Розсіяний склероз

Демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи клінічно визначають за наявністю 2-х епізодів неврологічної дисфункції (головного мозку, спинного мозку або зорових нервів), які розділені у просторі та часі.

Зазвичай спостерігається у світлошкірих жінок віком 20–40 років, з тимчасовою втратою зору або чутливості. Однак може розвинутися у обох статей будь-якого віку або етнічної групи, з можливою змінною неврологічною симптоматикою та/або тривалістю.

Можуть спостерігатися непомітні зміни гостроти зору, ходьби, а також рефлексів при обстеженні, що є доказом попередніх нападів (які, можливо, не були помічені самим пацієнтом).

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку чутлива, але сильно піддається надмірній інтерпретації при відсутності клінічної кореляції. Атипова спинальна МРТ спостерігається рідше, але показує високу специфіку при ураженні головного мозку.

Лікування цього стану можна розділити на три частини: лікування гострого нападу; запобігання майбутнім нападам за рахунок обмеження пускових факторів і використання методів терапії, що модифікують перебіг захворювання; а також симптоматичне лікування неврологічних порушень, а саме спастичності, болю, слабкості та дисфункції сечового міхура.

Розсіяний склероз (РС) визначають як запальне демієлінізуюче захворювання, що характеризується наявністю епізодичної неврологічної дисфункції щонайменше у двох ділянках центральної нервової системи (головний та спинний мозок та зорові нерви), розділених у часі і просторі.[1]Polman CH, Reingold SC, Edan G, et al. Diagnostic criteria for multiple sclerosis: 2005 revisions to the "McDonald Criteria". Ann Neurol. 2005 Dec;58(6):840-6. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1002/ana.20703 http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/16283615?tool=bestpractice.com