Паротит

Характерною ознакою інфекції є набряк та запалення однієї чи обох привушних слинних залоз (паротит).

Серйозні ускладнення епідемічного паротиту, як-от менінгіт, енцефаліт та орхіт можуть мати місце без ураження привушних слинних залоз, що може потенційно затримати діагностику захворювання.

Поставити діагноз можна на основі характерних клінічних ознак паротиту та його продромального періоду. Лабораторна діагностика заснована на серологічному дослідженні чи визначенні вірусної нуклеїнової кислоти у слині, чи виділенні вірусу з біологічних рідин.

Лікування - симптоматичне, а профілактика захворювання полягає у рутинній вакцинації.

Щеплення від епідемічного паротиту проводиться майже у всіх розвинених країнах у складі вакцини КПК (кір, паротит, краснуха). У популяціях, котрі широко охоплені щепленнями, трапляються спорадичні спалахи захворювання, які наводять на думку про те, що вакцина не наскільки ефективна, як було прийнято вважати, та що необхідно переглянути політику вакцинації, можливо, потрібно проводити 3 ревакцинації.

Епідемічний паротит - це гостре системне інфекційне захворювання, викликане РНК-вмісним параміксовірусом.[1]Gershon A. Mumps. In: Fauci AS, Braunwald E, Kasper DL, et al. Harrison's principles of internal medicine. 17th ed. New York, NY: McGraw Hill Professional; 2008. Захворювання передається з крапельками слини та до появи вакцини для щеплення від епідемічного паротиту було розповсюджене звичайно серед дітей шкільного віку.[2]Hviid A, Rubin S, Muhlemann K. Mumps. Lancet. 2008;371:932-944. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/18342688?tool=bestpractice.com Класично епідемічний паротит викликає набряк привушних залоз; також часто із залученням інших слинних залоз, оболонок головного мозку, гонад і підшлункової залози.[1]Gershon A. Mumps. In: Fauci AS, Braunwald E, Kasper DL, et al. Harrison's principles of internal medicine. 17th ed. New York, NY: McGraw Hill Professional; 2008.