Натуральна віспа

Дата останнього перегляду: 25 Жовт 2020

Дата останнього оновлення: 24 Трав 2019

Натуральна віспа елімінована з 1977, проте віспа мавп ендемічна у Західній та Центральній Африці.

Пацієнта з ймовірним діагнозом натуральної віспи слід негайно ізолювати, повідомивши про цей випадок місцевий відділ інфекційних захворювань. Лікування всіх пацієнтів з імовірним діагнозом цієї інфекції має відбуватися під керівництвом експертів, включно з представниками відділу громадського здоров’я, щоб запобігти виникненню надзвичайної ситуації. Віспа мавп також є захворюванням, про яке потрібно повідомляти відповідні органи.

Симптоми інфекції нагадують прояви багатьох інших захворювань, тому важливо враховувати хвороби, з якими можна проводити диференційну діагностику (їх ймовірність значно вища, ніж натуральної віспи, яка давно ліквідована).

Лікування полягає у ізоляції хворого, інфекційному контролі та підтримувальній терапії.

Проти натуральної віспи існує вакцинація, але вона рекомендована лише співробітникам лабораторій, що працюють із ортопоксвірусами, та членам команд громадської охорони здоров`'я і медпрацівникам.

Визначення

До вірусів із родини поксвірусів (Poxvirus) роду ортопоксвірусів (Orthopoxvirus), які у природніх умовах можуть інфікувати людей та ссавців, належать вірус натуральної віспи (variola), вірус віспи мавп, вірус вісповакцини, вірус коров’ячої віспи, вірус віспи великої рогатої худоби, вірус віспи верблюдів та вірус Кантагало. У цьому розділі розглянуто захворювання у людей, викликане вірусом натуральної віспи та віспи мавп.

Натуральна віспа була серйозним, контагіозним, та часто смертельним захворюванням, спричиненим вірусом натуральної віспи. Вона була офіційно переможена у 1980 завдяки кампанії масової вакцинації, проведеній Всесвітньою Оганізацією Охорони Здоров`я, останнє повідомлення про випадок природного інфікування було зафіксоване у Сомалі у 1977. Натуральна віспа як правило проявляється гострою раптовою лихоманкою та нездужанням, потім характерною шкірною висипкою (тобто щільними дефектами, що підвищуються над рівнем шкіри, із пупковидним втягненням усередині), які розташовуються переважно на обличчі, руках та ногах.[1] Передається між людьми в основному повітряно-крапельним шляхом (тобто, через крапельки слини); в той же час, були повідомлення і про передачу через безпосередній контакт із інфікованими біологічними рідинами. Інкубаційний період вірусу натуральної віспи становить від 7 до 17 діб, висипка зазвичай з'являється на 4-7 днів пізніше; найбільш заразний період - у перший тиждень хвороби.[1]

Віспа мавп - це рідкісне захворювання із клінічною картиною, схожою на натуральну віспу, проте не таке серйозне. Існує одна відмінна риса віспи мавп - лімфаденопатія.[2] Вірус віспи мавп може передаватися людям від різних диких тварин, таких як нижчі примати та гризуни, в той же час його природний резервуар невідомий. Подібно до натуральної віспи, вона може поширюватися від людини до людини повітряно-крапельним шляхом чи через безпосередній контакт із інфікованими біологічними рідинами. Інкубаційний період зазвичай від 7 до 14 діб, а хвороба як правило триває від 2 до 4 тижнів.[3]