Лихоманка денге

Дата останнього перегляду: Серпень 2020

Дата останнього оновлення: Травень 2019

Захворювання, що підлягає обов’язковій реєстрації. У ендемічних для гарячки денге регіонах, про підозрювані, ймовірні та підтверджені випадки гарячки денге слід якомога швидше повідомляти до відповідних органів влади.

Ендемічне захворювання у більш ніж 120 країнах, особливо у Південно-Східній Азії та Західному Тихоокеанському регіоні, Карибах, Латинській Америці та деяких регіонах США, Африки та Середнього Сходу.

Важка форма гарячки денге характеризується виразною тромбоцитопенією, важкою кровотечею, просочуванням плазми, що призводить до шоку або накопиченням рідини з дихальною недостатністю, та важким ураженням органів.

Контрольні тести включають в себе визначення вірусних антигенів або нуклеїнової кислоти та серологію. Дуже важко клінічно відрізнити від вірусних інфекцій Зіка та чикунгуньї без діагностичного тестування.

Немає жодних специфічних антивірусних препаратів. Ретельна інфузійна терапія та визначення критичної фази є найбільш важливими аспектами лікування.

У деяких країнах схвалено використання тетравалентної вакцини. Інші вакцини-кандидати наразі перебувають у клінічній розробці.

Визначення

Арбовірусна інфекція глобального значення, що передається москітами роду Aedes (переважно Aedes aegypti, але також і A. albopticus) – комахами, що мешкають у тропічних і субтропічних регіонах нашої планети. Є 4 антигенно-відмінних серотипів вірусу денге: DENV-1, DENV-2, DENV-3 і DENV-4. Це РНК віруси, що належать до роду Flavivirus/родини Flaviviridae, яка також охоплює вірус жовтої лихоманки, вірус Західного Нілу, вірус японського енцефаліту, вірус Зіка й вірус енцефаліту Сент-Луїс.[1] Вірусна інфекція денге спричиняє широкий спектр важких та неважких клінічних проявів.[2]