Гепатит B

У більшості людей симптоми захворювання відсутні, в той же час у декого виникають такі ускладнення, як цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома чи печінкова недостатність.

Люди з ендемічних регіонів (Азія, Африка) або ін’єкційні наркомани та особи, що мають невпорядковані статеві стосунки, можуть заразитися гепатитом В з високою ймовірністю.

Серологічні маркери необхідні для постановки діагнозу та оцінки активності захворювання, зокрема, у диференційній діагностиці гострої та хронічної інфекції з хронічними безсимптомними носіями.

Лікування гострої інфекції майже завжди тільки симптоматичне. Проте у деяких пацієнтів із гострою інфекцією може розвинутись печінкова недостатність, і такі пацієнти можуть потребувати подальшого лікування у центрі трансплантації печінки.

Лікування хронічної інфекції складається з прийому аналогів нуклеозидів/нуклеотидів та пегільованого інтерферону-альфа.

Вірус гепатиту В (ВГВ) є ДНК-вмісним вірусом, що передається через шкіру та слизові оболонки. Інфекція ВГВ також є захворюванням, що передається статевим шляхом. Інфекція може викликати захворювання, що самостійно минає і не потребує лікування, зокрема, це стосується інфікування дорослої людини, але також може призводити до розвитку хронічного інфекційного стану, особливо, якщо зараження відбувається перинатально чи у ранньому дитинстві.

BMJ Best Practice podcast: hepatitis B - how to approach diagnosis and management of chronic infection external link opens in a new window