Прогноз

Природний клінічний перебіг лихоманки Ебола має значні відмінності між різними видами вірусів та відповідно до рівня доступної підтримувальної терапії. Найлетальнішим видом є Zaire ebolavirus, при ньому рівень смертності досягає 90%. У 2014 році під час спалаху у Західній Африці середній рівень смертності становив приблизно 50% у більшості медичних центрів, утім, цей показник варіював у межах 25–90% під час подальших спалахів.[2] Більшість епідемій відбувалися в умовах з обмеженими ресурсами та низьким рівнем підтримувальної терапії; тому рівень смертності в інших умовах міг становити <40%.[95]

Діти молодшого віку (<5 років) та дорослі старше 40 років мають вищий рівень смертності порівняно з підлітками та молодими дорослими. У жінок спостерігають дещо більшу виживаність порівняно з чоловіками.[186] Високе вірусне навантаженням, гостре пошкодження нирок і неврологічні проблеми є також предикторами несприятливого прогнозу.[18][6][20][21][22][81][82][94][121][122][123]

Спостережне дослідження спалаху 1995 року показало значний спад показника смертності з 93% до 69% в період початкової та фінальної стадій спалаху.[187] Це вказує на те, що пізні випадки були розпізнані раніше і, можливо, була надана краща медична допомога.

Вагітні жінки мають вищий ризик самовільного аборту, до того ж інфекція часто є фатальною для цих жінок.[21][141][142][143]

Очікуються дані щодо впливу ВІЛ-інфекції на прогноз. Одне дослідження дозволяє зробити припущення, що інфікування GBV-C, імуномодулювальним пегівірусом, який присутній в до 28% жителів Західної Африки, асоціюється з вищим рівнем виживаності при ураженні гарячкою Ебола.[188]

Перебіг інфекції

Пацієнти, які помирають, мають розгорнуту клінічну картину на ранній стадії інфекції, при цьому смерть, як правило, відбувається через шок та поліорганну недостатність, що, зазвичай, стається в період між 6 та 16 днем інфікування.[6][13][14][15] Пацієнти, яким, в кінцевому підсумку, вдається видужати, страждають від ізольованої лихоманки протягом декількох днів, при цьому покращення спостерігається приблизно з 6 до 11 дня.[94]

Прогностичні показники

Спостережні дослідження показали, що у пацієнтів зі смертельною хворобою розвиваються тяжчі явища інфекції (наприклад, знесиленість, обнубіляції, гіпотонія, неврологічні прояви) на більш ранній стадії перебігу інфекції порівняно з пацієнтами, які вижили, з медіаною виживаності в 9 днів з моменту появи симптомів.[6][13] Гостре пошкодження нирок і більш високе вірусне навантаження корелюють з несприятливим результатом та підвищеним рівнем смертності.[20][21][22][61][90][92] Біомаркери як прогностичні показники вимагають подальшого вивчення.[13][75][94]

Одужання і реконвалесценція

Пацієнти, які переживають другий тиждень інфекції, мають >75% шансів вижити.[16] Пацієнтів, зазвичай, виписують з ізолятору при можливості проведення амбулаторного лікування, самолікування, за відсутності значних симптомів (наприклад, діарея, блювання, кровотеча) та за присутності 2 негативних результатів полімеразних ланцюгових реакцій зі зворотною транскрипазою (RT-PCR) на вірус Ебола, діагностика яких проводилася з перервою в 48 годин.[90] Виділення вірусу з сперматозоїдами може продовжуватися протягом періоду понад 1 рік після одужання.[40][41][42][189][44][45][47][48][190][191] Вірус визначався у спермі 62% чоловіків в період з 4 до 6 місяців після одужання від гострої інфекції.[189] В іншому дослідженні було виявлено, що 63% чоловіків отримали позитивний результат дослідження сперми на вірус через 12 чи більше місяців після одужання, при цьому найдовший інтервал між випискою з лікувальної установи та забором матеріалу становив 565 днів.[190] Вірус також виявляли у спермі 5% чоловіків через 548 днів після початку захворювання.[191] Виділення  вірусу Ебола у сперму може бути непостійним; в одному дослідженні відзначали повторну появу РНК вірусу Ебола у спермі 30 пацієнтів чоловічої статі після отримання двох послідовних негативних результатів тестів.[192] Статевий шлях передачі вірусу від чоловіка його статевому партнеру був підтверджений геномними дослідженнями в Ліберії.[46] Вірус Ебола також був знайдений у вагінальному секреті.[49] Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), чоловікам слід призначати аналіз сперми кожен місяць від 3 місяців після виникнення симптомів, а також утримуватися від статевого життя або використовувати презервативи до отримання двох негативних результатів дослідження сперми з інтервалом 1 місяць (або щонайменше 12 місяців після зникнення симптомів).[43] Вірус виявляли у поті (до 40 дня), сечі (до 30 дня), кон’юнктивальній рідині (до 22 дня), фекаліях (до 19 дня) та грудному молоці (до 17 дня), навіть за відсутності віремії.[193]

