його обмеженість, і результати аналогічних досліджень не змогли відтворити ці результати.[578][579] Інше рандомізоване дослідження 62 пацієнтів у Китаї виявило, що гідроксихлорохін може скорочувати час до клінічного відновлення (щодо припинення гарячки та кашлю, полегшення пневмонії на КТ); проте станом на зараз це дослідження не пройшло рецензування.[580] Попередні результати великого рандомізованого контрольованого дослідження, проведеного на 150 людях у Китаї, виявили, що загальний рівень 28-денної негативної конверсії значно не відрізнявся між пацієнтами, які отримували гідроксихлорохін, і тими, що отримували стандартну допомогу. Проте додатковий гідроксихлорохін призводив до швидшої нормалізації рівнів С-реативного білка та відновлення від стартової лімфопенії, що може бути важливим. За ретроспективного аналізу час, протягом якого симптоми полегшувалися, був коротшим порівняно зі стандартною допомогою у підгрупі пацієнтів, які не отримували антиретровірусного лікування. Частота побічних ефектів була вища у групі гідроксихлорохіну (діарея була найчастішою побічною дією). Це дослідження ще не рецензувалося та має кілька обмежень (наприклад, затримка між появою симптомів та початком лікування, зокрема іншими противірусними препаратами у групі стандартної допомоги).[581] Згідно з обсерваційним дослідженням за участі 1400 госпіталізованих у Нью-Йорку пацієнтів, приймання гідроксихлорохіну не було асоційоване зі зниженням ризику інтубації чи смерті, порівняно з тими, хто не отримував гідроскихлорохіну, також автори роблять висновок про необхідність наступних рандомізованих контрольованих досліджень.[582] Інше обсерваційне дослідження з 181 пацієнтом із чотирьох центрів третього рівня надання медичної допомоги у Франції виявило, що у пацієнтів із тяжким COVID-19, які потребували кисневої терапії, гідроксихлорохін не мав впливу на зменшення потреби у госпіталізації до відділення інтенсивної терапії або кількості смертей на 21-й день після госпіталізації.[583] Аналіз міжнародного реєстру застосування гідроксихлорохіну та хлорохіну (з чи без застосування макролідного антибіотика) виявив, що застосування цих препаратів було незалежно пов’язане з підвищеним ризиком госпітальної летальності та шлуночкових аритмій; проте зараз дослідження було відкликане.[584] Дослідження було розкритиковано у відкритому листі до авторів від понад 140 вчених і лікарів, в якому вони зазначили численні зауваження щодо валідності дослідження.[585][586] Попередні результати з дослідження RECOVERY у Великобританії виявили, що гідроксихлорохін не знижує ризик смерті та не покращує інших результатів у госпіталізованих пацієнтів, тому дослідники припинили залучення учасників до дослідження гідроксихлорохіну.[587] Унаслідок цього 17 червня ВООЗ зупинило групу гідроксихлорохіну в дослідженні Solidarity.[588] Рандомізоване, подвійно сліпе, плацебоконтрольоване дослідження виявило, що гідроксихлорохін не попереджав клінічної інфекції в разі застосування у вигляді постконтактної профілактики протягом 4 днів після контакту середнього та високого ризику; проте більшість учасників не мала доступу до тестування і результати оцінювали за наявністю симптомів COVID-19, а не за підтвердженим позитивним результатом молекулярного тестування.[589] Попри ці негативні результати, недавнє багатоцентрове ретроспективне обсерваційне дослідження понад 2500 пацієнтів у США виявило, що монотерапія гідроксихлорохіном (та в поєднанні з азитроміцином) була пов’язана зі зниженням смертності у разі контролю факторів ризику.[590] П’ятиденний курс гідроксихлорохіну не спричиняв значного зменшення тяжкості симптомів у амбулаторних хворих з імовірним або підтвердженим раннім COVID-19 легкого ступеня у рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні, у якому взяли участь приблизно 500 осіб; утім, лише у 58% учасників проводили тест на SARS-CoV-2.[591] Гідроксихлорохін має схожий терапевтичний вплив, що і хлорохін, але менше побічних ефектів, вважається безпечним для застосування у вагітних і більш доступним у деяких країнах.[592] Враховуючи ризик аритмій, обидва препарати з обережністю варто використовувати у пацієнтів із наявними серцево-судинними захворюваннями.[593] У разі можливості раціонально провести вихідну ехокардіографію до лікування, особливо пацієнтам у критичному стані.[594] Вищі дози хлорохіну були пов’язані з підвищеним ризиком подовження інтервалу QT порівняно з нижчими дозами, особливо в разі застосування у поєднанні з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT.[595] Оскільки і хлорохін/гідроксихлорохін, і азитроміцин можуть спричиняти подовження інтервалу QT, в разі одночасного використання цих препаратів рекомендована обережність.[596][597] Ризик пролонгації інтервалу QT та/або шлуночкової тахікардії (зокрема аритмії torsades de pointes) вищий у разі поєднання цих препаратів порівняно з ризиком, пов’язаним із монотерапією цими засобами (0,6% проти 1,5%).[598] Допублікаційне дослідження (не рецензоване) виявило підвищений ризик 30-денної серцево-судинної смертності у пацієнтів із COVID-19, яким азитроміцин додавали до гідроксихлорохіну.[599] Це поєднання не рекомендоване, окрім як у контексті клінічних досліджень.[3][515] До вибору режиму дозування хлорохіну рекомендують ставитися з обережністю, оскільки є ризик отруєння хлорохіном.[600] Настанови у Китаї та Італії рекомендують ці препарати для лікування COVID-19; однак вони ґрунтуються на слабких доказах.[601] Surviving Sepsis Campaign та Національний інститут охорони здоров'я дійшли висновків, що для надання будь-яких рекомендацій щодо використання цих препаратів у відділенні інтенсивної терапії недостатньо доказів.[487] Національний інститут охорони здоров’я виступає проти застосування цього препарату, окрім як для клінічних досліджень, проте клінічні дослідження було припинено.[3] Американське товариство фахівців з інфекційних хвороб рекомендує застосовувати ці препарати тільки у контексті клінічних досліджень.[515] Американське торакальне товариство рекомендує застосовувати будь-який препарат на індивідуальній основі за умови, що стан пацієнта є достатньо важким, щоб потребувати дослідної терапії, переваги та ризики лікування обговорюють із пацієнтом, накопичуються дані про результати, і препарат є в наявності.[541] Європейське агентство з лікарських засобів (ЄАЛЗ) підкреслює, що ці препарати на сьогодні не показали ефективності у лікуванні COVID-19 і їх слід застосовувати тільки у межах клінічних досліджень або програмах застосування у невідкладних ситуаціях.[602] Виходячи з результатів дослідження RECOVERY, Агентство з регулювання лікарських засобів і продуктів для охорони здоров’я Великобританії проінструктувало дослідників у Великобританії, котрі використовують гідроксихлорохін у клінічних дослідженнях, призупинити подальший набір учасників, хоча гідроксихлорохін все ще можна використовувати в дослідженнях з метою профілактики COVID-19 у медичних працівників.[603] У США FDA скасувала дозвіл на використання хлорохіну та гідроксихлорохіну в умовах невідкладної медичної допомоги, оскільки вважає, що потенційні переваги більше не перевершують відомі та потенційні ризики.[604] Через ризик аритмій, особливо за використання в поєднанні з азитроміцином, вона рекомендує не використовувати ці препарати поза межами госпітальних умов або клінічних досліджень.[605] Нині немає сильних доказів ефективності гідроксихлорохіну або хлорохіну в лікуванні або попередженні COVID-19.[606] Centre for Evidence-Based Medicine: hydroxychloroquine for COVID-19 – what do the clinical trials tell us? external link opens in a new window

лопінавір/ритонавір

Пероральний антиретровірусний інгібітор протеази, що на сьогодні затверджений для лікування ВІЛ-інфекції. Лопінавір/ритонавір застосовують у клінічних випробуваннях для лікування COVID-19. Результати однієї невеликої серії випадків виявили, що клінічна користь від лопінавіру/ритонавіру була сумнівною.[607] У результаті рандомізованого контрольованого дослідження 200 пацієнтів із тяжким перебігом захворюванням встановлено, що лікування лопінавіром/ритонавіром плюс стандартна терапія (тобто кисень, неінвазивна та інвазивна вентиляція, антибіотики, вазопресори, замісна ниркова терапія та екстракорпоральна мембранна оксигенація, за потреби) не приводили до скорочення часу появи клінічного поліпшення порівняно зі стандартним лікуванням, і 28-денна смертність була однаковою для обох груп.[608] Попередні результати дослідження RECOVERY у Великобританії показали відсутність позитивних ефектів лопінавіру/ритонавіру у госпіталізованих пацієнтів з COVID-19. Не було значних відмінностей у 28-денній смертності, ризику прогресування до потреби у штучній вентиляції легень або тривалості госпіталізації між двома групами лікування (лопінавір/ритонавір проти лише стандартного догляду), ці результати були стандартизовані на різних підгрупах пацієнтів.[609] Лопінавір/ритонавір може збільшувати ризик брадикардії, особливо у пацієнтів старшого віку та у критично хворих.[610] Лопінавір/ритонавір потрібно використовувати лише в контексті клінічних досліджень.[3] Centre for Evidence-Based Medicine: lopinavir/ritonavir – a rapid review of effectiveness in COVID-19 external link opens in a new window

Реконвалесцентна плазма

Плазму пацієнтів, що одужали від вірусної інфекції, застосовували для лікування під час попередніх спалахів, зокрема SARS, пташиний грип, інфекція, спричинена вірусом Ебола.[611] Зараз проводяться клінічні дослідження для визначення безпечності й ефективності застосування у пацієнтів із COVID-19 плазми тих, хто одужав, котра містить антитіла до SARS-CoV-2. Рандомізоване контрольоване дослідження виявило, що конвалесцентна плазма у разі додавання до стандартного лікування незначно скорочувала час до клінічного покращення протягом 28 днів у пацієнтів із тяжким або загрозливим для життя захворюванням. Однак дослідження було припинене на ранньому етапі і його може бути недостатньо для виявлення клінічно вагомої різниці.[612] Систематичний огляд п’яти досліджень виявив, що плазма людей, котрі одужали, може знизити смертність критично хворих пацієнтів, мати корисний ефект на клінічні симптоми та знизити вірусне навантаження.[613] У США Управління продовольства і медикаментів (FDA) спростило доступ до застосування плазми пацієнтів, що одужали від COVID-19, у пацієнтів із тяжкою або загрозливою для життя інфекцією COVID-19 шляхом використання в екстрених умовах для одного пацієнта експериментального нового препарату й видало настанову щодо його використання. FDA заохочує пацієнтів, які одужали (повне зникнення симптомів щонайменше за 2 тижні до початку донорства; негативний тест полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією [ПЛР-ЗТ] не є необхідним для того, щоб стати донором), здавати їхню плазму.[614][615][616] Нині недостатньо доказів, щоб давати рекомендації за чи проти використання плазми осіб, що одужали, для лікування COVID-19.[3] Американське товариство фахівців з інфекційних хвороб рекомендує застосовувати конвалесцентну плазму тільки у контексті клінічних досліджень.[515] Автори швидкого Кокранівського огляду не впевнені, чи є плазма людей, які одужали, корисною для госпіталізованих пацієнтів із COVID-19. Завершені дослідження були низької якості, і їх результати можуть бути пов’язаними з природнім перебігом захворювання або з іншим лікуванням, яке отримував пацієнт. Інформація щодо побічних дій обмежена, а докази щодо безпеки у пацієнтів із COVID-19 мають дуже низьку точність.[617]

