Оцінка кровохаркання

Кровохаркання являє собою кашель з кров’ю, джерело якої знаходиться нижче голосової щілини.[1]Stoller JK. Diagnosis and management of massive hemoptysis: a review. Respir Care. 1992 Jun;37(6):564-81. http://www.rcjournal.com/contents/06.92/06.92.pdf Кровохаркання по об'єму може варіювати від невеликої кількості мокротиння з прожилками крові до масивної кровотечі з небезпечними для життя наслідками, внаслідок обструкції дихальних шляхів, гіпоксемії та гемодинамічної нестабільності.

Під час проведення одного дослідження у базі даних пацієнтів Великобританії, яким було надано первинну медичну допомогу, було виявлено, що поширеність частоти кровохаркання склала 1 випадок на 1000 пацієнтів у рік.[2]Jones R, Charlton J, Latinovic R, et al. Alarm symptoms and identification of non-cancer diagnoses in primary care: cohort study. BMJ. 2009 Aug 13;339:b3094. https://www.bmj.com/content/339/bmj.b3094.long http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19679615?tool=bestpractice.com  Масивне кровохаркання зустрічається приблизно у 5–15% пацієнтів, у яких кровохаркання є основним симптомом.[3]Sakr L, Dutau H. Massive hemoptysis: an update on the role of bronchoscopy in diagnosis and management. Respiration. 2010 Jan 8;80(1):38-58. https://www.karger.com/Article/FullText/274492 http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20090288?tool=bestpractice.com Швидкість кровотечі була описана як найбільш важливий фактор, що визначає смертність.[4]Holsclaw DS, Grand RJ, Schwachman H. Massive hemoptysis in cystic fibrosis. J Pediatr. 1970 Jun;76(6):829-38. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/5444576?tool=bestpractice.com

Псевдокровохаркання у порівнянні з кровохарканням

Первинне діагностичне оцінювання має бути направлене на встановлення відмінності між кривавим блюванням (тобто, блювання кров’ю), псевдокровохарканням (тобто, кашель з кров’ю, джерело якого міститься поза межами нижніх дихальних шляхів) та власне кровохарканням. Псевдокровохаркання може бути зумовлене такими причинами:[5]Lyons HA. Differential diagnosis of hemoptysis and its treatment. Basics Respir Dis. 1976;5:26-30.

• Попадання крові з шлунку в легені

• Кровотеча з верхніх дихальних шляхів чи рота, що викликає кашльовий рефлекс

• Матеріал, який відхаркується, схожий на кров, але це не кров (наприклад, інфекція Serratia marcescens).

Зазвичай на кровохаркання вказує яскраво-червоне, пінисте мокротиння, що має лужну реакцію. Кров із джерела, що міститься поза межами легень, зазвичай темнішого кольору, може містити частинки їжі та має кислу реакцію.[5]Lyons HA. Differential diagnosis of hemoptysis and its treatment. Basics Respir Dis. 1976;5:26-30.[6]Comforti J. Management of massive hemoptysis. In: Simoff MJ, Sterman DH, Ernst A, eds. Thoracic endoscopy: advances in interventional pulmonology. Malden, MA: Blackwell Publishing; 2006:23:330-43. Виняток становлять випадки, за яких блискавична кровотеча з шлунково-кишкового тракту долає кисле середовище шлунка. Кровотеча з боку заднього носового ходу або носоглотки може симулювати кровохаркання без явних ознак носової кровотечі. Огляд ротової та носової порожнин може надати важливу інформацію стосовно джерела кровотечі (наприклад, телеангіектазії слизової оболонки рота чи носа тощо).

Масивне кровохаркання

Є різні визначення масивного кровохаркання. Найбільш поширене таке: масивне кровохаркання – це відхаркування крові з джерела, розміщеного нижче голосової щілини, що перевищує 600 мл крові протягом 24 годин чи 150 мл крові (що може заповнити так званий «мертвий простір» легень) протягом 1 години. Масивне кровохаркання є невідкладним станом, що потребує негайного вирішення. Першочерговими пріоритетними завданнями є стабілізація стану пацієнта і захист легені, яка не кровоточить.

Загальні причини

Кровохаркання може виникати з різних причин, в тому числі і внаслідок трахеобронхіальних, легеневих паренхіматозних і легеневих судинних захворювань. В установах першої медичної допомоги основними причинами кровохаркання є гострий і хронічний бронхіт, туберкульоз, рак легенів, пневмонія і бронхоектази.

Судинне походження

Клінічні, радіологічні і патологічні дані продемонстрували, що більшість випадків кровохаркання відбуваються за участі бронхіальної циркуляції або великого кола кровообігу.[7]Rabkin JE, Astafjev VI, Gothman LN, et al. Transcatheter embolization in the management of pulmonary hemorrhage. Radiology. 1987 May;163(2):361-5. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3562815?tool=bestpractice.com Однак легеневий кровообіг також бере участь у процесі, як у випадках катетер-індукованого розриву легеневої артерії, васкуліту, аневризми легеневої артерії внаслідок колагенозу судин або спадкової геморагічної телеангіоектазії.[8]Khalil A, Parrot A, Nedelcu C, et al. Severe hemoptysis of pulmonary arterial origin: signs and role of multidetector row CT angiography. Chest. 2008 Jan;133(1):212-9. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17989162?tool=bestpractice.com [9]Hannan AT, Brown M, Bigman O. Pulmonary artery catheter-induced hemorrhage. Chest. 1984 Jan;85(1):128-31. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/6690240?tool=bestpractice.com