У пацієнтів, які вижили після захворювання, часто спостерігають довготривале одужання, що характеризується артралгією (76–77%), втомою (69%), симптомами з боку очей (14–60%), головним болем (48–54%), болем у животі (54%), анемією (50%), порушеннями з боку шкіри (49%) та симптомами з боку органів слуху (24%).[194][195][196]У довгостроковому дослідженні, в якому порівнювали осіб, які вижили після захворювання та мали антитіла до вірусу Ебола, та осіб без таких антитіл після тісного контакту (контрольна група) протягом 12 місяців, було виявлено, що шість симптомів спостерігали значно частіше в осіб, які вижили, порівняно з особами контрольної групи: часте сечовипускання (14,7% проти 3,4%); головний біль (47,6% проти 35,6%); втома (18,4% проти 6,3%); біль у м’язах (23,1% проти 10,1%); втрата пам’яті (29,2% проти 4,8%) та біль у суглобах (47,5% проти 17,5%). Також у більшої кількості осіб, які вижили, ніж в осіб контрольної групи, результати досліджень органів грудної клітки, черевної порожнини, неврологічні та м’язово-скелетні показники не відповідали нормі.[197]

Пізні прояви під час періоду одужання можуть охоплювати орхіт, мієліт, паротит, панкреатит, гепатит і психоз.[17] В осіб, які вижили після захворювання, також спостерігають ризик увеїту (переднього, заднього або панувеїту), що може призводити до вторинних структурних ускладнень, порушення зору або сліпоти.[198] У ретроспективному неконтрольованому поперечному дослідженні було виявлено, що приблизно у 28% осіб, які вижили після захворювання, розвивається асоційований з лихоманкою Ебола увеїт, у 3% розвивається асоційована з лихоманкою Ебола нейропатія зорового нерва. Серед пацієнтів з увеїтом у 38,5% спостерігали сліпоту (гострота зору >20/400).[199] В одного пацієнта, який вижив після гарячки Ебола та мав гострий увеїт, вірус Ебола визначався в кон'юнктивальній рідині через 14 тижнів після початку розвитку інфекції та 9 тижнів після елімінації вірусу з крові.[200][201] Також спостерігали односторонню молочну катаракту та нове ураження сітківки після анатомічного поширення аксонів зорового нерва.[202] Етіологія таких проявів є невизначеною, але може відноситися до складних імунних явищ чи персистенції вірусу Ебола в імунно-привілейованих місцях. Рекомендовано проводити регулярне обстеження осіб, які вижили після захворювання, щонайменше протягом 18 місяців після одужання.[191]

Імовірно, що ті, хто вижив після інфікування, отримують пожиттєвий імунітет до цього ж штаму вірусу Ебола. Як наслідок цього, пацієнти, які одужали від інфекції, були неоціненні при догляді за пацієнтами з гострими інфекціями. Однак наше розуміння персистенції вірусів у недосяжних місцях є неповними. У медичного працівника-емігранта розвинулася клінічна картина менінгоенцефаліту, спричиненого вірусом Ебола (RT-PCR спинномозкової рідини та плазми крові були позитивними щодо вірусу Ебола), через 9 місяців після одужання від первинної тяжкої гарячки Ебола у 2015 році.[203] Крім того, спостерігалися випадки пізнього розвитку енцефаліту й поліартриту,[204] а також випадок можливої передачі від тривало інфікованої особи, яка вижила після захворювання, через рік після одужання.[205] Можливість тривалої персистенції та пізньої повторної появи клінічного захворювання, можливо, змінить епідеміологічний та клінічний підходи для тих, хто вижив та страждає від подальших проявів захворювання. Це також є теоретичним питанням щодо лікування жінок, які завагітніли незабаром після одужання від гострої інфекції вірусу Ебола.

Ті, хто вижив, та сироти тих, хто помер, стикаються зі клеймом та остракізмом у багатьох громадах. Це також може асоціюватися з психологічними проблемами.[206][207]

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності