Інфекція Yersinia

Захворювання підлягає обов’язковій реєстрації. Пацієнтів з ознаками легеневої чуми слід негайно ізолювати й застосувати засоби захисту від повітряно-крапельної передачі інфекції.

Діагноз чуми можна запідозрити на основі характерних клінічних даних, а також анамнестичних даних щодо потенційного контакту з інфекцією в ендемічному регіоні. Єрсиніоз зазвичай проявляється гастроентеритом, що проходить самостійно, але також може розвиватися й інвазивна інфекція. Для підтвердження попереднього діагнозу використовують мікробіологічні дослідження.

Раннє лікування чуми антибіотиками є ключовим, оскільки затримка на понад 24 години після маніфестації симптомів пов’язана з високим рівнем смертності. Постконтактна антибіотикопрофілактика показана тим, хто перебував у тісному контакті з хворими на чуму (в межах 2 м).

Єрсиніоз потребує підтримувальної терапії. Внутрішньовенні антибіотики рекомендовані пацієнтам з інвазивною інфекцією.

У людей Yersinia pestis викликає чуму, а Yersinia enterocolitica — єрсиніоз. Інфекція, спричинена Yersinia pseudotuberculosis, є рідкісним явищем і викликає симптоми, подібні до симптомів єрсиніозу.

Паличка чуми Y. pestis передається людині переважно через укуси інфікованих бліх. Інфекція характеризується раптовою маніфестацією системних симптомів, зокрема лихоманкою та болючими набряками лімфатичних вузлів (бубонів) у разі бубонної чуми; системними проявами, але без бубонів, у разі септицемічної чуми; болем у грудній клітці, задишкою та кровохарканням у разі легеневої чуми.

Y. enterocolitica та Y. pseudotuberculosis передаються людині переважно під час споживання зараженої їжі та води. Симптоми переважно обмежуються шлунково-кишковим трактом (гастроентерит, що проходить самостійно), але поширеним ускладненням є реактивний артрит.