Основні підходи

Для запобігання зараженню і призначення підтримувального лікування важливе раннє розпізнавання і швидке встановлення діагнозу. Майте клінічну настороженість щодо COVID-19 у всіх пацієнтів, які звертаються з гарячкою та/або гострим респіраторним захворюванням; проте пам’ятайте, що деякі пацієнти можуть не мати симптомів фебрильного респіраторного захворювання.

Маршрути пацієнта із підозрюваним або підтвердженим COVID-19 слід встановити на локальному, регіональному та національному рівнях. Відсіюйте пацієнтів у точці першого контакту з системою охорони здоров’я на основі визначення випадку і обстеження симптомів і направляйте за маршрутом пацієнта із підозрюваним або підтвердженим захворюванням.[2] Негайно ізолюйте всі підозрювані та підтверджені випадки та запровадьте заходи інфекційного контролю. Сортуйте пацієнтів за допомогою стандартизованого інструменту сортування й обстежуйте пацієнта на предмет тяжкості захворювання. COVID-19 підлягає реєстрації. Випадки підозри мають залишатися у плані лікування пацієнта до моменту негативного результату. 

Best Practice опублікувала окрему тему щодо лікування супутніх патологій у контексті COVID-19. BMJ Best Practice: Management of co-existing conditions in the context of COVID-19 external link opens in a new window

Анамнез.

Зберіть детальний анамнез з метою визначення ризику COVID-19 та оцініть імовірність інших причин, зокрема анамнез подорожей та оцінювання факторів ризику. 

Діагноз потрібно підозрювати у:[154]

  • Пацієнтів із гострим респіраторним захворюванням (лихоманка та щонайменше одна ознака/симптом респіраторного захворювання, як-от кашель або задишка) та анамнезом подорожі або проживання в регіоні, де повідомлялося про локальну передачу захворювання COVID-19, протягом 14 днів від початку виникнення симптомів.

  • Пацієнтів із будь-яким гострим респіраторним захворюванням, якщо вони були в контакті з підтвердженим або підозрюваним випадком COVID-19 протягом останніх 14 днів до початку виникнення симптомів.

З метою визначення випадку дивіться наш розділ Діагностичні критерії. 

Клінічні прояви у дорослих

Приблизно 15% пацієнтів звертаються із тріадою симптомів, до якої належать гарячка, кашель та задишка, 90% мають більше одного симптому.[33] Деякі пацієнти можуть мати мінімальні симптоми чи бути безсимптомними, в той час як інші можуть звертатися із тяжкою пневмонією або ускладненнями, зокрема гострим респіраторним синдромом, септичним шоком, гострим інфарктом міокарда, венозною тромбоемболією або поліорганною недостатністю. 

До найпоширеніших симптомів належать:

  • Лихоманка

  • Кашель;

  • Задишка

  • Порушене відчуття смаку/нюху.

Менш поширені симптоми охоплюють:

  • Міалгія або артралгія

  • Втомлюваність

  • Анорексія.

  • вироблення мокротиння

  • відчуття стиснення у грудях

  • Симптоми ураження ШКТ

  • Біль у горлі

  • Запаморочення

  • Головний біль

  • Неврологічні симптоми

  • шкірні симптоми

  • Ринорея/закладеність носа 

  • Біль у грудях

  • Кон'юнктивіт

  • Кровохаркання. 

Симптоми й ознаки фебрильного респіраторного захворювання можуть не мати необхідної чутливості для ранньої діагностичної підозри.[329] Кокранівський огляд виявив, що щонайменше половина пацієнтів мали кашель, біль у горлі, гарячку, біль у м’язах/артралгію, слабкість чи головний біль. Наявність гарячки, болю у м’язах/артралгії, слабкості та головного болю значно підвищувала ймовірність COVID-19. Кашель і біль у горлі були частішими серед людей без COVID-19, тому виключно ці симптоми є менш корисними для встановлення діагнозу. На основі жодної з ознак чи симптомів, які було включено в огляд, не можна було б точно поставити діагноз COVID-19, тому автори зробили висновок, що відсутність або наявність ознак або симптомів не є достатньо точною для того, щоб підтвердити або виключити захворювання.[330]