Внутрішньовенне введення імуноглобуліну

Внутрішньовенний імуноглобулін (ВВІГ) випробовують для застосування у деяких пацієнтів із COVID-19.[33][618] Ретроспективне дослідження 58 пацієнтів із тяжким COVID-19 виявило, що внутрішньовенний імуноглобулін (ВВІГ) за використання як допоміжного лікування протягом 48 годин після госпіталізації може знизити потребу у використанні штучної вентиляції легень, зменшити тривалість перебування в стаціонарі/відділенні інтенсивної терапії; проте це дослідження має кілька обмежень.[619] На сьогодні недостатньо доказової бази, щоб рекомендувати ВВІГ для лікування COVID-19.[620] Панель настанов Національного інституту охорони здоров’я рекомендує не застосовувати для лікування COVID-19 ВВІГ, які не специфічні до SARS-CoV-2, окрім як у контексті клінічних випробувань.[3]

Лікування моноклональними антитілами

Моноклональні антитіла до SARS-CoV-2 мають потенціал бути використовуваними для профілактики та лікування COVID-19.[621] Розробляються рекомбінантні повністю людські моноклональні нейтралізуючі антитіла, як-от JS016 та LY-COV555. Ці антитіла зв’язуються з поверхнею шиповидного білкового рецептора, блокуючи зв’язування віруса з поверхнею рецептора ангіотензинперетворювального фермента 2 (АПФ2) клітин хазяїна. Лікування обома антитілами почали вивчати в 1-й фазі дослідження.[622][623] Нова терапія на основі мультиантитільного коктейлю (наприклад, REGN-COV2) проходить клінічні дослідження у ролі профілактики або лікування.[624]

Антагоністи рецептора інтерлейкін-6 (ІЛ-6)

З метою лікування вірус-індукованого синдрому вивільнення цитокінів у пацієнтів із COVID-19 досліджують моноклональні антитіла-антагоністи рецепторів ІЛ-6 (наприклад, тоцилізумаб, сарілумаб, сілтуксімаб). Ці ліки в деяких країнах вже затверджені для використання за іншими показаннями. Ретроспективне когортне дослідження виявило, що клінічне покращення та 28-денна смертність не була статистично різною у групі тоцилізумабу та стандартного лікування.[625] Інші дослідження виявили, що застосування тоцилізумабу було пов’язане зі значним скороченням тривалості вазопресорної підтримки, а також можливим зниженням ризику неінвазивної ШВЛ або смерті у пацієнтів із тяжким захворюванням.[626][627] Згідно з обсерваційним дослідженням, тоцилізумаб був пов’язаний зі зниженням на 45% ризику смерті у когорті пацієнта на ШВЛ, попри підвищений ризик суперінфекції (переважно унаслідок вентилятор-асоційованої пневмонії). Пацієнти з суперінфекцією не мали вищої летальності, порівняно з пацієнтами без неї.[628] Дослідження сарілумабу в США були припинені, оскільки лікарський засіб не зміг досягнути первинних та ключових вторинних кінцевих показників. 

анакінра

Анакінра, інгібітор інтерлейкіну-1, проходить випробовування у пацієнтів із COVID-19 для лікування індукованого вірусом синдрому вивільнення цитокінів. Вона в деяких країнах вже затверджена для використання за іншими показаннями. Додавання високодозової внутрішньовенної анакінри до неінвазивної вентиляції та стандартної терапії (яка охоплювала гідроксихлорохін та лопінавір/ритонавір) у пацієнтів із COVID-19 із гострим респіраторним дистрес-синдромом середнього та тяжкого ступеня і тяжким запаленням була пов’язана з більш високим рівнем виживання на 21-й день за даними невеликого ретроспективного дослідження.[629] Мале проспективне когортне дослідження виявило, що анакінра значно знизила потребу в інвазивній штучній вентиляції легень та смертність у пацієнтів із тяжким захворюванням.[630] Мала ретроспективна серія клінічних випадків виявила, що анакінра може бути корисною у пацієнтів із синдромом вивільнення цитокінів, якщо її введення розпочати швидко після початку гострої гіпоксичної дихальної недостатності.[631] За даними панелі настанов Національного інституту охорони здоров’я, даних на користь або проти застосування анакінри для лікування COVID-19 нині недостатньо.[3] У Великобританії NICE твердить, що не існує доступних доказів, які б дозволяли сказати, що анакінра є ефективною, безпечною та економічно доцільною для лікування дорослих і дітей із вторинним гемофагоцитарним лімфогістіоцитозом, спричиненим SARS-CoV-2 або аналогічним коронавірусом.[632]

Маврілімумаб

В одному одноцентровому проспективному когортному дослідженні маврилімумаб, моноклональне антитіло до альфа-рецепторів антигранулоцитарно-макрофагового колонієстимулюючого фактора, був пов’язаний із покращеними клінічними наслідками порівняно зі стандартним доглядом у пацієнтів, які не перебували на штучній вентиляції легень з тяжким захворюванням і системним гіперзапаленням.[633]

Інгібітори Янус-кінази

Наразі інгібітори Янус-кінази (наприклад, федратініб, руксолітініб, баріцитініб) проходять клінічні дослідження у лікуванні COVID-19-асоційованого синдрому вивільнення цитокінів.[634][635][636] Панель настанов Національного інституту охорони здоров’я рекомендує не застосовувати для лікування COVID-19 інгібітори Янус-кінази, окрім як у контексті клінічних випробувань.[3]

Лікування стовбуровими клітинами

Досліджується терапія стовбуровими клітинами для лікування пацієнтів із COVID-19 у клінічних випробуваннях. Вважають, що мезенхімальні стовбурові клітини можуть зменшити патологічні зміни, що виникають у легенях та пригнічують клітинноопосередковану імунну запальну відповідь.[637] Панель настанов Національного інституту охорони здоров’я рекомендує не застосовувати для лікування COVID-19 мезенхімальні стовбурові клітини, окрім як у контексті клінічних випробувань.[3]

Вакцина на основі бацил Калмета-Герена (БЦЖ)

Вакцину БЦЖ досліджують у деяких країнах як профілактику COVID-19, зокрема серед медпрацівників. Існують деякі докази, що БЦЖ-вакцинація попереджує інші інфекції дихальних шляхів у дітей та старших людей, що опосередковано індукцією вродженої імунної пам’яті.[638] Проте доказів, які б підтримували її використання при COVID-19, немає, і ВООЗ не рекомендує її з метою профілактики COVID-19.[639]

Бемцентиніб

Експериментальна мала молекула, яка інгібує AXL кіназу. Бемцентиніб попередньо продемонстрував роль у лікуванні раку, але також було повідомлено про його антивірусну активність у доклінічних моделях, зокрема активність проти SARS-CoV-2. Це перший кандидат, який був обраний як частина дослідження Accelerating COVID-19 Research and Development (ACCORD) Великобританії. Мультицентрове дослідження 2 фази на адаптивній платформі має на меті оцінити безпеку та ефективність кількох кандидатів.[640]

Антагоністи рецепторів ангіотензину-ІІ

Антагоністи рецепторів ангіотензину-ІІ, як-от лосартан, досліджуються як потенційні засоби терапії, оскільки вважається, що рецептор ангіотензинперетворювального ферменту-2 (АПФ2) є основним місцем прикріплення вірусу.[641][642][643] Та деякі експерти вважають, що ці препарати можуть погіршити перебіг COVID-19 через надмірну експресію АПФ2 у людей, які приймають ці препарати. 

Інші противірусні засоби

Різноманітні інші противірусні препарати (монотерапію та комбіновану терапію) досліджують для лікування пацієнтів із COVID-19 (наприклад, озельтамівір, дарунавір, ганцикловір, фавіпіравір, балоксавір марбоксил, уміфеновір, рибавірин, інтерферон, леронлімаб).[644][645][646][647][648][649][650][651][652][653] На підтримку використання уміфеновіру немає доказів.[654] Потрійна терапія інтерфероном бета-1b, лопінавіром/рітонавіром та рибавірином перевірялася у госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 на 2-й фазі невеликого відкритого рандомізованого дослідження. Пацієнти, які отримували потрійну терапію, мали значно коротший середній час до негативного результату з назофарингеального мазка, порівняно з контрольною групою (тільки лопінавір/ритонавір). На момент включення в дослідження пацієнти мали захворювання з легким та помірно тяжким перебігом.[655] Панель настанов Національного інституту охорони здоров’я рекомендує не застосовувати для лікування пацієнтів у тяжкому або критичному стані інтерферони, окрім як у контексті клінічних випробувань.[3]

Вітамін С

Добавки вітаміну С показали перспективність у лікуванні вірусних інфекцій.[656] У деяких центрах для лікування тяжкого COVID-19 випробовують високі дози внутрішньовенного вітаміну С.[657] За даними панелі настанов Національного інституту охорони здоров’я, даних на користь або проти застосування вітаміну С недостатньо.[3]

Вітамін Д

У деяких дослідженнях добавки вітаміну Д були пов’язані зі зниженим ризиком респіраторних інфекцій, таких як грип.[658][659][660] Невелике ретроспективне обсерваційне дослідження (не рецензоване) дозволяє припустити зв’язок між недостатністю вітаміну D та тяжкістю COVID-19.[661] Однак необхідні подальші дослідження.[662][663][664][665] Вітамін Д досліджують у пацієнтів з COVID-19.[666][667] Проте поки що немає доказів, щоб давати рекомендації за чи проти використання вітаміну Д з метою профілактики чи лікування COVID-19.[668] Національний інститут здоров’я і досконалості медичної допомоги Великобритнії стверджує, що доки немає доказів на підтримку прийому вітаміну Д спеціально з метою профілактики або лікування COVID-19, всім людям рекомендовано приймати щоденно добавки вітаміну Д, оскільки уряд Великобританії радить підтримувати здоров’я кістково-м’язової системи протягом пандемії, особливо якщо вони недостатньо перебувають під сонячним промінням унаслідок використання засобів захисту або самоізоляції.[669] За даними панелі настанов Національного інституту охорони здоров’я, даних на користь або проти застосування вітаміну D недостатньо.[3]

Пробіотики

Дедалі більше доказів того, що дисбіоз кишківника відіграє роль у патогенезі COVID-19.[288][289][290] Пробіотики можуть бути додатковим підходом для профілактики або лікування ураження слизових оболонок або запалення шляхом модуляції мікробіоти кишківника; проте необхідні подальші дослідження.[670]

Традиційна китайська медицина

Для лікування пацієнтів із COVID-19 у Китаї застосовували засоби китайської традиційної медицини відповідно до локальних настанов та як складові клінічних досліджень.[671]

Гіпербарична оксигенація

Попередні докази свідчать, що гіпербарична киснева терапія успішно використовувалася для лікування пацієнтів із тяжким COVID-19 за тяжкої гіпоксії, стан яких погіршувався.[672][673] Нині учасників дослідження набирають.[674][675]

Оксид азоту

Дослідження вказують, що оксид азоту може допомогти зменшити інфекції дихальної системи за рахунок інактивації вірусів та інгібування їх реплікації в епітеліальних клітинах.[676] FDA дозволило застосування інгаляційного оксиду азоту, щоб його можна було дослідити у 3-й фазі дослідження 500 пацієнтів із COVID-19. Учасників інших досліджень нині набирають.

Авіптаділ

Синтетична форма вазоактивного кишкового пептиду (також відомого як RLF-100) отримала скорочену дозвільну процедуру від FDA для показання лікування гострого пошкодження легень/гострого респіраторного дистрес-синдрому, пов’язаного з COVID-19. Внутрішньовенна та інгаляційна форма наразі перебуває у фазі 2 та 3 клінічних досліджень у США.[677][678]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності