Дата останнього перегляду: 25 Жовт 2020
Дата останнього оновлення: 21 Черв 2018
27 Oct 2017

Переглянута робоча класифікація типів судом та варіантів епілепсії від International League Against Epilepsy (ILAE)

Що нового?

  • Класифікація була переглянута. Епілептичні судоми класифікують на вогнищеві, генералізовані або з невідомим дебютом, далі їх розділяють за підкатегоріями на моторні, немоторні, а в разі фокальних нападів – на такі, що супроводжуються збереженням або порушенням усвідомлення.

  • Рівні класифікації включають тип судом, тип епілепсії (фокальний, генералізований, комбінований фокально-генералізований, невідомий) та варіант епілептичного синдрому.

Оригінальне джерело оновленняexternal link opens in a new window

Вступ

Cтан
Опис

Загрозливим для життя вважається неврологічний стан, за якого спостерігається неперервна судомна активність або повторні судоми без відновлення свідомості протягом 5 чи більше хвилин. Найчастішим варіантом є генералізований судомний епілептичний статус (ЕС) – як у стертій, так і у розгорнутій формах. Розпізнавання стану має вирішальне значення, оскільки швидке його припинення допомагає запобігти серйозному ушкодженню головного мозку, особливо у пацієнтів із порушенням свідомості. Лікування передбачає покрокове введення медикаментів, спрямоване на припинення клінічних і електрографічних проявів судом.

Генералізовані судоми (генералізовані тоніко-клонічні судоми [ГТКС]) у класичному варіанті передбачають втрату свідомості та фазове тонічне напруження кінцівок із подальшими повторними клонічними посмикуваннями. Це характерна особливість есенціальної епілепсії (епілепсії «grand mal») (якій часто передують аура/продромальні симптоми). Більшість ГТКС минають самостійно. На ЕЕГ виявляють бісинхронну епілептиформну активність в обох півкулях головного мозку.[4] ГТКС зустрічаються за багатьох різних видів епілепсії. Основним засобом лікуванням для всіх типів епілепсії є протиепілептичні засоби.[5][6]

Генералізовані судоми в дітей

Повторні генералізовані судоми поширені в дитячому віці і називаються епілепсією. Фактори ризику включають генетичну схильність або сімейний анамнез, фебрильні судоми в минулому;[7] патологічний перинатальний анамнез (напр., асфіксія),[8] метаболічні/нейродегенеративні захворювання, травми голови та структурні порушення центральної нервової системи. ЕЕГ є стандартним методом діагностики, також можуть бути інформативними КТ/МРТ головного мозку.[9] Основних варіанти лікування залежать від конкретного типу епілептичного синдрому і можуть включати протисудомні засоби, кетогенну дієту, стимуляцію блукаючого нерва або заходи з коригування способу життя.[10]

Судоми у грудному або дитячому віці, які зазвичай виникають у віці від 3 місяців до 5 років,[11][12] пов’язані з високою лихоманкою, але без ознак внутрішньочерепної інфекції чи конкретної причини. Діагноз встановлюється клінічно, при цьому за наявності клінічної підозри виконують люмбальну пункцію для виключення менінгіту або енцефаліту.[13] Більшість фебрильних судом минають самостійно.

Малі судомні напади (абсанси)

Характеризуються стрімким припиненням фізичної активності та реактивності на зовнішні подразники, мінімальними взаємопов’язаними рухами, епізодами втупленого погляду, відсутністю аури/постіктального стану, і тривають 5–10 секунд, можуть розвиватися кілька разів на день. До інших типових проявів належать автоматизми різних типів (блимання повіками, відхилення очей вгору, прицмокування губами, стереотипні/повторювані рухи руками, автоматичне ходіння/ходіння по кругу), дебют в дитинстві та зниження показників успішності в школі. Типові малі епілептичні напади (абсанс) можуть спричинятися гіпервентиляцією та фотостимуляцією. ЕЕГ є визначальним методом діагностики. Більшість типових малих епілептичних нападів (абсанси) відповідають на медикаментозне лікування, а дитяча абсанс-епілепсія (ДАЕ) зазвичай з віком виходить в ремісію. Типові абсанси на фоні ДАЕ, ювенільної абсанс-епілепсії (ЮАЕ) та ювенільної міоклональної епілепсії (ЮМЕ) лікуються протисудомними препаратами.[14] Атипові малі епілептичні напади зазвичай рефрактерні до медикаментозної терапії та пов’язані з розумовою відсталістю.

Фокальні судоми

Фокальні (парціальні) судоми – це електричні та клінічні прояви судом, які виникають з однієї частини мозку. На ЕЕГ виявляється локальний електричний розряд над ділянкою виникнення. Скронева частка – найпоширеніша ділянка виникнення фокальних судом, але вони можуть виникати з будь-якої іншої частки. Свідомість за фокальних судом (фокальний напад зі збереженням свідомості) може зберігатися, також може спостерігатися втрата пам’яті протягом усього клінічного епізоду або втрата свідомості (фокальний напад із втратою усвідомлення). Фокальні судоми можуть призводити до розвитку вторинних генералізованих нападів. Монотерапія протиепілептичним препаратом є кращим варіантом початкового лікування.

Інфантильні спазми

Це епілептичний синдром, який зазвичай виникає у грудних дітей, при чому етіологія буває різною. На ЕЕГ визначається гіпсаритмія, хоча вона не обов’язково наявна увесь час. Лікування включає гормональну терапію (АКТГ або кортикостероїди) або вігабатрин.[15]

Відрізнити синкопальний стан (непритомність) від епілептичних нападів іноді може бути складно. Сіпання та посмикування часто спостерігаються на фоні вазовагальних або серцевих синкопальних станів, які можна диференціювати з ритмічними посмикуваннями усіх кінцівок у разі тоніко-клонічних судом. Втрата контролю над кишківником і сечовим міхуром, яка зазвичай спостерігається у разі судом, рідко виникає у стані непритомності. Постіктальна сплутаність свідомості є однією з головних диференційних ознак судом.[16]

Розробники

BMJ Publishing Group

Розкриття інформації

This overview has been compiled using the information in existing sub-topics.

Використання цього контенту підпадає під нашу відмову від відповідальності