Клінічна картина суттєво варіює залежно від географічного розташування. Початкові спостереження в США зауважують, що клінічна картина може бути ширшою, ніж спостерігалося в Китаї та Італії, так за первинного звернення спостерігалися біль у грудній клітці, головний біль, порушення психічного стану та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту. Також спостерігалися тяжкі печінкові та ниркові недостатності, які обходили легені.[331] Дані від перших 393 госпіталізованих у Нью-Йорку пацієнтів виявили, що хоча найчастішими симптомами під час госпіталізації були гарячка, кашель, задишка та біль у м’язах, крім цього, частіше ніж у Китаї виникали симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.[163]

За рівнем тяжкості:[4]

  • 80% дорослих звертаються з легким або середньої тяжкості захворюванням

  • 14% дорослих звертаються з тяжким перебігом захворювання

  • 5% дорослих звертаються із критичним захворюванням

  • 1% дорослих звертаються з безсимптомним захворюванням. 

Найбільш поширеними симптомами серед пацієнтів із легким чи середнім ступенем тяжкості захворювання, згідно з одним європейським дослідженням, є головний біль, втрату нюху, закладеність носа, кашель, астенія, біль у м’язах, розлади смаку та біль у горлі. Гарячка трапляється рідше. Середня тривалість симптомів становила 11,5 дня. Клінічна картина варіює залежно від віку, причому молодші пацієнти зазвичай мають ускладнення з боку ЛОР-органів, а старші пацієнти здебільшого мають гарячку, слабкість та втрату апетиту.[332]

Є сумнівні докази, які вказують, що в деяких пацієнтів, навіть із легкою формою захворювання, перебіг захворювання може бути затяжним, із симптомами, які постійно змінюються, та періодами кращого самопочуття, які змінюються періодами повторного погіршення (подібно до синдрому поствірусної втоми).[333][334]

Вагітні жінки

  • Клінічні характеристики у вагітних жінок аналогічні іншим дорослим.[335] Важливо зауважити, що такі симптоми, як гарячка, задишка, симптоми з боку ШКТ і втома, можуть збігатися з симптомами, зумовленими фізіологічними змінами під час вагітності чи бути наслідком несприятливих подій вагітності.[2]

Атипові клінічні картини

  • Може спостерігатися атипова клінічна картина, особливо в осіб похилого віку та пацієнтів з ослабленим імунітетом (наприклад, падіння, делірій/сплутаність свідомості, функціональні розлади, знижена мобільність, синкопе, постійна гикавка, відсутність гарячки). Літні пацієнти та пацієнти з супутніми захворюванням можуть звертатися з легкими симптомами, але мають високий ризик погіршення стану.[2]

  • У пацієнтів із COVID-19 були описані клінічні випадки паротиту (можливо пов’язані з інтрапаротитним лімфаденітом), оральних везикулобульозних уражень, ушкодження сітківки та андрогенетичної алопеції; однак невідомо, чи пов’язані ці порушення з інфекцією SARS-CoV-2.[336][337][338][339]

Ко-інфекція

  • Бактеріальні коінфекції спостерігалися у 7% госпіталізованих пацієнтів та у 14% пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії. Найпоширенішими бактеріями були Mycoplasma pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae і Klebsiella pneumoniae. Коінфекції грибковими патогенами та вірусами (наприклад, респіраторно-синцитіальний вірус, грип А) реєструвалися рідше.[340]

  • Коінфекції можуть бути пов’язаними із затяжними респіраторними симптомами, тривалим перебуванням у відділенні інтенсивної терапії, морбідністю та смертністю у разі, якщо не було виявлено та розпочато лікування на ранньому етапі.[341] 

  • Пацієнти з ко-інфекцією грипу показали клінічні характеристики, схожі з характеристиками пацієнтів тільки з COVID-19.[342][343]

Клінічні прояви у дітей

Ознаки та симптоми можуть бути однаковими із такими самими за інших поширених вірусних респіраторних інфекцій та інших дитячих захворювань, тому в дітей вимагають вищого індексу підозри на COVID-19.

За рівнем тяжкості:[344]

  • 37% дітей звертаються з легким захворюванням 

  • 45% дітей звертаються із захворюванням середньої тяжкості 

  • 3% дітей звертаються з тяжким захворювання

  • 0,6% дітей звертаються із критичним захворюванням

  • 16% дітей звертаються із безсимптомним захворюванням.

На сьогодні докази свідчать про більш легкий чи безсимптомний перебіг захворювання у приблизно 95% дітей, але з можливими доказами радіологічних змін у легенях в обох категорій. Симптоми, про які часто повідомляють, охоплюють гарячку, кашель, біль у горлі, закладеність носа та нежить. Задишка, кашель та лихоманка у дітей, порівняно з дорослими, зустрічається рідше. Діти можуть частіше ніж дорослі звертатися із симптомами з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема у новонароджених та немовлят це може бути єдиним симптомом.[345] Про фебрильні судоми повідомлялося рідко.[12] Клінічні прояви у дітей віком до 5 років легші порівняно з інфекцією грипу А.[346]  

Про тяжкий перебіг захворювання у дітей повідомлялося рідко.[345][347] Під час поперечного дослідження 48 важкохворих немовлят і дітей у США клінічний перебіг та результати стаціонарного лікування були кращими порівняно з дорослими. Як і в дорослих, у 80% важкохворих дітей були уже діагностовані супутні захворювання, найчастіше пригнічення імунітету/рак, ожиріння та діабет.[348] Зростає стурбованість через те, що у дітей із тяжким перебігом захворювання виникає пов’язаний запальний синдром. Більш детальну інформацію дивіться у розділі Ускладнення.

Повідомлялося про випадки COVID-19 у новонароджених. Найбільш поширеним симптомом у новонароджених є задишка. Хоча захворювання зазвичай легке, повідомлялося про більш тяжкий перебіг захворювання, зокрема пізній неонатальний сепсис та енцефаліт. Тяжкий перебіг захворювання серед новонароджених зустрічається дещо частіше, ніж серед старших дітей. Клінічна картина у немовлят може бути представлена дратівливістю, плачем, труднощами з вигодовуванням, «тихою» гіпоксією та неврологічними симптомами.[345][349][350][351]

У дітей може бути більш поширеною ко-інфекція.[352] Коінфекція була зареєстрована у 6% дітей у дослідженнях у США та Італії, причому найчастіше виявлялися респіраторно-синцитіальний вірус, риновіруси, вірус Епштейна-Барр, ентеровіруси, вірус грипу А, не-SARS-коронавіруси та  Streptococcus pneumoniae[11][12]

Фізикальне обстеження.

Проведіть фізикальний огляд. Враховуючи ризик вірусного зараження, за можливості уникайте використання стетоскопу. Пацієнти можуть мати гарячку (з ознобом/тремтінням чи без), кашель та/або утруднене дихання. Під час аускультації легень можуть спостерігатися хрипи на вдиху, крепітація та/чи бронхіальне дихання у пацієнтів із пневмонією або дихальною недостатністю У пацієнтів із респіраторним дистрес-синдромом може спостерігатися тахікардія, тахіпное чи ціаноз, який супроводжує гіпоксію. Брадикардія спостерігалася у невеликої групи пацієнтів із легкою та середньою тяжкістю перебігу.[353]

Пульсоксиметрія

Пульсоксиметрія може виявити низьку сатурацію (SpO₂ <90%). Лікарі мають знати, що у пацієнтів із COVID-19 може розвиватися «тиха гіпоксія»: їхня сатурація киснем може впасти до низьких рівнів та спричини гостру дихальну недостатність без наявності очевидних симптомів респіраторного дистрес-синдрому. Лише невелика кількість пацієнтів мають порушення функцій інших органів, а це означає, що після початкової фази гострого погіршення традиційні методи розпізнавання подальшого погіршення (наприклад, шкала National Early Warning Score 2 [NEWS2]) можуть не допомогти визначити тих пацієнтів, у яких розвивається дихальна недостатність.[354]

Попри те, що пацієнтам із COVID-19 досі рекомендовано використовувати NEWS2, Королівська колегія лікарів Великобританії зараз рекомендує, що з огляду на будь-яке підвищення потреби в кисні у цих пацієнтів потрібно активно телефонувати компетентній особі, яка приймає клінічні рішення, а також ініціювати початкове посилення спостереження як мінімум до щогодинного, доки не буде проведено клінічного огляду.[355]

Початкові лабораторні аналізи

Призначте такі лабораторні дослідження всім пацієнтам із важким перебігом захворювання:

  • дослідження газового складу крові

  • ЗАК з формулою:

  • комплексний біохімічний аналіз крові

  • рівень глюкози в крові

  • Коагулограма

  • Маркери запалення (наприклад, сироватковий С-реактивний білок, швидкість осідання еритроцитів, інтерлейкін-6, лактатдегідрогеназа, прокальцитонін, амілоїд А та феритин)

  • Серцеві біомаркери

  • Сироваткова креатинкіназа.

Найпоширеніші лабораторні порушення: лімфопенія, лейкоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, знижений рівень альбуміну, підвищений рівень серцевих біомаркерів, підвищений рівень маркерів запалення, D-димеру, відхилення у печінкових та ниркових функціях.[163][356][357][358] Лабораторні порушення – зокрема лімфопенія, порушення лейкоцитів та інші маркери системного запалення – менш поширені у дітей.[345][359][360] Більшість пацієнтів (62%) із безсимптомним захворюванням звертається із нормальними лабораторними показниками. Серед осіб із лабораторними відхиленнями найчастішими знахідками є лейкопенія, лімфопенія, підвищена лактатдегідрогеназа та підвищений С-реактивний білок.[361]

Візьміть зразки крові і мокротиння для бактеріологічного дослідження у пацієнтів з тяжким або критичним захворюванням, щоб виключити інші причини інфекції нижніх дихальних шляхів і сепсису, особливо у пацієнтів із нетиповим епідеміологічним анамнезом. Зразки слід збирати до початку емпіричної антибактеріальної терапії, якщо це можливо.[2]


Анімована демонстрація пункції радіальної артеріїАнімована демонстрація пункції радіальної артерії

Молекулярне дослідження

Молекулярне тестування необхідне для підтвердження діагнозу. Діагностичні тести необхідно проводити відповідно до рекомендацій місцевих органів охорони здоров’я, дотримуючись належних методів біобезпеки. Якщо тестування недоступне на національному рівні, зразки слід відправляти у відповідну референс-лабораторію. Зразки для аналізу потрібно брати із відповідними заходами профілактики та інфекційного контролю.

Рішення про те, кого тестувати, мають ґрунтуватися на клінічних та епідеміологічних факторах. Зверніться до місцевих рекомендацій, оскільки особливості проведення тестування залежатимуть від місцевих настанов і наявних ресурсів. В умовах обмеженості ресурсів певним групам людей, можливо, потрібно надавати пріоритет у проходженні тестування. У Великобританії тестування рекомендоване всім людям із симптомами нового тривалого кашлю, високої температури тіла чи порушеного відчуття нюху/смаку.[362] У США Центри з контролю та профілактики захворювань опублікували детальні рекомендації щодо тестування, зокрема рекомендації щодо тестування в будинках догляду за літніми людьми та закладах тривалого догляду, а також щодо контактних основних працівників.[363]

У відповідних пацієнтів із підозрою на інфекцію необхідно провести тест ампліфікації нуклеїнових кислот, як-от полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскрипцією (ПЛР-ЗТ), на предмет SARS-CoV-2 із підтвердженням дослідження, за потреби, шляхом визначення послідовності нуклеїнових кислот.[364]

  • Візьміть зразки з верхніх дихальних шляхів (мазки або змиви з носоглотки і ротоглотки) у амбулаторних пацієнтів та/або зразки з нижніх дихальних шляхів (мокротиння та/або ендотрахеальний аспірат або ж бронхоальвеолярний лаваж) у пацієнтів із більш важкими респіраторними захворюваннями. Враховуйте високий ризик поширення аерозолю під час забору зразків із нижніх дихальних шляхів. 

  • Також розгляньте забір додаткових клінічних зразків (наприклад, крові, калу, сечі).

Інтерпретація результату тесту залежить від точності тесту та дотестової ймовірності (або оціненого ризику захворювання) перед проведенням тестування. Позитивний результат має більшу вагу, ніж негативний тест, оскільки у тесту висока специфічність (близько 95%), але помірна чутливість (близько 70%).[365]

Було повідомлено, що рівень хибнонегативних результатів становить від 2 до 29%.[365] Вірогідність хибнонегативного результату в інфікованої особи знижується з 100% на 1-й день інфекції до 67% на 4-й день. Середній рівень хибнонегативних результатів знижується до 38% в день початку симптомів, до 28% на 8-й день, а потім починає знову зростати з 9-го дня.[366]

Один або кілька негативних результатів не виключають наявності інфекції. Якщо у пацієнта із високим індексом підозри на COVID-19 (або із високою ймовірністю до тестування) отримано негативний результат, слід отримати додаткові зразки і провести тест, особливо якщо спершу зразки були взяті тільки з верхніх дихальних шляхів.[364] Настанови рекомендують, що для виключення COVID-19 необхідні два послідовні негативні результати тестування (щонайменше з проміжком в 1 добу); однак є клінічний випадок пацієнта, у якого результати були негативні до 11 днів після появи симптомів і підтвердження типових проявів на КТ.[367]

Зберіть мазки з носоглотки для тестування, щоб виключити інфікування іншими респіраторними патогенами (наприклад, грипом, атиповими патогенами) у разі показань згідно з місцевими рекомендаціями. Залежно від місцевої епідемічної ситуації, проводьте аналізи на інші потенційні патогени включно з малярією, лихоманкою денге та черевним тифом. Важливо зауважити, що можуть виникати коінфекції, а тому позитивний тест на патоген, відмінний від COVID-19, не виключає наявності COVID-19.[2][368]

Серологічне дослідження

Серологічне тестування стає дедалі доступнішим для використання; однак попри те, що набори для швидкого виявлення антитіл були затверджені для якісного визначення антитіл IgG/IgM до SARS-CoV-2 у сироватці, плазмі або в цільній крові, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) не рекомендує використання цих тестів, окрім як у межах досліджень, оскільки їх ще не валідовано.[369]

Доказова база особливо слабка для серологічних експрес-тестів. Метааналіз виявив, що загальна чутливість хемілюмінесцентного аналізу (CLIA) на IgG або IgM складала близько 98%, а чутливість ELISA – 84%; проте експрес-тести мали найнижчу чутливість – 66%. Чутливість аналізу була найвищою через 3 чи більше тижні після виникнення симптомів. Наявні докази не підтримують застосування наявних серологічних експрес-тестів.[370]

CDC у США рекомендують у разі проведення серологічних аналізів надавати перевагу використанню тестів, які отримали авторизацію від FDA. Немає переваги аналізів залежності від того, чи тестують вони на IgG, IgM, IgM та IgG, або на загальні антитіла. Позитивна прогностична цінність аналізу повинна бути високою (99,5% або вища) і результати слід інтерпретувати у контексті очікуваних прогностичних значень (позитивне та негативне). Тестування можна застосовувати для діагностики у пацієнтів, які звернулися протягом від 9 до 14 днів після появи симптомів. Серологічні тести не слід застосовувати для прийняття рішень щодо повернення людей на робочі місця.[371]

Вироблення антитіл до SARS-CoV-2 зазвичай відбувається протягом перших 1−3 тижнів захворювання, причому сероконверсія антитіл IgG часто настає раніше, ніж IgМ.[372][373] Кокранівський огляд показав, що тести на антитіла IgG/IgM виявляли тільки 30% людей із COVID-19 у разі проведення тесту через 1 тиждень після виникнення симптомів, однак точність тесту збільшувалася на 2-й тиждень (70% виявлених) і 3-й тиждень (понад 90% виявлених). Даних після 3-го тижня недостатньо. Тести давали хибнопозитивні результати у 2% пацієнтів без COVID-19. Огляд виявив, що чутливість тестів на антитіла занадто низька на першому тижні після виникнення симптомів, щоб відігравати провідну роль у діагностуванні COVID-19, але вочевидь ці тести мають корисну роль у виявленні попередньої інфекції у разі їх проведення через 15 днів чи більше після виникнення симптомів (хоча даних про ефективність тестів через 35 днів дуже мало).[374]

Зразки сироватки можна зберігати для ретроспективного визначення випадків, коли будуть доступні валідні серологічні тести. 

Візуалізаційні методи обстеження органів грудної клітки

Усі візуалізаційні методи слід проводити відповідно до місцевих заходів із профілактики та контролю інфекції для запобігання їх подальшій передачі. Візуалізація органів грудної клітки вважається безпечною і для вагітних жінок.[375]

Усім пацієнтам із підозрою на пневмонію призначте рентгенографію грудної клітки. Односторонні інфільтрати в легенях були виявлені у 25% пацієнтів, а двосторонні – у 75% пацієнтів.[32][33][376] Хоча рентгенографія органів грудної клітки має нижчу чутливість порівняно з КТ, вона має переваги у вигляді меншої ресурсоємності, менших доз опромінення, портативності, а також її легше послідовно повторювати.[377]

Розгляньте призначення КТ органів грудної клітки. КТ-візуалізація є основним методом візуалізації в деяких країнах, наприклад у Китаї. Вона може допомогти в постановці діагнозу, в прийнятті рішення щодо індивідуального ведення пацієнта, сприяти в діагностиці ускладнень або давати підказки щодо альтернативних діагнозів. Проте вона не є діагностичною для COVID-19, і перед виконанням КТ потрібно звернутися до місцевих рекомендацій.

British Society of Thoracic Imaging (BSTI) рекомендує КТ-візуалізацію пацієнтам із клінічною підозрою на COVID-19, які тяжко хворі, але їхня рентгенографія органів грудної клітки непевна або нормальна. Без підозри на COVID-19 радіологічне дослідження не є специфічним і може відповідати багатьом іншим патологічним процесам. BSTI у співпраці з NHS Великобританії випустило інструмент підтримки радіологічного рішення з метою допомогти клініцистам вирішити, чи призначати КТ-візуалізацію.[378]

BSTI: radiology decision tool for suspected COVID-19 external link opens in a new window

Деякі інститути у Великобританії рекомендують більш прагматичний підхід для пацієнтів із високою клінічною підозрою на COVID-19, за якого КТ органів грудної клітки рекомендоване лише після двох неоднозначних або нормальних рентгенограм ОГК в поєднанні з негативним тестом ПЛР-ЗТ.[379]

Американська колегія радіології рекомендує залишати КТ для госпіталізованих симптоматичних пацієнтів із специфічними клінічними показаннями до КТ, а також підкреслює, що нормальна КТ органів грудної клітки не означає, що в пацієнта немає COVID-19 та що аномальна картина КТ органів грудної клітки не є специфічною для діагностики COVID-19.[380]

В одному метааналізі, який охоплював 50466 госпіталізованих пацієнтів, аномальні результати КТ органів грудної клітки були зафіксовані у 97% пацієнтів із COVID-19.[381] У деяких пацієнтів ознаки вірусної пневмонії на КТ можуть передувати позитивному результату ПЛР-ЗТ на SARS-CoV-2.[382] Результати КТ можуть демонструвати наявність певних змін навіть у пацієнтів із мінімальними симптомами або у безсимптомних пацієнтів.[86][383] Більше половини пацієнтів із безсимптомним захворюванням мають аномальну картину на КТ.[361] В окремих пацієнтів рентгенографія ОГК може бути в нормі, попри позитивну ПЛР-ЗТ.[384] Також результати аналізу ПЛР-ЗТ можуть бути хибнонегативними, тому пацієнтам із типовими КТ-знахідками для підтвердження діагнозу потрібно проводити повторну ПЛР-ЗТ.[385]

Типові ознаки

  • Найпоширенішими знахідками є ураження за типом матового скла – як окремо, так і в поєднанні з іншими знахідками, зокрема ущільненням, потовщенням міжчасткової перегородки або картини «мощеної бруківки». Найчастіше затемнення спостерігаються із двостороннім, периферійним/субплевральним та заднім поширенням із переважанням ураженням нижніх часток. У пацієнтів похилого віку та із тяжким захворюванням частіше спостерігаються значні/багаточасткові ураження з ущільненнями.[386]

  • КТ загалом показують збільшення величини, кількості та щільності затемнень за типом матового скла на ранньому етапі спостереження, після чого спостерігається прогресування до змішаних ділянок затемнень за типом матового скла, ущільнень та картини «мощеної бруківки» із піком на 10–11 день, а потім ураження поступово зникають або персистують у вигляді плямистого фіброзу.[386]

  • Невелике порівняльне дослідження показало, що у пацієнтів із COVID-19 більш імовірно, порівняно з іншими типами пневмонії, буде двостороннє залучення з множинними плямами і затемненнями за типом матового скла.[387]

  • Діти часто мають нормальні результати КТ органів грудної клітки або ж незначні патологічні зміни. Найчастішими ознаками у дітей є затемнення за типом матового скла, рідше – ділянки ущільнень. Частіше патологічні зміни спостерігаються в нижніх частках і переважно є односторонніми. Плевральний випіт трапляється рідко.[388] Діти в разі візуалізаційних методів обстеження органів грудної клітки можуть мати ознаки пневмонії попри мінімальні симптоми або їхню відсутність.[352] 

Атипові ознаки

  • До атипових проявів належать розширення легеневих судин, потовщення міжчасткових або інтрачасткових перетинок, потовщення прилеглої плеври, повітряні бронхограми, субплевральні лінії, картина за типом «мощеної бруківки», викривлення бронхів, бронхоектази, ознака втягування вакуолі та ознака ореолу. Також рідко спостерігалися випіт у плевральній порожнині, перикардіальний випіт, кавітації, пневмоторакс та медіастинальна лімфаденопатія.[386]

ВООЗ рекомендує візуалізаційні методи обстеження органів грудної клітки за таких обставин:[377]

  • Симптоматичні пацієнти з підозрюваним COVID-19, коли ПЛР-ЗТ недоступна, результати аналізів ПЛР-ЗТ затримуються або початковий аналіз за допомогою ПЛР-ЗТ негативний, але клінічна підозра на COVID-19 висока (для діагностики)

  • Пацієнти з підозрюваним або підтвердженим COVID-19, які на даний момент не госпіталізовані та мають легкі симптоми (для прийняття рішення про госпіталізацію або припинення перебування вдома) 

  • Пацієнти з підозрюваним або підтвердженим COVID-19, які на даний момент не госпіталізовані та мають тяжкі симптоми або симптоми середньої тяжкості (з метою допомогти в прийнятті рішення щодо госпіталізації в звичайну палату або госпіталізації у відділення інтенсивної терапії) 

  • Пацієнти з підозрюваним або підтвердженим COVID-19, які на даний момент госпіталізовані та мають симптоми середньої тяжкості або тяжкі (щоб проінформувати терапевтичне ведення). 

Нові методи

петлева ізотермічна ампліфікація зі зворотною транскрипцією

  • Петлева ізотермічна ампліфікація зі зворотною транскрипцією (RT-LAMP) є новим тестом для визначення вірусної РНК SARS-CoV-2. Хоча тести є простими і швидкими, є мало доказових даних для їх використання. Тести на SARS-CoV-2 розроблені та проходять експертизу.[389][390][391]

дослідження антигену

  • Управління продовольства і медикаментів США (FDA) видало дозвіл на негайне використання першого тесту для виявлення антигену COVID-19. Ці тести визначають фрагменти білків, знайдених на поверхні чи всередині вірусу, у зразках з назальних мазків. Тест є швидшим за ПЛР-ЗТ; хоча тест є дуже специфічним до вірусу, він не такий чутливий, тому після отримання негативного результату потрібно провести ПЛР-ЗТ.[392]

УЗД легені

  • У деяких центрах як альтернативу рентгенографії ОГК та КТ органів грудної клітки використовують УЗД легень. Хоча докази його діагностичної точності мають дуже низьку достовірність, воно може бути корисним як додатковий чи альтернативний метод візуалізації.[377] Воно має переваги у сенсі портативності, можливості виконання біля ліжка хворого, зниження контакту медичних працівників, простішої процедури стерилізації, відсутності радіації та можливості повторного дослідження під час спостереження. Також у разі обмежених ресурсів метод може бути більш доступнішим. Проте воно також має і деякі обмеження (наприклад, неможливість розрізнити хронічність уражень) тому можуть бути необхідними інші способи візуалізації. У пацієнтів із COVID-19 домінуючим патерном є В-лінії, які зустрічаються з сукупною частотою 97%. Також часто спостерігаються порушення плевральної лінії із сукупною частотою 70%. Хоча ці ознаки не є специфічними для COVID-19, однак у контексті характерної клінічної картини вони підвищують імовірність захворювання. До інших ознак належать ущільнення, потовщення плеври та плевральний випіт.[393] Може застосовуватися у вагітних жінок та дітей.[394][395]

  • BSTI: lung ultrasound (LUS) for COVID-19 patients in critical care areas external link opens in a new window

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності