Анамнез і фізикальне обстеження

Ключові діагностичні чинники

Основні чинники включають вік >65 років, проживання в установах соціального захисту, наявність ХОЗЛ, вплив сигаретного диму, зловживання алкоголем, погану гігієну порожнини рота, а також контакт із дітьми.

Зазвичай характерна ознака. Менш поширена у пацієнтів похилого віку.

Зазвичай характерна ознака. Менш поширена у пацієнтів похилого віку.

Зазвичай характерна ознака.

Асоційований із бактеріємією в амбулаторних хворих.

Можна вислухати асиметричне дихання, шум тертя плеври, бронхофонію (підвищений резонанс звуків голосу, які чують при аускультації) та голосове тремтіння.

Інші діагностичні чинники

Вказує на ущільнення та/або плевральний випіт.

Неспецифічний симптом, про який часто повідомляють.

Неспецифічний симптом, про який часто повідомляють.

Загалом не поширена, але часто спостерігається у пацієнтів похилого віку.

Чинники ризику

Захворюваність значно зростає з віком. Дуже похилий вік асоційований із вищою смертністю від негоспітальної пневмонії.[35]

Приблизно 10-18% усіх пацієнтів, госпіталізованих із приводу пневмонії, проживають у будинках для людей похилого віку. Смертність серед цих пацієнтів може досягати 55%.[36][37] Пацієнти з пневмонією, що проживають в будинках для людей похилого віку, традиційно вважаються такими, що мають госпітальну пневмонію (ГП), а не позагоспітальну. Однак це визначення зазнало критики, оскільки воно не дає змоги відрізнити пацієнтів, що мають ризик наявності резистентних збудників, і кожного пацієнта необхідно оцінювати індивідуально.

Асоційоване з 2-4-кратним зростанням ризику розвитку негоспітальної пневмонії.[5] У межах одного з досліджень, що проводилося серед пацієнтів із негоспітальною пневмонією, порівнювали віддалені результати в пацієнтів із ХОЗЛ і без та виявили, що наявність ХОЗЛ є незалежним фактором ризику смертності.[38]

Колонізація патогенними бактеріями часто спостерігається у курців і представляє підвищений ризик розвитку легеневих інфекцій, особливо пневмококової пневмонії.[39] Одне дослідження бактеріальної пневмонії встановило, що ВІЛ-інфіковані курці мали >80% вищий ризик розвитку пневмонії, ніж пацієнти, які ніколи не курили.[11][40] Інше дослідження показало, що у курців із пневмококовою негоспітальною пневмонією часто розвивається важкий сепсис, і вони потребують госпіталізації в молодшому віці, незважаючи на меншу кількість супутніх захворювань, ніж у літніх пацієнтів.[41] Пасивне куріння в домашніх умовах є фактором ризику негоспітальної пневмонії у людей у ​​віці від 65 років і старше.[42]

Є переконливі дані, що споживання алкоголю підвищує ризик виникнення НП (негоспітальної пневмонії). Метааналіз 14 досліджень встановив, що особи, які колись споживали чи в великих кількостях споживають алкоголь, мають на 83% вищий ризик розвитку НП порівняно з особами, котрі взагалі не споживають алкоголь чи споживають у малих кількостях (порівняний ризик становить 1,83).[43] Було продемонстровано, що споживання 24 г, 60 г та 120 г чистого спирту щодня призводить до відносного ризику розвитку позалікарняної пневмонії, відповідно, 1,12 (95% ДІ, 1,02-1,23), 1,33 (95% ДІ, 1,06-1,67) і 1,76 (95% ДІ, 1,13-2,77) по відношенню до тих, хто не вживає алкоголю.[44]

Оральні та респіраторні бактерії в зубному нальоті виділяються у слину й потім можуть аспіруватися до нижніх дихальних шляхів та викликати інфекцію. Аспіраційна пневмонія є однією з найсерйозніших проблем у літніх пацієнтів. Малодостовірні дані вказують на те, що заходи професійного догляду за ротовою порожниною (наприклад, чищення щіткою, щіткою-губкою для зубів, чищення протезів, використання ополіскувачів для ротової порожнини) можуть знижувати рівень смертності внаслідок пневмонії у мешканців будинків для людей похилого віку порівняно зі звичайними методами догляду.[45]

Позалікарняна пневмонія є одним із найбільш поширених побічних ефектів, пов’язаних з використанням інгібіторів протонної помпи.[46] Вважають, що причина цього - зниження секреції кислоти шлункового соку, що дає більше можливостей патогенам колонізувати верхні дихальні шляхи. Амбулаторне застосування цих препаратів супроводжується в 1,5 разу вищим ризиком розвитку негоспітальної пневмонії.[47] Підвищений ризик позалікарняної пневмонії також може бути зумовлений застосуванням антагоністів Н2-гістамінових рецепторів.[48]

Постійний контакт із дітьми пов'язаний із підвищеним ризиком розвитку негоспітальної пневмонії.[49] Два дослідження показали, що наявність дітей у сім’ях збільшує скориговане відношення шансів від 1,00 для сімей без дітей до 3,2[50] або 3,41[51] для сімей із 3 чи більше дітьми

Асоційований із помірним зростанням ризику розвитку негоспітальної пневмонії. Основні причини: підвищений ризик аспірації, гіперглікемія, зниження імунітету та порушення функцій легенів, а також супутня захворюваність.

Одне дослідження показало, що цукровий діабет (тип 1 і тип 2) є фактором ризику госпіталізації з приводу пневмонії. Інше дослідження[52] встановило, що попередньо наявний діабет характеризується вищим ризиком смерті після госпіталізації з приводу негоспітальної пневмонії порівняно з пацієнтами, госпіталізованими з приводу неінфекційних захворювань.[53] Ризик розвитку тяжкої пневмококової бактеріємії також вищий у пацієнтів із цукровим діабетом.[54]

Істотний фактор ризику смертності в пацієнтів з позалікарняною пневмонією.[55][56]

Відомо, що бактеріальні інфекції зустрічаються в 32-34% госпіталізованих пацієнтів із цирозом, і приблизно 15% цих інфекцій становить пневмонія (третя найпоширеніша причина інфекції у цих пацієнтів).[57] Одне дослідження показало, що хронічне захворювання печінки є фактором ризику розвитку легеневих ускладнень у пацієнтів, госпіталізованих з приводу пневмококової пневмонії.[58]

Згідно з дослідженням методом випадок–контроль, призначення опіоїдних препаратів у вищому дозуванні чи тих, що мають імуносупресивні властивості, пов’язано зі збільшеним ризиком розвитку позагоспітальної пневмонії у осіб з ВІЛ-інфекцією та без.[59]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності